Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.01.2018 року у справі №577/4096/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2018 року

Київ

справа №577/4096/17

адміністративне провадження №К/9901/464/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Гімона М.М.,

суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Конотопського міськрайонного суду від 13 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Галяна С.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року (головуючий суддя - Мельнікова Л.В., судді - Бенедик А.П. , Донець Л.О.),

у адміністративній справі № 577/4096/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації (далі - Управління) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги як інваліду війни,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати бездіяльність відповідача про перерахунок щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня в розмірі, встановленому статтею 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-ХІІ в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) за 2017 рік протиправною та зобов'язати відповідача провести перерахунок, нарахувати і виплатити йому таку допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є інвалідом війни (ІІІ група), і має право на пільги, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII), зокрема на отримання одноразової щорічної грошової допомоги до 5-го травня в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. Однак, відповідач у 2017 році протиправно виплатив йому таку допомогу у меншому розмірі, ніж визначено Законом №3551-XII. Вважає, що такі дії відповідача порушують його конституційні права.

Постановою Конотопського міськрайонного суду від 13 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про їх скасування та ухвалення нового про задоволення позову.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, оскільки вважає її безпідставною та необґрунтованою.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що з набуттям чинності Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленого статтею 13 Закону Закон №3551-XII, а тому дії відповідача є правомірними і підстави для задоволення позову відсутні.

Вирішуючи позов суди виходили з того, що ОСОБА_1 має статус інваліда війни, що підтверджується копією посвідчення інваліда війни серії НОМЕР_1 від 9 червня 2015 року та має право на пільги, встановлені Законом № 3551-ХІІ, у зв'язку з чим проведено виплату щорічної разової грошової допомоги як інваліду війни до 5 травня 2017 року у розмірі 2700 грн.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону № 3551-XII щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Пунктом 20 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VI) частину п'яту статті 13 Закону № 3551-XII викладено у такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, пункт 20 розділу II Закону № 107-VI.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені у Бюджетному кодексі України.

Пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України установлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Прикінцеві та перехідні положення були доповнені зазначеним пунктом згідно із Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», який набув чинності з 1 січня 2015 року.

Таким чином, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2017 №223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» встановлено, що у 2017 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), у таких розмірах, зокрема, інвалідам війни - III групи - 2700 гривень.

Зазначені положення Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ неконституційними не визнавались, положення постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2017 року №223 є також чинними.

Конституційний Суд України рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Суди попередніх інстанцій, вказуючи на правомірність визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України, обґрунтовано послався на рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012.

Так, у Рішенні №3-рп від 25 січня 2012 року Конституційний суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Отже, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов'язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що право встановлювати порядок та розмір спірної допомоги Кабінету Міністрів України надано не Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», а Бюджетним кодексом України в редакції Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», а тому посилання скаржника на рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року у справі №10-рп/2008 в цій частині є безпідставними.

Суди попередніх інстанцій вірно прийняли до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, відповідно до якої розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.

Отже, системний аналіз зазначених правових норм дає підстави дійти висновку про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок, нарахувати та сплатити позивачу ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як інваліду війни ІІІ групи в інший порядок і розмірах, ніж визначено ч. 5 ст. 13 Закону № 3551-ХІІ та постановою КМУ № 223.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок, нарахувати та сплатити позивачу ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як інваліду війни ІІІ групи в інший порядок і розмірах, ніж визначено частиною п'ятою статті 13 Закону № 3551-ХІІ та постановою КМУ № 223.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що ними невірно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 350, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову, Конотопського міськрайонного суду від 13 жовтня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду