Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2018 року

Київ

справа №372/2909/17

адміністративне провадження №К/9901/2309/17

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 372/2909/17

за позовом ОСОБА_1 до Обухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправними рішення та дій, зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Бєлової Л.В., суддів: Безименна Н.В., Кучми А.Ю.,

в с т а н о в и в :

Позивач у позовній заяві просив суд:

- визнати неправомірним рішення Обухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі - Обухівське ОУПФ України в Київській області) щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років згідно зі статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та дії щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років згідно зі статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру»;

- зобов'язати відповідача призначити та забезпечувати виплату пенсії позивачу за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 06 квітня 2017 року, виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми місячного заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи без обмеження її максимальним розміром з наступним проведенням перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури, виходячи з місячного заробітку за відповідною посадою, з якої призначено пенсію.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 26 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано неправомірним рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років та дії щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років згідно з статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Зобов'язано відповідача призначити та забезпечити виплату позивачу за вислугу років згідно з статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 06 квітня 2017 року, виходячи із розрахунку 90 відсотків від суми місячного заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи;

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року апеляційну скаргу Обухівського ОУПФ України в Київській області задоволено.

Постанову Обухівського районного суду Київської області від 26 жовтня 2017 року скасовано.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 заявив вимогу про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі постанови Обухівського районного суду Київської області від 26 жовтня 2017 року.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Зокрема, заявник зазначає, що судом помилково застосовано до спірних відносин, що розпочались в 1998 році, вимоги Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1679-VII «Про прокуратуру».

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити скаржнику у задоволення касаційної скарги.

Суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскарженого судового рішення - без зміни, оскільки відсутні підстави для його скасування.

Суди у цій справі встановили, що 04 квітня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції від 15 січня 2011 року).

Станом на дату звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, загальний трудовий стаж становив 22 роки 4 місяці 24 дні, у тому числі на посадах прокурора 13 років 1 місяць 28 дні.

Листом від 24 квітня 2017 року № 2432 відповідач повідомив позивачу про те, що прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції від 15 січня 2011 року).

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, а конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суд першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, що сумарний трудовий стаж позивача складає 22 роки 4 місяці 24 дні, у тому числі на посадах прокурора 13 років 1 місяць 28 дні, що є недостатнім для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру».

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що на момент звернення позивача із заявою за призначенням пенсії, а саме 04 квітня 2017 року, пенсійне забезпечення працівників прокуратури врегульовано статтею 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру». При цьому, у частині першій статті 86 Закону № 1697-VII передбачено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року не менше 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років.

Суд погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до положень статті 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» та частини першої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року не менше 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років.

За приписами частини шостої статті 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» в редакції згідно із Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року, до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій позивач 04 квітня 2017 року звернувся до Обухівського ОУПФ України в Київській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру». Також судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на день звернення позивача до відповідача загальний стаж роботи складав 22 роки 4 місяці 24 дні.

Враховуючи наведене, та з огляду на законодавчі вимоги, встановлені як у частині першій статті 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року №1789-XII «Про прокуратуру» (в редакції згідно із Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року), так і у частині першій статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру», колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що розмір вислуги років позивача на день звернення до відповідача не був достатнім для призначення пенсії, оскільки становив менше 23 років.

Суд зазначає, що на час звернення позивача про призначення пенсії діяв Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» де у частині першій статті 86 передбачено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року не менше 23 роки.

На час чинності Закону України №1789-XII «Про прокуратуру», зокрема, станом на 04 квітня 2015 року, позивач ще не набув право на пенсію за вислугою року, у зв'язку з недостатністю необхідного загального стажу роботи.

Оскільки трудовий стаж позивача є недостатнім для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до частини першої статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовано до них норми матеріального права.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

З огляду на зазначене, суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Апеляційний суд ухвалив судове рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у справі № 372/2909/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду