Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.02.2018 року у справі №826/796/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

20 лютого 2018 року

справа №826/796/17

адміністративне провадження №К/9901/4988/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у складі колегії суддів Літвінової А.В., Аблова Є.В., Мазур А.С. від 27 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Чаку Є.В., Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І. від 25 жовтня 2017 року

У С Т А Н О В И В :

31 грудня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Прометей Плюс» (далі - позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними дій Державної фіскальної служби України щодо неприйняття для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 1 від 14.12.2016 року та податкової накладної № 2 від 14.12.2016 року, вважати прийнятими та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 14.12.2016 року та податкову накладну № 2 від 14.12.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Прометей Плюс» з моменту їх подання, а саме - 29.12.2016 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року, позов задоволено, визнані протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо неприйняття для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних від 14.12.2016 №1 та №2 Товариства та зобов'язано Державну фіскальну службу України вважати прийнятими та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства від 14.12.2016 №1 та №2 днем їх фактичного отримання, а саме: 29.12.2016.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанції виходили з того, що підставою для неприйняття відповідачем податкових накладних від 14.12.2016 №1 та №2 слугувало розірвання договору про визнання електронних документів від 26.02.2016 №260220162, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прометей Плюс» та Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, при цьому податковим органом, в підтвердження правомірності своїх дій відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведений факт розірвання договору про визнання електронних документів.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковим органом подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.06.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є необґрунтованими та такими, що винесені без всебічного з'ясування та врахування всіх обставин справи.

У касаційній скарзі податковий орган посилається на положення Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 за №1246 та Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 № 233 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 р. за N 320/15011), та зазначає, що платник податку може подати податкову накладну та/або розрахунок коригування до контролюючого органу в електронній формі виключно засобами телекомунікаційного зв'язку та за умови укладення з контролюючим органом договору про визнання електронних документів, а також проведено обмін посиленими сертифікатами відкритих ключів, сформованими акредитованим центром сертифікації ключів. Відповідач зазначає, що за даними інформаційних систем ДФС 04.08.2016 р. Товариство виключено з системи електронного документообігу у зв'язку із наявністю ознак ризику, призупинено дію договору про визнання електронних документів від 26.02.2016 № 260220162, укладеного між Товариством та Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Заявник касаційної скарги також зауважив, що неприйняття податкових документів надісланих засобами електронного зв'язку відбувається на автоматичному рівні та не залежить від будь-яких дій Державної фіскальної служби України, так як проводиться програмою у зв'язку з виявленням певних причин.

Відзив на касаційну скаргу від Товариства не надійшов, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що між Товариством та Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві укладено договір про визнання електронних документів від 26.02.2016 №260220162, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів Державної фіскальної служби засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

На виконання умов вказаного договору позивачем засобами електронного зв'язку 29.12.2016 направлено податкові накладні від 14.12.2016 №1 та №2, які не були прийняті з підстави порушення вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233, а саме: можливо розірвано договір про визнання електронної звітності, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії квитанцій №1.

Судами попередніх інстанцій також установлено, що Товариство з метою вирішення спірної ситуації намагалось повторно (29.12.2016) укласти договір про визнання електронних документів. Проте, вказаний документ також не прийнято із зазначенням у квитанції №1 того, що діє договір про визнання електронних документів від 26.02.2016 №260220162.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України, Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Таким органом центральної виконавчої влади, у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236, є Державна фіскальна служба України.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначає Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 № 233 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 р. за N 320/15011), (чинний на час спірних правовідносин), (далі - Інструкція).

Податкові документи в електронному вигляді можуть бути надіслані до органів ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку за звітні періоди у терміни, визначені законодавством для відповідних податкових документів у паперовій формі (пункт 1 Розділ ІІІ Інструкції).

Відповідно до положень пункту 5 Розділу ІІІ Інструкції, платник податків:

- отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці;

- отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді;

- ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки);

- надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії;

- після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору.

Додатком 1 до Інструкції затверджено примірний договір про визнання електронних документів.

З огляду на аналіз вищенаведених норм Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що законодавчо обґрунтованими підставами для подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку є наявність укладеного належним чином договору про визнання електронних документів.

Судами попередніх інстанцій установлено, що договір про визнання електронних документів від 26.02.2016 №260220162 є діючим, про що зазначено у квитанції № 1 про неприйняття нового договору про визнання електронних документів, поданого 29.12.2016 р. (а.с.19 зв.бік).

На вимогу суду першої інстанції (ухвала від 16.01.2017 року) податковим органом не надано доказів в підтвердження факту розірвання договору про визнання електронних документів від 26.02.2016 №260220162 (що визначено відповідачем як підстава для неприйняття податкових накладних).

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, що станом на момент виникнення спірних правовідносин договір про визнання електронних документів від 26.02.2016 №260220162 продовжував свою дію, а подана в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку податкова звітність (у тому числі податкові накладні від 14.12.2016 №1 та №2) повинна бути прийнята податковим органом.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З наведеної норми слідує, що касаційний перегляд судових рішень обмежується лише питаннями права, тобто суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Безпідставними є доводи скаржника про те, що суди прийняли рішення без всебічно з'ясованих обставин у справі, оскільки відповідачем на виконання вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) та на вимогу суду не надано жодного доказу для спростування позовних вимог, матеріали справи свідчать про протиправність дій податкового органу щодо неприйняття для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних Товариства.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у справі № 826/796/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Васильєва

В.П. Юрченко