Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2018 року

Київ

справа №821/2235/16

адміністративне провадження №К/9901/1889/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04.04.2017 (головуючий суддя - Попов В.Ф.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 (головуючий суддя - Лук'янчук О.В., судді - Кравченко К.В., Косцова І.П.)

у справі 821/2235/16

за адміністративним позовом ОСОБА_2

до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - Херсонська ОДПІ, відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.05.2011 № 0024651701/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна у розмірі 1 199,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при визначенні розміру ставки податку з доходів фізичних осіб від отриманого доходу у 2010 році неправомірно застосував Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003 (далі - Закон № 889-IV), який втратив чинність з прийняттям Податкового кодексу України (далі - ПК України) від 02.12.2010 № 2755-V, що свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення.

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12.12.2011 позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012 постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12.12.2011 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги ОСОБА_2, Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07.12.2016 скасував постанови судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04.04.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.05.2011 №0024651701/0.

В обґрунтування судових рішень зазначено про відсутність підстав для донарахування позивачу податкових зобов'язань у сумі 1199,79 грн., оскільки судами не було встановлено факту здійснення позивачем продажу рухомого майна більше, ніж один раз протягом звітного періоду, що б створювало підставу для застосування ставки 15%, визначеної пунктом 7.1 статті 7 Закону №889-IV.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, Херсонська ОДПІ звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. При цьому касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач по закінченню звітного 2010 року зобов'язаний був подати до податкової інспекції за місцем своєї податкової адреси річну декларацію, в якій зазначити суму отриманого доходу та сплатити з нього податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15%.

Позивач своїм правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (у редакції Закону від 03.10.2017 №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно з довідкою-рахунком від 07.09.2010 позивачем здійснено продаж транспортного засобу "Chevrolet", модель "Aveo TC 58U" вартістю 73 929 грн.

На виконання вимог статті 49 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), 04.02.2011 позивачем подано до контролюючого органу декларацію про доходи, отримані ним за звітний період з 01.01.2010 по 31.12.2010 у сумі 7998,63 грн. та квитанцію про сплату податку з доходів фізичних осіб у сумі 79,99 грн., що становить 1 % від бази оподаткування.

За результатами перевірки податкової декларації позивача, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.05.2011 № 0024651701/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна у розмірі 1199,79 грн., тобто за ставкою15 відсотків.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з яким також погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем сплачено суму податку з доходів фізичних осіб відповідно до ставок, встановлених пунктом 12.2 статті 12 Закону № 889-IV, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Згідно з п.1.2 ст.1 Закону № 889-IV дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Пунктом 12.1 статті 12 Закону № 889-IV визначено, що дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, а саме 15 відсотків.

Як виняток із вказаної норми, пунктом 12.2 статті 12 Закону № 889-IV передбачено, що при продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна не частіше одного разу протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об'єкта рухомого майна за умови сплати (перерахування) ним суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення. Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного із зазначених об'єктів, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.

Судами попередніх інстанцій не встановлено факту здійснення позивачем продажу рухомого майна більше, ніж один раз протягом звітного періоду, що давало б підставу для застосування ставки, визначеної пунктом 7.1 статті 7 Закону № 889-IV, оскільки відповідач не надав доказів на спростування вказаної обставини та визнав, що за звітний 2010 рік позивачем продано лише один автомобіль.

Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для донарахування позивачу податкового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна у розмірі 1 199,79 грн., що свідчить про протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 10.05.2011 № 0024651701/0.

Відповідно до частини 3 статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правових наслідків є правильними, натомість доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04.04.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 у справі 821/2235/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова