Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2019 року

м. Київ

справа №826/25417/15

адміністративне провадження №К/9901/14440/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Кравчука В.М., суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні справу №826/25417/15

за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2016 (колегія у складі суддів: Мельничука В.П., Грищенко В.Е., Мацедонської В.Е.) у справі №826/25417/15

за позовом ОСОБА_2

до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м.Києві, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Скляренка Олексія Миколайовича

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві (надалі - відповідач-1), державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Скляренка Олексія Миколайовича (надалі - державний реєстратор Скляренко О.М., відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Скляренка О.М. від 07.07.2015 №22656864 про відмову у державній реєстрації права власності за позивачем на житловий будинок АДРЕСА_1; зобов'язання Управління державної реєстрації ГУЮ у м. Києві повторно розглянути заяву позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), подану позивачем 17.04.2015 за реєстраційним номером №11047984.

2. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2016 у задоволенні вказаного позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2016 апеляційну скаргу задоволено; постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2016 скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено.

3. 08.04.2016 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Відповідача на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2016 у справі №826/25417/15. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вищезазначене судове рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.04.2016 було відкрито провадження за касаційною скаргою у справі. Станом на 20.03.2019 відзив від Позивача не надходив.

5. Відповідачем було заявлено клопотання про розгляд справи за участі його представника. Однак відповідно до ч.1 ст. 343 КАС України попередній розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Позивач звернувся до Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві із заявою від 17.04.2015 про державну реєстрацію права власності на житловий будинок із надвірними господарськими (присадибними) спорудами, розташованими по АДРЕСА_1

7. До заяви додано наступні документи: рішення виконавчого комітету Московської районної ради м. Києва від 13.04.1981 № 188/6 про надання дозволу батьку позивача ОСОБА_6 на проведення капітального ремонту будинку АДРЕСА_1; лист Житлового управління виконавчого комітету Московської районної ради м. Києва від 20.12.1981 № 2-1385 про надання дозволу ОСОБА_6 на будівництво типового гаража на території садиби по АДРЕСА_1, належній на праві власності; свідоцтво про право на спадщину по закону, видане 22.08.1995 про прийняття спадкоємцем (матір'ю заявника) ОСОБА_7 спадкового нерухомого майна по АДРЕСА_1, м. Київ після смерті її чоловіка ОСОБА_6; свідоцтво про право власності, видане 22.08.1995 матері позивача ОСОБА_7 про те, що їй належить право власності на 1/2 частку в спільному майні, набутого подружжям за час шлюбу, видавник: Друга Київська державна нотаріальна контора; заповіт ОСОБА_7, свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 20.07.2015 на ім'я спадкоємця ОСОБА_2, державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0.100 га., серія НОМЕР_1, виданий 09.12.2005 на ім'я позивача на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20.07.2005 НОМЕР_3 (НОМЕР_2) з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1, видавник: Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1, виготовлений 27.05.2005 КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації».

8. За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів на підставі ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 20 та 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, державним реєстром Скляренком О. М. прийнято рішення від 07.07.2015 № 22656864 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

9. Це рішення вмотивовано тим, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Зокрема, перевіркою документів встановлено самовільне будівництво, в той час, як відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

10. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що висновок відповідача щодо самочинного будівництва спростовується наявними доказами, подані позивачем документи підтверджують виникнення та перехід речових прав на нерухоме майно, які були видані, посвідчені і зареєстровані уповноваженими органами відповідно до діючого на той час законодавства та з додержанням чинних на той час норм і правил.

11. Відповідач зазначив, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Подані позивачем документи не відповідали вимогам закону, оскільки при їх перевірці встановлено самовільне будівництво. Це є перешкодою для здійснення державної реєстрації права власності, оскільки, відповідно до норм Закону якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

13. З таким висновком не погодився суд апеляційної інстанції та зазначив, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню. Судом першої інстанції не було враховано наявність у позивача вказаних правовстановлюючих документів на спірне майно, що підлягає державній реєстрації, а також правил зазначених вище норм права, у зв'язку з чим зроблено помилковий висновок про правомірність відмови у проведення такої реєстрації та правомірність спірного рішення.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з рішеннями суду апеляційної інстанції, зазначає, що суди не в повному обсязі з'ясували обставини справи. Дії Відповідача як державного реєстратора не суперечили законодавству України, відповідно до якого він мав прийняти рішення про відмову від реєстрації, розглянувши заяву Позивача. Подані Позивачем документи для реєстрації не відповідали вимогам не давали змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосуванням судом норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.

16. Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

17. Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

18. Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

19. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 17.10.2013 № 868. Згідно пункту 6 Порядку №868. документи, що подаються для проведення державної реєстрації, повинні відповідати вимогам, що встановлені законом, Порядком та іншими нормативно-правовими актами.

20. Колегією суддів встановлено, що у ОСОБА_2 є Державний Акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, на якій розташовані об'єкти домоволодіння, для реєстрації яких останній звернувся з вказаною вище заявою.

21. Технічний паспорт, що був поданий позивачем разом з заявою для проведення реєстраційної дії, не є правовстановлюючим документом, а також документом, що свідчить про наявність чи відсутність у позивача права власності на нерухоме майно чи його частину.

22. Крім того, Суд погоджується з судом апеляційної інстанції щодо відсутності у державного реєстратора компетенції робити висновки про самочинне будівництво, оскільки поняття самочинного будівництва та підстави визнання майна таким визначено ст. 376 Цивільного кодексу України. Вказаною правовою нормою не передбачено таких повноважень державного реєстратора.

23. Крім цього, право власності ОСОБА_2 на житловий будинок по АДРЕСА_1 підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 20.07.2005 на ім'я спадкоємця ОСОБА_2 після смерті його матері ОСОБА_9. За змістом вказаного Свідоцтва спадкове майно, на яке воно видане, складається з житлового будинку АДРЕСА_1, яке належало померлій на підставі: 1/2 частина - Свідоцтва про право на спадщину, видане Другою Київською державною нотаріальною конторою 22.08.1995 за реєстровим № 9-3594, зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації 07.09.1995, реєстровий запис № 6693.

24. 01.08.2005 ОСОБА_2 зареєстрував своє право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, реєстровий запис № 6693, про що зроблено реєстраційний напис на правовстановлюючому документі на зворотному боці Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20.07.2005.

25. Наявність зазначених правовстановлюючих документів, а також їх зміст засвідчують заявлені позивачем права. За вказаними документами можливо встановити відповідність вказаних прав, документам, що їх посвідчують. При цьому, зі змісту цих документів не вбачається тих об'єктів (частин) домоволодіння, які зазначені в Технічному паспорті як самочинні, оскільки на всі ці об'єкти за позивачем зареєстровано право власності.

26. В період до 01.01.2013 функції реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна покладались на міські, районні бюро технічної інвентаризації. Починаючи з 01.01.2013 ці функції передані Укрдержреєстру та структурні підрозділам територіальних органів Міністерства юстиції України.

27. Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 26.11.2015 речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

28. Позивач набув права приватної власності на житловий будинок по АДРЕСА_2 з 01.08.2005, тобто, з моменту реєстрації в КІТ «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» проведеного відповідно до діючого на той час законодавства та з додержанням чинних на той час норм і правил, оскільки, раніше зареєстровані у 2005 році речові права на нерухоме майно визнаються дійсними на теперішній час.

29. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі.

30. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

31. З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2016 у справі №826/25417/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя О.П. Стародуб