Історія справи
Ухвала КАС ВП від 18.01.2018 року у справі №820/7861/15
ПОСТАНОВА
Іменем України
20 березня 2020 року
м. Київ
справа № 820/7861/15
адміністративне провадження № К/9901/4651/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015р. (судді - Зеленський В.В., П`янова Я.В., Мельникова Л.В.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області, Харківського міського управління юстиції Харківської області, третя особа - ОСОБА_1 про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
У серпні 2015 року ПАТ «Фідобанк» звернулось до суду з позовом, в якому, з врахуванням уточнення до позовної заяви, просило:
- скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Кулагіної Л.М. №22045796 від 12.06.2015р. про припинення права власності за №10023005 на нерухоме майно нежитлові будинки: літ. А-2 площею 1422,6 кв.м. літ Б-2 площею 39,5 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за суб`єктом ОСОБА_1 ;
- зобов`язати державного реєстратора відновити державну реєстрацію права власності за номером 10023005 на нерухоме майно нежитлові будівлі: літ. А-2 площею 1422,6 кв. м. ЛІТ. Б-2 площею 39,5 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за суб`єктом ОСОБА_1 , ін. НОМЕР_1 ;
- зобов`язати державного реєстратора внести запис за номером 10023005 на нерухоме майно нежитлові будівлі: літ. А-2 площею 1422,6 кв. м. літ. Б-2 площею 39,5 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за суб`єктом ОСОБА_1 , ін. НОМЕР_1 , до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Кулагіної Л.М. №22045796 від 12.06.2015р. про припинення права власності за номером 10023005 на нерухоме майно нежитлові будівлі є протиправним та таким що підлягає скасуванню.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2015р. позов задоволено частково.
Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Кулагіної Л.М. № 22045796 від 12.06.2015 року про припинення права власності за номером 10023005 на нерухоме майно нежитлові будівлі: літ. А-2 площею 1422,6 кв.м. літ. Б-2 площею 39,5 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за суб`єктом ОСОБА_1 , ін. НОМЕР_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2015р. скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
З рішенням апеляційної інстанцій не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги, крім іншого, посилається на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно не здійснено заміну неналежної сторони у справі, оскільки процесуальний закон не містить заборони суду апеляційної інстанції вирішувати зазначене питання під час апеляційного перегляду.
Крім того, посилався на те, що Верховним Судом України вже була висловлена правова позиція щодо питання хто є належним відповідачем у подібних справах: державний реєстратор чи реєстраційна служба, яка апеляційним судом до уваги взята не була.
Заперечуючи проти касаційної скарги третя особа - ОСОБА_1 просив у її задоволенні відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.08.2008р. між АБ "Факторіал Банк", правонаступником якого є ПуАТ «Фідобанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №П_001/73_08 від 20.08.2008р.
В забезпечення виконання зобов`язань по зазначеному кредитному договору 20.08.2008р. між АБ "Факторіал Банк", правонаступником якого є ПуАТ «Фідобанк», та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір №П_001/73_08-ІД, відповідно до якого в іпотеку надано нежитлові будівлі: літ. А-2 площею 1422,6 кв.м. літ. Б-2 площею 39,5 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстровані за ОСОБА_1 , ін. НОМЕР_1 . Згідно діючого законодавства накладено арешти та заборони відчуження для забезпечення вимог іпотекодержателя (Банка).
У зв`язку з реорганізацією АБ «Факторіал-Банк» шляхом його приєднання до ВАТ «СЕБ Банк» та у зв`язку з державною реєстрацією 02.06.2009р. Статуту банку (нової редакції) внаслідок чого найменування банку змінено з ВАТ «СЕБ Банк» на ПАТ «СЕБ Банк», а станом на 27.06.2012р. ПАТ «СЕБ БАНК» перейменовано у ПУАТ «Фідобанк» (далі - ПУАТ «Фідобанк»), яке є правонаступником всіх прав та обов`язків АБ «Факторіал-Банк» та ПУАТ «СЕБ Банк».
Листом №0402-11/1303 від 16.06.2015р. (вх. №7147 24.06.2015р.) Відділ Держаної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції повідомив ПуАТ «Фідобанк», що на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 22.07.2011р. (справа №2-2884/11), ухвали Московського районного суду м. Харкова від 15.12.2014р. (справа №2-2884/11) та листа Міністерства юстиції України від 02.06.2015р. №12769-0-33-15/192 право власності за номером 10023005 на нежитлові будівлі: літ. А-2 площею 1 422,6 кв.м. літ. Б-2 площею 39,5 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за суб`єктом ОСОБА_1 , ін. НОМЕР_1 було скасовано.
Так, рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22.07.2011р. (справа №2-2884/11) задоволено позов ТОВ «Таміра» до ОСОБА_1 та припинено право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно: нежитлові будівлі літ. "А-2", "Б-2" по пр. 50-р. ВЛКСМ, № НОМЕР_2 , які належать йому згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №10058496 від 10.03.2006р. шляхом скасування державної реєстрації та зобов`язано КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" скасувати державну реєстрацію права власності на вказане майно, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внести відповідний запис.
Відповідно до копії реєстраційної справи №657473363101, відкритої 12.06.2015р., ОСОБА_1 звернувся до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно з заявою про скасування, на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 22.07.2011р., його права власності на зазначені вище об`єкти нерухомого майна.
Державним реєстратором прав на нерухоме майно 12.06.2015р. прийнято рішення №22045796 про припинення права власності за номером 10023005 на нерухоме майно: нежитлові будівлі: літ. А-2 площею 1422,6 кв. м. літ. Б-2 площею 39,5 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за суб`єктом ОСОБА_1 , ін. НОМЕР_1 , на підставі якого в реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про скасування права власності.
Також судами встановлено, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 15.07.2015р. скасовано рішення Московського районного суду м. Харкова від 22.07.2011р., по справі №2-2884/11, у позові ТОВ «Таміра» до ОСОБА_1 про припинення права власності на нежитлові будівлі літер "А-2", площею 1422,6 кв.м., літер "Б-2" площею 39,5 кв.м. по пр. 50 АДРЕСА_1 - відмовлено.
20.07.2015р. ПуАТ «Фідобанк» звернулося до Відділу Держаної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції з заявою стосовно відновлення державної реєстрації права власності на нежитлові будівлі: літ. А-2 площею 1422,6 кв.м. літ. Б-2 площею 39,5 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , за суб`єктом ОСОБА_1 та внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на підставі рішення Апеляційного суду Харківської області від 15.07.2015р. по справі №2-2884/11.
Листом №2931/040211/0402/450 від 27.07.2015р. Відділ Держаної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції повідомив ПуАТ «Фідобанк», що оскільки до органу державної реєстрації прав заява подана без додання рішення адміністративного суду про скасування рішення державного реєстратора про припинення права власності, на теперішній час у державного реєстратора відсутні правові підстави для розгляду звернення банку відносно проведення відновлення державної реєстрації права власності на ім`я ОСОБА_1 на підставі рішення Апеляційного суду Харківської області від 15.07.2015р.
Не погодившись із вищезазначеними діями відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення порушує права ПУАТ «Фідобанк» як іпотекодержателя, у зв`язку з чим дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом його скасування.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання державного реєстратора відновити державну реєстрацію права власності за номером 10023005 на спірне нерухоме майно за суб`єктом ОСОБА_1 , ін.. НОМЕР_1 , а також внести запис за номером 10023005 на нерухоме майно нежитлові будівлі: літ. А-2 площею 1 422,6 кв. м. літ. Б-2 площею 39,5 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 за суб`єктом ОСОБА_1 , ін.. НОМЕР_1 , до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд виходив з того, що суд не може перебирати на себе функцій суб`єкта владних повноважень (посадової особи) в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язувати його приймати рішення, які входять до його компетенції.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі суд апеляційної інстанції виходив з того, що державний реєстратор є самостійним суб`єктом владних повноважень, уповноваженим на здійснення делегованих йому законом владних управлінських функцій на свій адміністративний розсуд, а отже саме він є належним відповідачем у адміністративних спорах про оскарження його дій чи бездіяльності. Разом із тим, позовні вимоги було заявлено не до державного реєстратора, рішення якого оскаржуються, а до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області.
При цьому суд дійшов висновку, що допустити заміну належної сторони у справі може виключно суд першої інстанції за умови згоди позивача та незмінності підсудності адміністративної справи, в свою чергу можливості заміни неналежної сторони судом апеляційної інстанції КАС України не передбачено.
Також суд виходив з того, що державна реєстрація прав здійснюється за умови подання заявником державному реєстратору прав документів, що посвідчують факти виникнення, припинення, переходу речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, та їх відповідності чинному законодавству України. В свою чергу, позивачем, в порушення пп. 4.1 п. 4 іпотечного договору № П_001/73_08-ІД від 20.08.2008р. не було надано жодних доказів підтвердження факту відправлення Іпотекодавцю рекомендованим листом з повідомленням вищезазначеної вимоги та факту одержання цієї вимоги.
Розглядаючи справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.
З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
Також, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017р.), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному.
«До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.».
Крім того, приймаючи постанову від 04.09.2018р. у справі №823/2042/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.
При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження, а тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.
Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не погодитися із запропонованим підходом.
Виникнення спірних правовідносин у даній справі зумовлено незгодою позивача з рішенням державного реєстратора про припинення права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, відповідно до укладеного між позивачем та ОСОБА_1 договору іпотеки. При цьому позивач не був заявником оскаржуваних реєстраційних дій.
Фактично, спірні правовідносини у даній справі виникли між ПуАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 стосовно виконання кредитного договору та договору іпотеки. В основі цих правовідносин лежить спір про право на майно, що унеможливлює його вирішення за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю майнових вимог банку на нерухоме майно в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки.
В свою чергу, вимоги про відновлення державної реєстрації права власності за номером 10023005 на нерухоме майно нежитлові будівлі: літ. А-2 площею 1422,6 кв. м. ЛІТ. Б-2 площею 39,5 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 за суб`єктом ОСОБА_1 , ін. НОМЕР_1 та внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є похідними і пов`язані з намаганням позивача відновити порушене право на спірне майно і також спрямовані на захист свого цивільного права.
У постанові від 23.05.2018р. у справі №914/2006/17 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, відповідно до якого до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.
Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про припинення права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про скасування державної реєстрації права власності ухвалене за заявою іншої особи, а не позивача.
Враховуючи, що позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного права позивача, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, колегія суддів дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим, а має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС України.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України).
Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на зазначене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.
Відповідно до статті 239 КАС України позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Керуючись ст. 238, 239, 341, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» - задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2015р. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015р. - скасувати.
Провадження у справі №820/7861/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" до відділу Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області, Харківського міського управління юстиції Харківської області, третя особа - ОСОБА_1 про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук