Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.02.2018 року у справі №804/15076/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2018 року

Київ

справа №804/15076/15

касаційне провадження №К/9901/13603/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС (далі - Митниця) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2015 (суддя - Златін С.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 (головуючий суддя - Баранник Н.П., суддя - Суховаров А.В., Щербак А.А.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського» (далі - Товариство) до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання недійсним та скасування рішення, картки відмови,

УСТАНОВИВ:

11.10.2016 Товариство звернулось до суду із позовом до Митниці, у якому просило: визнати недійсним та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів № 110010000/2015/600317/1 від 10.04.2015; скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2015/20024 від 10.04.2015.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що Митниці були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів, що надійшли до України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Митниця витребувала додаткові документи, відмовила у прийнятті митної декларації та прийняла рішення про коригування митної вартості товару. Вважаючи карту відмови та рішення Митниці такими, що не відповідають чинному законодавству, позивач просив їх скасувати.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 25.11.2015 позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував рішення про коригування митної вартості товарів № 110010000/2015/600317/1 від 10.04.2015; визнав протиправною та скасував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2015/20024 від 10.04.2015.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.05.2016 рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Суди встановили, що Товариство подало до Митниці митну декларацію за формою МД-2 № 110010000/2015/020532 від 10.04.2015, згідно якої митна вартість товару, придбаного на підставі контракту купівлі-продажу вогнетривкої продукції № DTH-013-14/14-0315-12 від 14/02/2014, укладеного між Товариством (покупцем) та Компанією «Dalmond Trade House Limited» (Кіпр) (постачальником), була визначена позивачем за ціною контракту (метод 1). Митниця витребувала у Товариства додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, повязаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6)каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Консультації між Товариством та Митним органом здійснювались у електронній формі. Товариство відмовилось надати додаткові документи на вимогу Митниці. За результатом проведеного митного контролю Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 10.04.2015 №110010000/2015/600317/1, відповідно до якого здійснила коригування задекларованої Товариством митної вартості товару, яка визначена Митницею згідно з положеннями статті 64 Митного кодексу України, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) Митницею митній вартості, за якою ввезений подібний товар (враховуючи хімічний склад, марку, сферу застосування, час ввезення, розмір партії) з рівнем митної вартості МД ІМ 40 № 112030000/2015/793 від 21.01.2015, МД ІМ 40 № 112030000/2015/793 від 21.01.2015, МД ІМ 40 № 110010000/2015/20453 від 02.04.2015, МД ІМ 40 № 110010000/2015/20457 від 03.04.2015, що визначена Митницею за резервним методом на рівні 0,373 дол. США/кг. Підставою для коригування митної вартості товарів Митниця зазначила те, що: надані до митного оформлення інвойси не містять жодних печаток та штампів прикордонних служб, станцій та митниць митна вартість товару у митній декларації країни відправлення не відповідає вартості товару, вказаній у договорі, специфікації до нього та інвойсах; продавець товару та виробник товару є пов'язаними між собою особами, що вбачається з Інтернет ресурсі, і вказана пов'язаність могла мити вплив на митну вартість товару; Митницею виявлено у базі даних митного органу інформацію про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів. Товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання. Також, Митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2015/20024 від 10.04.2015.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що позивач для оформлення товару за першим методом (за ціною контракту) надав усі передбачені чинним законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, з урахуванням умов контракту щодо оплати вартості товару, а Митниця безпідставно застосувала резервний метод визначення митної вартості товару та не довела неможливість визначення митної вартості товару за ціною контракту та необхідності визначення такої вартості за другорядним методом. Також суди виходили з того, що скасування рішення Митниці про коригування митної вартості товарів є підставою для скасування картки відмови.

Митниця оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 04.07.2016 відкрив касаційне провадження у справі. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме статей 31, 33, 52, 53, 54, 58, 64, 337 Митного кодексу України, Угоди про застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 року, які підлягали застосуванню, а також вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, які полягають у недоведеності обставин, які суди помилково вважають встановленими, невідповідності висновків судів фактичним обставинам справи.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим просить суд касаційну скаргу залишити без задоволенні, а судові рішення - без змін. Зокрема, Товариство посилається на те, що: в силу положень пункту 11.1 контракту товар передається покупцем разом з оригіналом рахунка на оплату, який необхідно оплатити у строки, визначені пунктом 12 цього контракту; за умовами договору (з урахуванням специфікації) витрати на транспортування, перевантаження товару до станції призначення включені до вартості товару (DAP - станція Правда Придніпровської залізниці згідно Інкотермс-2010); контракт та рахунки на оплату не містили у собі розбіжностей щодо ваги, ціни та умов поставки; відсутність печатки на інвойсах не суперечить чинному законодавству України, оскільки ці інвойси вказані у додатку до залізничних накладних, на яких містяться усі необхідні печатки і штами митних органів; Митний кодекс України регулює питання можливої пов'язаності продавця та покупця товару, а не виробника і продавця товару.

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2018 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.02.2018 прийняв касаційну скаргу Митниці до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 20.02.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною четвертою вказаної статті встановлено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Згідно з частиною п'ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до частини одинадцятої статті 264 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що Товариство одночасно з митною декларацією в повному обсязі надало до Митниці документи, які підтверджують митну вартість товару, згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, а також шляхом проведення електронних консультацій повідомило, що: за умовами контракту витрати на транспортування товару включаються до ціни товару (DAP - станція Правда Придніпровської залізниці згідно Інкотермс-2010; в силу положень пункту 11.1 контракту товар передається покупцем разом з оригіналом рахунка на оплату, який необхідно оплатити у строки, визначені пунктом 12 цього контракту, тобто після отримання товару; тоді як Митниця не довела, що подані Товариством документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому Митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом № 1). Крім іншого, суди виходили з того, що: контракт та рахунки на оплату не містили у собі розбіжностей щодо ваги, ціни та умов поставки; відсутність печатки на інвойсах не суперечить чинному законодавству України, оскільки ці інвойси вказані у додатку до залізничних накладних, на яких містяться усі необхідні печатки і штами митних органів, що не відповідає вимогам Положення про уніфікований порядок проставлення митними органами держав-учасниць СНД на транспортних і комерційних документах печаток і штампів митних органів країн відправлення товару, а також митних органів транзитних країн, затвердженого на 32-му засіданні Ради керівників митних служб держав-учасниць СНД рішенням № 5/32 від 13.09.2001; Митний кодекс України регулює питання можливої пов'язаності продавця та покупця товару, а не виробника і продавця товару, з урахуванням того, що Митниця не направляла Товариству письмових обґрунтувань про те, що пов'язаність продавця та виробника товару може мати вплив на ціну оцінюваних товарів; статистична вартість товару, вказана у графі 46, не є тотожною митній вартості товару, тоді як лише митна вартість повинна враховуватись Митницею. Також, суди виходили з того, що скасування рішення Митниці про коригування митної вартості товарів є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Таким чином, доводи Митниці, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2015 та ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Митниці підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2015 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2015 та ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна