Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2018 року

м. Київ

справа №826/8923/14

касаційне провадження №К/9901/8418/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 у справі № 826/8923/14 за поданням Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «МВІ» про стягнення коштів за податковим боргом,

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві 23.06.2014 звернулась до адміністративного суду з поданням про стягнення коштів за податковим боргом у сумі 955791,01 грн. з розрахункових рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «МВІ» в банках.

В судовому засіданні 24.06.2014 заявником змінено вимоги та зменшено заявлену до стягнення суму податкової заборгованості до 909912,92 грн.

Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалою від 26.06.2014 провадження у справі закрив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.11.2014 залишив ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06.2014 без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, заявник оскаржив їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06.2014, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 та прийняти нове рішення, яким подання задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме - підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20, пунктів 95.1, 95.2, 95.3 статті 95 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 183-3, 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду подання в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, зазначає, що судові інстанції, закриваючи провадження у справі, не врахували, що рішення в адміністративній справі № 826/14019/13-а, на яку посилались суди, мотивуючи свій висновок про наявність спору про право, набрало законної сили і спірна сума податкової заборгованості набула статусу узгодженої.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірна сума заборгованості виникла внаслідок несплати Товариством з обмеженою відповідальністю «МВІ» сум грошових зобов'язань, збільшених (нарахованих) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 21.08.2013 № 0001912250, від 21.08.2013 № 0001922250, від 21.08.2013 № 0000691702, від 13.03.2014 № 0007751501, від 13.03.2014 № 0007741501, від 13.03.2014 № 0007741501.

Податкові повідомлення-рішення від 21.08.2013 № 0001912250, від 21.08.2013 № 0001922250, від 21.08.2013 № 0000691702 оскаржено відповідачем у судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.11.2013 у справі № 826/14019/13-а зазначені акти індивідуальної дії скасовано.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове - про відмову в задоволенні позову.

В свою чергу, закриваючи провадження у справі, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «МВІ» оскаржено постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014 в касаційному порядку та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.04.2014 відкрито касаційне провадження у справі № 826/14019/13-а.

А тому, оскільки відповідач висловив незгоду з рішеннями контролюючого органу, що були підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання, шляхом звернення з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, судові інстанції дійшли висновку про наявність у розглядуваному випадку спору про право.

Утім, слід зазначити, що спір про право в контексті пункту 2 частини п'ятої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду подання в судах попередніх інстанцій) має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду подання в судах попередніх інстанцій).

У справі, що розглядається, судами встановлено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014 у справі № 826/14019/13-а відмовлено в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МВІ» про скасування, зокрема, податкових повідомлень-рішень від 21.08.2013 № 0001912250, від 21.08.2013 № 0001922250, від 21.08.2013 № 0000691702.

Вищий адміністративний суд України, відкриваючи 10.04.2014 касаційне провадження у цій справі, не зупиняв виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014.

За правилами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду подання в судах попередніх інстанцій) постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що узгодження податкового зобов'язання пов'язується з моментом набрання законної сили рішенням суду апеляційної, а не касаційної інстанції.

За правилами частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене та враховуючи допущені судовими інстанціями порушення вимог Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду подання в судах попередніх інстанцій), Верховний Суд дійшов висновку про скасування оскаржених ухвал судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 у справі № 826/8923/14 скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І.Бившева

В.В. Хохуляк