Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2018 року

Київ

справа №804/5317/17

адміністративне провадження №К/9901/800/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року (суддя - Голобутовський Р.З.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року (судді: Олефіренко Н.А., Білак С.В., Шальєва В.А.) у справі №804/5317/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування наказу та скасування податкового - повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (далі - позивач, ТОВ «АТБ-маркет») звернулось до суду з позовом до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, контролюючий орган) та Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області) про скасування наказу ГУ ДФС у Київській області про проведення фактичних перевірок від 21 червня 2017 року №1095 у частині проведення фактичної перевірки магазину «Продукти-451», який належить ТОВ «АТБ-маркет» та скасування податкового повідомлення-рішення №0007334619 від 10 серпня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «АТБ-маркет» зазначило, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення відповідач дійшов помилкового висновку стосовно несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів, оскільки перевірка проводилась у день їх надходження, а відтак у контролюючого органу не було підстав для висновку про порушення позивачем Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ №637 від 15 грудня 2004 року (далі - Положення №637).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року, задоволено адміністративний позов частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0007334619 від 10 серпня 2017 року. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнено на користь позивача судовий збір у розмірі 1 600,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про своєчасність оприбуткування готівкових коштів позивачем, оскільки податковим законодавством передбачено оприбуткування готівки в касах підприємств до завершення дня, в якому готівка надійшла (до 24 год 00 хв) тому, зважаючи на закінчення перевірки о 18 год 00 хв 25 липня 2017 року, у позивача було наявне право оприбуткування готівки у касі до 24 год 00 хв 25 липня 2017 року, що свідчить про відсутність порушень позивачем вимог податкового законодавства у частині несвоєчасності оподаткування готівкових коштів за спірний період.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «АТБ-маркет».

У доводах касаційної скарги відповідач посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, оскільки сума готівки, що оприбутковується, має відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах, однак, позивачем, всупереч вимогам податкового законодавства, не оприбутковано грошові кошти за продаж товару у сумі 11 480,30 грн у спірний період , що свідчить про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій.

ТОВ «АТБ-маркет» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу контролюючого органу залишити без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги, з огляду на відсутність у діях позивача протиправного діяння, що призвело до неналежного виконання вимог податкового законодавства.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що уповноваженими особами контролюючого органу з 25 липня по 26 липня 2017 року проведено фактичну перевірку магазину за адресою: Київська обл., м.Бровари, вул.Ярослава Мудрого, 90 ТОВ «АТБ-Маркет», про що складено акт №1931/1000/14/30487219 від 26 липня 2017 року, яким встановлено порушення пункту 2.6, пункту 3.3 Положення №637.

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 10 серпня 2017 року №0007334619, яким до ТОВ «АТБ-Маркет» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 57 401,50 грн за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до положень пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній мірі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних розрахункової книги).

Абзацом третім статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року №436/95 (далі - Указ №436/95) встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані щоденно друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО.

За змістом пункту 2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року №199, зміна - це період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного звіту; Z-звіт - це денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті РРО.

У додатку до Вимог зазначено, що максимальна тривалість зміни не повинна перевищувати 24 години.

Таким чином, аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що оскільки календарний день (доба) налічує 24 години, тобто день триває з 00 годин 00 хвилин до 24 годин 00 хвилин, при щоденній роботі з РРО Z-звіт необхідно виконувати щодня по закінченні робочої зміни, але не пізніше 24 години цього дня.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відносно того, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, мають своєчасно та в повній мірі оприбутковувати всю готівку, що надходить до кас, та щоденно, тобто кожного робочого дня по закінченні зміни, але не пізніше 24 години цього ж дня, друкувати на РРО фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО, невиконання вказаних приписів тягне за собою відповідальність передбачену абзацом третім частини першої статті 1 Указу № 436/95.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що фактична перевірка була закінчена відповідачем 25 липня 2017 року о 18 год 00 хв, а 26 липня 2017 року позивачу лише було вручено акт перевірки.

Так, при до перевірки 25 липня 2017 року було надано касову книгу в повному обсязі на 205 аркушах за 2017 рік, з інформацією щодо оприбуткування готівки станом на 24 липня 2017 року, при дослідженні яких виявлено готівкові кошти в сумі 11 480, 30 грн., які не підтверджені прибутковим касовим ордером, а саме приймання готівки до каси в сумі 11480, 30 грн. проведено та відображено в книзі обліку №5229 25 липня 2017 року без складання касового ордеру на вказану суму.

Однак, вказана касова книга, на момент проведення перевірки 25 липня 2017 року, не містила повної інформації про оприбуткування готівкових коштів за цей день, оскільки оприбуткування готівки в касах підприємств здійснюється до завершення дня, в якому готівка надійшла, в даному випадку до 24 год 00 хв, 25 липня 2017 року, а перевірка закінчилась о 18 год 00 хв, що свідчить про помилковість висновку контролюючого органу про несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів за 25 липня 2017 року, оскільки податковим законодавством передбачено оприбуткування готівки в касах підприємств до завершення дня, в якому готівка надійшла (до 24 год 00 хв).

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає правомірними висновки судів попередніх інстанцій щодо неправомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року у справі №804/5317/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова,

Судді Верховного Суду