Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.02.2020 року у справі №804/497/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 804/497/17

адміністративне провадження № К/9901/22186/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 804/497/17

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування наказу від 16 грудня 2016 року № 3754, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду (головуючий суддя О. В. Царікова) від 03 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: О. О. Круговий, Л. А. Божко, О. М. Лукманова) від 30 травня 2017 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 17 січня 2017 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області (далі - ГУНП у Дніпропетровській області), у якому з урахуванням уточнень, просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області від 16 грудня 2016 року № 3754 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності командира взводу РПСПОП «Січеcлав» ГУНП у Дніпропетровській області майора поліції ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді командира взводу РПСПОП «Січеслав» ГУНП у Дніпропетровській області

- стягнути на користь ОСОБА_1 з ГУНП у Дніпропетровській області 20000,00 гривень завданої моральної шкоди;

- стягнути на користь ОСОБА_1 з ГУНП у Дніпропетровській області середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі: 99061,93*3=27185,78 грн.

2. В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 01 жовтня 2016 року позивача було ознайомлено з графіком несення служби особовим складом РПСПОП «Січеслав», затвердженого командиром підполковником поліції ОСОБА_2 . У цьому графіку було зазначено працювати особовому складу понад 40 годин на тиждень, що на думку позивача свідчить про незаконність наказу про затвердження графіку несення служби. Позивач не виконував затверджений керівництвом графік несення служби та з власної ініціативи працював в режимі чергування сутки через троє замість запропонованого сутки через двоє. Позивач вважає, що його звільнення зі служби в поліції через прогули є незаконним, оскільки він працюючи сутки через троє діяв в межах правового поля, а саме працював дещо більше 40 годин на тиждень, натомість наказ про затвердження графіку несення служби, який передбачає роботу понад 40 годин на тиждень є протиправним та не підлягає виконанню.

3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, 22 червня 2017 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання заперечення на касаційну скаргу.

6. 21 липня 2017 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшло заперечення на касаційну скаргу, у якому відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

9. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10. 14 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у справі № 804/497/17 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Білоус О. В. - головуючий суддя, Бевзенко В. М., Желтобрюх І. Л.).

11. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 521/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О. В., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.

12. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 червня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

13. Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2020 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі заяви позивача від 07 листопада 2015 року наказом по особовому складу ГУНП в Дніпропетровській області від 07 листопада 2015 року № 1о/с відповідно до пунктів 9 та 12 Розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» призначено тих, хто прибув з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування та з установленням посадових окладів згідно штатного розпису, з 07 листопада 2015 року ОСОБА_1 , який мав спеціальне звання майора міліції, призначено командиром взводу батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Січеслав» ГУНП в Дніпропетровській області, з присвоєнням йому спеціального звання майора поліції.

15. На підставі наказу від 25 лютого 2016 року № 48 о/с «По особовому складу» відповідно до пункту 2 частини першої статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» майора поліції ОСОБА_1 призначено командиром взводу роти патрульної служби поліції особливого призначення «Січеслав» ГУПН.

16. Командиром РПСПОП «Січеслав» ГУНП в Дніпропетровській області підполковником поліції ОСОБА_11. 30 вересня 2016 року затверджений графік несення служби особовим складом РПСПОП «Січеслав» на жовтень 2016 року. Означений графік особовому складу доведено до відома під підпис, що підтверджується підписами працівників у відповідній графі графіку.

17. Із вказаного графіку судами встановлено, що ОСОБА_1 повинен був заступити на добове чергування у жовтні 2016 року: 1, 3, 5, 8, 11, 14, 17, 20, 23, 26 та 29 числа місяця. Позивач був ознайомлений із зазначеним порядком чергування, що підтверджується його особистим підписом у графіку.

18. Матеріалами справи підтверджується, що 08 жовтня 2016 року згідно графіка несення служби поліцейськими РПСПОП Січеслав» ГУНП на жовтень 2016 командир взводу РПСПОП «Січеслав» ГУНП майор поліції ОСОБА_1. повинен був заступити старшим добового наряду по охороні адміністративної будівлі РПСПОП «Січеслав» ГУНП (м. Дніпро, вул. Філософська, 5), але на ранкове шикування особового складу не прибув. Також, 11 та 14 жовтня 2016 року позивач знову не з`явився для несення служби в складі добового наряду відповідно до графіка несення служби.

19. На підставі рапорту командира РПСПОП «Січеслав» ГУНП в Дніпропетровській області підполковника поліції ОСОБА_11. від 10 жовтня 2016 року на ім`я т.в.о. начальника ГУНП в Дніпропетровській області генерала поліції третього рангу Репешка І. В. Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області наказом від 17 жовтня 2016 року № 3008 призначено службове розслідування за фактом невиходу на службу 08 жовтня 2016 року командира взводу РПСПОП «Січеслав» майора поліції ОСОБА_1.

20. Поясненнями співробітників РПСПОП «Січеслав»: сержанта поліції ОСОБА_3 , капрала поліції ОСОБА_4 , капрала поліції ОСОБА_5 , сержанта поліції ОСОБА_6 , сержанта поліції ОСОБА_7 , капрала поліції ОСОБА_8 , капрала поліції ОСОБА_9 (опитаних в ході проведення службового розслідування) підтверджується невихід командира взводу РПСПОП «Січеслав» майора поліції ОСОБА_1 на чергування згідно графіку у дні: 08 жовтня 2016 року, 10 жовтня 2016 року та 14 жовтня 2016 року.

21. У зв`язку з невиходом позивача на роботу у вказані дати, його наряди виконувалися іншими співробітниками РПСПОП «Січеслав». Так, наряд 08 жовтня 2016 року замість ОСОБА_1 виконував сержант поліції ОСОБА_7 , наряди 11 жовтня 2016 року та 14 жовтня 2016 року замість командира взводу РПСПОП «Січеслав» майора поліції ОСОБА_1 виконував сержант поліції ОСОБА_3 .

22. На запити заступника командира капітана поліції РПСПОП «Січеслав» Вишнівецького М. В. отримані довідки від 08 грудня 2016 року № 1418 Комунального закладу «Дніпропетровської міської клінічної лікарні № 2» та від 07 грудня 2016 року № 33/24-479 Державної установи «Територіального медичного об`єднання МВС України по Дніпропетровській області», відповідно до яких встановлено, що у період з 01 жовтня 2016 року по 18 жовтня 2016 року ОСОБА_1 на лікарняному не перебував, за медичною допомогою не звертався.

23. Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 16 грудня 2016 року № 3754 за грубе порушення службової дисципліни, недотримання вимог статей 7, 8 Дисциплінарного статуту, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, що виразилося у не виході на службу без поважних причин 08, 11 та 14 жовтня 2016 року, накладено на командира взводу РПСПОП «Січеслав» майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Згідно пункту 2 означеного наказу, дні не виходу на службу без поважних причин 08, 11 та 14 жовтня 2016 року командира взводу РПСПОП «Січеслав» ГУНП майора поліції ОСОБА_1 вважаються прогулами.

24. На підставі наказу від 16 грудня 2016 року № 3754 ГУНП в Дніпропетровській області винесений наказ від 19 грудня 2016 року № 357 о/с, за яким майора поліції ОСОБА_1 , командира взводу роти патрульної служби поліції особливого призначення «Січеслав» ГУНП у Дніпропетровській області звільнено зі служби поліції особливого призначення «Січаслав» ГУНП, з 21 грудня 2016 року на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

25. Як пояснив позивач під час службового розслідування, про що зазначено в рапорті від 21 жовтня 2016 року на ім`я голови комісії з проведення службового розслідування полковника поліції Манзи С. В. , так і під час судового розгляду справи, його невихід на роботу для заступлення на чергування 08, 11 та 14 жовтня 2016 року обумовлений тим, що Законом України «Про Національну поліцію», наказом МВС України № 404 від 28 липня 1994 року та Кодексом Законів про працю України середня тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень, а тому в жовтні 2016 року він заступав на службу 1, 5, 9 та 13 числа. Окрім того, відповідно до пункту 55 «б» Статуту патрульно-постової служби міліції України позивач, як командир взводу, не призначав себе старшим добового наряду з охорони адміністративної будівлі.

26. Не погодившись з притягненням до дисциплінарної відповідальності та звільненням зі служби в поліції, позивач звернувся з цим позовом до суду.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

27. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з правомірності винесеного наказу від 19 грудня 2016 року № 357 о/с про звільнення позивача з роботи, оскільки проведеним службовим розслідуванням було встановлено факти невиходу позивача на службу, що є грубим порушенням обов`язків несення служби в органах внутрішніх справ. Також, суди зазначили, що відсутніми є об`єктивні підстави вважати, що графік чергувань затверджений командиром позивача ОСОБА_2 за яким співробітники поліції мають працювати в режимі «доба через дві», оскільки в випадках обґрунтованою необхідності в органах внутрішніх справ може бути встановлені спеціальні умови роботи.

28. При цьому, оскільки під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не встановлено протиправності звільнення майора поліції ОСОБА_1 командира взводу роти патрульної служби поліції особливого призначення «Січеслав» ГУНП з органів поліції, то, відповідно і підстави для відшкодування моральної шкоди, спричиненої таким звільненням відсутні, а отже зазначена позовна вимога не підлягає задоволенню.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

29. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

30. Зокрема, скаржник наводить доводи аналогічні доводам адміністративного позову, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

32. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

33. Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

34. Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

35. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), відповідно до статті 3 якого у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

36. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

37. Відповідно до частин першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

38. Частинами першою, другою статті 19 Закону № 580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом..

39. Частина перша статті 59 Закону № 580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

40. Стаття 60 Закону № 580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим законом та іншими нормативно-правовими актами.

41. Пункт 4 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII зазначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.

42. На момент порушень службової дисципліни з боку позивача Дисциплінарний статут Національної поліції не набрав чинності.

43. Відповідно до пункту 9 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 23 грудня 2015 року № 901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут ОВС).

44. Закон України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут). Цей Статут визначає сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

45. Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

46. У статті 2 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

47. За змістом частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

48. За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

49. Стаття 12 Дисциплінарного статуту. На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність;6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

50. Положеннями пункту 1, 2, 4, 5, 6, 10, 12 статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

51. З метою належної організації заходів, спрямованих на захист прав і свобод людини, зміцнення службової дисципліни в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ, попередження надзвичайних подій за участю особового складу, упорядкування питань призначення, проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, а також підвищення ефективності роботи підрозділів кадрового забезпечення наказом МВС, затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджена наказом МВС України від 12 березня 2013 року № 230 (далі - Інструкція).

52. У відповідності до положень пункту 6.3 Інструкції затверджені права осіб рядового та начальницького складу (РНС) органів внутрішніх справ України, а саме: отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування, брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування, висловлювати письмові зауваження щодо об`єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка(і) його проводить(ять), відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України, за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України, оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.

Затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення - забороняється.

53. Підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення стали службового розслідування висновки від 16 грудня 2016 року, в ході якого встановлено факт невиходу позивача на службу без поважних причин 08, 11 та 14 жовтня 2016 року командира взводу РПСПОП «Січеслав» ГУНП майора поліції ОСОБА_1 , чим було порушено вимоги статей 7, 8 Дисциплінарного статуту, статті 18 Закону № 580-VIII, Присяги працівника поліції, що виразилося у не виході на службу 08, 11 та 14 жовтня 2016 року.

54. Відповідно до пункту 24 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у даному випадку прогулом без поважної причини визнається: перебування працівника без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня поза межами організації чи структурного підрозділу де він відповідно до трудових обов`язків має виконувати доручену йому роботу.

55. Судами також встановлено, що факт невиходу на роботу позивача у період, зазначений вище, підтверджується поясненнями співробітників РПСПОП «Січеслав»: сержанта поліції ОСОБА_3 , капрала поліції ОСОБА_4 , капрала поліції ОСОБА_5 , сержанта поліції ОСОБА_6 , сержанта поліції ОСОБА_7 , капрала поліції ОСОБА_8 , капрала поліції ОСОБА_9 (опитаних в ході проведення службового розслідування). При цьому, у зв`язку з невиходом позивача на роботу у вказані дати, його наряди виконувалися іншими співробітниками РПСПОП «Січеслав», а саме: наряд 08 жовтня 2016 року замість ОСОБА_1 виконував сержант поліції ОСОБА_7 , наряди 11 жовтня 2016 року та 14 жовтня 2016 року замість командира взводу РПСПОП «Січеслав» майора поліції ОСОБА_1 виконував сержант поліції ОСОБА_3 .

56. Водночас, судами зроблені цілком правильний висновок, що причина, якою позивач обґрунтовує свій невихід на роботу, не може бути визнана підставою для звільнення його від дисциплінарної відповідальності, з огляду на таке.

57. Так, у відповідності до приписів статті 4 Дисциплінарного статуту, у разі одержання наказу, який суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що повинен негайно поінформувати начальника, який віддав наказ, а в разі підтвердження цього наказу - письмово поінформувати старшого прямого начальника.

58. Як встановлено судами та вказує сам позивач у своєму адміністративному позові, що він усно повідомив свого начальника ОСОБА_2 про те, що вважає правомірним графік чергування в режимі «доба через дві», встановлені обставини справи свідчать, що наказ ОСОБА_11 щодо затвердження графіку чергування скасований не був, тобто наказ був підтверджений, однак матеріали справи не містять доказів подальшого звернення позивач із відповідним рапортом до старшого прямого начальника, що свідчить про те, що позивачем не дотримано вимоги Закону при невиконанні наказу, який він вважав незаконним.

59. Разом з тим, судами попередніх інстанцій відзначено, що у відповідності до Статуту патрульно-постової служби міліції (чинний в редакції з 08 жовтня 2010 року), середньодобова тривалість службового часу протягом місяця не повинна перевищувати 40 годин на тиждень стаття 1 Закону України від 17 листопада 1993 року «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України у зв`язку з встановленням 40-годинного робочого тижня». У необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні.

60. Відповідно до частини першої статті 91 Закону № 580-VIII, Особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: 1) службу у святкові та вихідні дні; 2) службу позмінно; 3) службу з нерівномірним графіком; 4) службу в нічний час.

61. Згідно частини другої статті 91 Закону № 580-VIII, розподіл службового часу поліцейських визначається розпорядком дня, який затверджує керівник відповідного органу (закладу, установи) поліції.

62. Як встановлено судами, відповідно до наказу ГУНП від 18 жовтня 2016 року № 278 о/с дск, частина особового складу роти виконувала завдання в районі проведення АТО та виходячи з чисельності особового складу, відповідно до пункту 1 статті 91 Закону № 580-VIII, статей 40, 44 Статуту ППС особовий склад РПСПОП «Січеслав» ГУНП за місцем дислокації несе службу позмінно за графіком затвердженим командиром цього ж підрозділу в режимі «доба через дві».

63. За таких обставин, виходячи із вищевикладеного колегія суддів вважає вірним висновок про те, що немає підстав вважати, що наказ підполковника поліції ОСОБА_2 про затвердження графіку несення служби особовим складом РПСПОП «Січеслав» є протиправним та таким, що не підлягає виконанню в силу статті 4 Дисциплінарного статуту ОВС, оскільки позивач ніс службу, яка передбачала серед іншого і спеціальні умови роботи, та міг бути залучений до несення служби в понаднормовий час.

64. Водночас, під час проведення службового розслідування судами встановлено, що ОСОБА_1 протягом 2016 року неодноразово порушував службову дисципліну, за що двічі притягувався до дисциплінарної відповідальності за невиконання та ігнорування наказів. Так, у січні 2016 року проведено службове розслідування за фактом конфліктної ситуації між майором поліції ОСОБА_1 , який перебуваючи в службовому відрядженні в зоні проведення АТО, як старший групи, та начальником Дружківського ВП АВП ГУНП в Донецькій області, у зв`язку з чим, першого було відкликано з відрядження до місця дислокації роти (м. Дніпропетровськ) та суворо попереджено за некоректну поведінку. Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 06 вересня 2016 року № 2434 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських РПСПОП «Січеслав» за невиконання наказу старшого групи та неналежний контроль за станом службової дисципліни серед підлеглого особового складу РПСПОП «Січеслав» під час перебування у службовому відрядженні в районі проведення АТО ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено сувору догану, а наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 14 жовтня 2016 року № 2973 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих командира взводу РПСПОП «Січеслав» майора поліції ОСОБА_1 » за невиконання наказу керівництва РПСПОП «Січеслав» щодо залучення до несення служби 21 серпня 2016 року позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено попередження про неповну посадову відповідність.

65. При цьому, судами вірно враховано, що відповідно до статті 8 Дисциплінарного статуту ОСОБА_1 як командир взводу РПСПОП «Січеслав» не тільки ніс персональну відповідальність за стан службової дисципліни підлеглих, але й був зобов`язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики.

66. Відповідно до статті 18 Закону № 580-VIII та Присяги працівника поліції кожен поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, сумлінно виконувати свої службові обов`язки, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського.

67. З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій, що при прийнятті наказу від 16 грудня 2016 року № 3754 діяло обґрунтовано, в порядку, у межах та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.

68. Стосовно вимог про поновлення позивача на роботі стягнення заробітної плати Суд зазначає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вимоги про скасування наказу від 16 грудня 2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності командира взводу РПСПОП «Січеслав» майора поліції ОСОБА_1 ». Слід відзначити, що позивачем у даній справі не оскаржується наказ про звільнення його зі служби, який був прийнятий 11 січня 2017 року на виконання наказу від 16 грудня 2016 року, та з моменту видання якого позивач є звільненим з роботи відповідно до приписів статті 77 Закону № 580-VIII, вказане безумовно свідчить про відсутність підстав для поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

69. Доводи позивача щодо невидачі йому трудової книжки спростовуються матеріалами справи, в яких містяться листи від 23 грудня 2016 року за вих. № 26/367, від 11 січня 2017 року за вих. № 41/8 за підписом командира роти ОСОБА_11 в яких повідомлено позивача про його звільнення згідно з наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 19 грудня 2016 року № 357 о/с, у зв`язку з чим запропоновано прибути до групи кадрового забезпечення РПСПОП «Січеслав» ГУНП в Дніпропетровській області для отримання трудової книжки. Означені листи надіслані на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), проте повернулися з поштового відділення, у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

70. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

71. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; п. 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; п. 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Ruiz Torija v.Spain серія A. 303-A; п. 29).

72. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій у справі про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог.

73. Згідно частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

74. З огляду на викладене, висновки суду першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

75. Оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у справі № 804/497/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов