Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2018 року

Київ

справа №607/5358/17

адміністративне провадження №К/9901/1668/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, третя особа відкрите акціонерне товариство «Тернопільагроспецмонтаж», про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Ніколіна В.В., Гінди О.В., Качмара В.Я. від 12 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із позовом до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, третя особа відкрите акціонерне товариство «Тернопільагроспецмонтаж», про визнання неправомірними дій щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем протиправно та без законних підстав було відмовлено йому у призначенні пільгової пенсії, оскільки, на думку позивача, на момент звернення з відповідною заявою ним було надано усі необхідні документи та він мав необхідний стаж, як пільговий, так і загальний.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що довідки підприємств для підтвердження спеціального трудового стажу повинні прийматись лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості про трудовий стаж.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у позивача відсутній достатній пільговий стаж для призначення пенсії за списком № 2.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального і процесуального права, ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року та залишити в силі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 жовтня 2017 року.

У касаційній скарзі скаржником зазначається, що питання атестації робочого місця позивача не було предметом розгляду Тернопільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області при призначенні пенсії та у суді першої інстанції.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 жовтня 2017 року та постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року відповідають не повністю, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач з 04 квітня 1984 року прийнятий на посаду інженера у ВАТ "Тернопільгазбуд" згідно наказу № 41 від 04 квітня 1984 року; 30 жовтня 1984 року переведений на посаду майстра у ВАТ "Тернопільгазбуд" згідно наказу № 88 від 29 жовтня 1984 року; 18 березня 1985 року переведений слюсарем 4 розряду згідно наказу № 12 від 12 березня 1985 року; 15 квітня 1986 року переведений на посаду інженера згідно наказу № 34 від 15 квітня 1986 року; 01 червня 1986 року переведений на посаду інженера-диспетчера згідно наказу від 12 червня 1986 року № 63; 25 лютого 1987 року переведений на посаду майстра згідно наказу від 06 березня 1987 року № 18; 29 січня 1988 року переведений на посаду прораба від 29 січня 1988 року № 10; 11 вересня 1989 року звільнений за власним бажанням згідно наказу від 11 вересня 1989 року № 57; 26 вересня 1989 року прийнятий в члени кооперативу "Вікторія" при СПМК 1 тресту "Агроспецмонтаж"; 25 листопада 1989 року звільнений за власним бажанням; 27 листопада 1989 року прийнятий на посаду майстра у СПМК1 тресту "Тернопільагроспецмонтаж"; 04 червня 1992 року реорганізовано в СПМК1 акціонерне товариство "Тернопільагроспецмонтаж"; 01 грудня 1995 року переведений виконробом згідно розпорядження № 68 від 01 грудня 1995 року; 28 січня 2005 року звільнений з роботи; 01 липня 2005 року прийнятий на посаду виконроба у мале підприємство "Вікторія" згідно наказу від 01 липня 2005 року № 538.

Протоколом № 6 засідання комісії управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі для розгляду питань, пов'язаних з призначенням пенсій, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 01 лютого 2017 року ОСОБА_2 було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 згідно пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", у зв'язку із тим, що пільговий стаж становить 2 роки 5 місяців 25 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах при досягненні 55 років, оскільки періоди роботи в спеціалізованій пересувній механізованій колоні № 1 тресту "Тернопільагроспецмонтаж", а саме: з 27 листопада 1989 року по 30 листопада 1995 року на посаді майстра та з 01 грудня 1995 року по 28 січня 2005 року на посаді виконроба не підтверджені уточнюючою довідкою про наявність трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, тому немає підстав зарахувати його до пільгового стажу.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці (далі - Порядок) та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з пунктом 4.5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, не підтвердилось право на пільгову пенсію, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць.

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Міністерством праці України разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Таким чином, відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Верховний Суд України у постановах від 10 березня 2015 року (справа № 21-51а15), від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13), від 02 грудня 2015 року (справа № 21-1329а15), від 12 квітня 2016 (справа № 21-6501а15), а також Верховний Суд у постанові від 23 січня 2018 року (справа № 732/2003/14) висловлювали правову позицію стосовно відсутності законних підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, чи проводилася атестація робочих місць у періоди, які позивач просить зарахувати до пільгового стажу, починаючи з 21 серпня 1992 року.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що немає документів, які підтверджують результати атестації робочого місць в періодах, які позивач просить врахувати до пільгового стажу, однак, будь - якого підтвердження вставленого Львівським апеляційним адміністративним судом факту щодо відсутності проведення атестації робочих місць позивача, матеріали справи не містять.

Крім того, судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки тому факту, що згідно з пунктом 4.5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, не підтвердилось право на пільгове пенсійне забезпечення, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно.

До повноважень Верховного Суду, при розгляді справи в касаційному порядку, не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Разом з тим, неповне з'ясування обставин у справі, недослідження всіх наявних в справі доказів, ненадання їм належної правової оцінки є ознакою недотримання в процесі винесення рішень норм процесуального права, що є підставою для їх скасування та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду на це, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, неповно дослідивши наявні у справі докази та не надавши правової оцінки обставинам справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про необхідність скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції з направленням їх на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 343, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко