Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.03.2018 року у справі №162/310/17
Ухвала ККС ВП від 08.01.2018 року у справі №162/310/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2018 року

м. Київ

справа №162/310/17

адміністративне провадження №К/9901/31437/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кравчука В.М.,

суддів: Коваленко Н.В., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні справу №162/310/17 за касаційною скаргою Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27.07.2017 (суддя Дмитрук В.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2017 (колегія у складі суддів Запотічного І.І., Довгої О.І., Матковської З.М.) у справі №162/310/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області Дубеля Андрія Івановича про визнання протиправною та скасування постанови

І. РУХ СПРАВИ

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Управління Державного архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області Дубеля Андрія Івановича про скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 22.03.2017 року №8/1000.

2. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 27.07.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2017, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 22.03.2017 №8/1000.

3. 01.03.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Управління Державного архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27.07.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2017.

4. У касаційній скарзі Управління просить скасувати зазначені рішення та ухвалити нове рішення про направлення справи на новий розгляд.

5. Ухвалою Верховного Суду від 17.05.2018 відкрито провадження у справі. 18.06.2018 надійшов відзив від Позивача.

6. Позивачем було заявлено клопотання про розгляд справи за його участі. Однак відповідно до ч.1 ст. 343 КАС України попередній розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.03.2017 на підставі наказу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області від 13.03.2017 №121П та відповідно до направлення для проведення позапланової перевірки від 13.03.2017 №121 головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Управління Державного архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області Дубелем А. І. проведено позапланову перевірку дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

8. Під час перевірки встановлено, що громадянин ОСОБА_1 в смт. Любешів по вул. Сонячна Любешівського району Волинської області у 2016 році самочинно розпочав будівельні роботи з будівництва магазину без зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт на земельній ділянці, яка рішенням Любешівської селищної ради №4 від 14.09.2010 була виділена приватному підприємцю ОСОБА_1 під розміщення торгового контейнера, чим порушив вимоги пункту 2 частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». На ділянці збудований металевий корпус одноповерхової будівлі з влаштуванням бетонної стяжки, об'єкт відноситься до ІІ категорії складності.

9. За результатами перевірки складено акт від 14.03.2017, на підставі якого головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Управління Державного архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області Дубелем А. І. винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівельної діяльності від 22.03.2017 №8/1000, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 3 п. 4 ч. 2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 57 600 грн.

10. Позивач з постановою не погодився і звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

11. Позовні вважає, що відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови було грубо порушено вимоги чинного законодавства, а саме не було завчасно повідомлено про здійснення перевірки, внаслідок чого він був позбавлений можливості бути присутнім під час проведення перевірки, надавати пояснення, заперечення щодо висунутого звинувачення.

12. Крім того, відповідно до рішення виконавчого комітету Любешівської сільської ради від 14.09.2010 №4 позивачу дозволено розміщення об'єкта торгівлі - контейнера в смт Любешів на території ринку з 15.09.2010. Вказаний контейнер площею 26 м2 по даний час розміщений по вул. Сонячна в смт. Любешів і знаходиться поряд з об'єктом будівництва, щодо якого проводилася перевірка. Договори щодо оренди чи користування земельною ділянкою по вул. Сонячна в смт Любешів між позивачем та Любешівською сільською радою не укладалися.

13. Крім того, відповідно до рішення Любешівської селищної ради від 08.09.2016 №10/51 замовником розроблення детального плану території земельної ділянки в смт Любешів по вул. Сонячна, на якій розташований об'єкт будівництва, щодо якого проводилася перевірка, є саме Любевшівська селищна рада, а ОСОБА_1 є лише інвестором, який фінансує розроблення містобудівної документації. Таким чином, відповідачем не було встановлено хто є забудовником об'єкта будівництва, тому на позивача неправомірно накладено штраф за порушення у сфері містобудівної діяльності.

14. Відповідач позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що під час перевірки встановлено, що на земельній ділянці за адресою вул. Сонячна в смт Любешів Любешівського району громадянин ОСОБА_1 самочинно розпочав виконання будівельних робіт з будівництва магазину без зареєстрованої декларації на початок виконання будівельних робіт. Цей факт підтверджується тим, що позивачу на даній земельній ділянці рішенням Любешівської селищної ради від 14.09.2010 №4 надано дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі-контейнера. Крім того, відповідно до рішення Любешівської селищної ради від 08.09.2016 №10/51 ОСОБА_1 є інвестором, який фінансує розроблення містобудівної документації, а саме детального плану території земельної ділянки в смт Любешів по вул. Сонячна, на якій розташований об'єкт будівництва, щодо якого проводилася перевірка.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зробив висновок, що постанова головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу управління Державного архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області Дубеля А.І. про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівельної діяльності від 22.03.2017 №8/1000 є протиправною.

16. Відповідно до рішення виконавчого комітету Любешівської сільської ради від 14.09.2010 №4 позивачу дозволено розміщення об'єкта торгівлі - контейнера в смт Любешів на території ринку з 15.09.2010.

17. Судом першої інстанції встановлено та не спростовано апелянтом, що вищезгаданий контейнер площею 26 м2, на час розгляду справи в суді першої інстанції, розміщений по вул. Сонячна в смт. Любешів і знаходиться поряд з об'єктом будівництва, щодо якого проводилася перевірка.

18. Посилання апелянта на рішення Любешівської селищної ради від 08.09.2016 №10/51 про розроблення детального плану території земельної ділянки по вул. Сонячна в смт. Любешів, як на доказ того, що дане будівництво проводилось саме ОСОБА_1, вірно не взято до уваги судом першої інстанції, оскільки з даного рішення видно, що замовником розробки детального плану території земельної ділянки, на якій розташований об'єкт будівництва, щодо якого проводилася перевірка, є саме Любешівська селищна рада, а ОСОБА_1 виступає лише інвестором.

19. Інші докази, які доводять, що саме ОСОБА_1 є замовником будівництва об'єкта, щодо якого проводилась перевірка, в матеріалах справи відсутні та апелянтом не надано.

20. Поряд з цим, відповідно до пункту 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 (в редакції, що діяла на момент проведення позапланової перевірки) передбачено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, щодо якого неможливо встановити суб'єкта містобудування, який будує чи збудував такий об'єкт, перевірка проводиться із залученням представників органів місцевого самоврядування та органів внутрішніх справ. Документи, оформлені за результатами такої перевірки, надсилаються до відповідного органу внутрішніх справ для встановлення особи суб'єкта містобудування.

21. З огляду на відсутність належних та допустимих доказів щодо особи забудовника на ділянці де була проведена позапланова перевірка, відповідач був зобов'язаний діяти відповідно до вимог зазначеного пункту 9 Порядку і лише після встановлення особи забудовника органами внутрішніх справ притягнути таку особу (осіб) до відповідальності за вчинення правопорушення у сфері містобудування.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

22. Управління Державного архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області у касаційній скарзі не погоджується з рішенням судів першої та апеляційної інстанції та вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

23. За твердженням Управління, постанову про накладення штрафу на ОСОБА_1 за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 22.03.2017 №8/1000 прийнято правомірно, оскільки позивач розпочав виконання будівельних робіт з будівництва магазину за адресою вул. Сонячна в м. Любешів без зареєстрованої декларації на початок виконання будівельних робіт.

24. Встановлені у судових засіданнях обставини про те, що рішенням виконавчого комітету Любешівської селищної ради від 14.09.2010 №4 позивачу дозволено розміщення об'єкту торгівлі - контейнера на території ринку в смт Любешів, поряд з об'єктом, щодо якого проводилась перевірка, жодним чином не спростовують вчинення ОСОБА_1 правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

25. У відзиві Позивач покликається на безпідставність доводів Позивача та законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки Відповідач не надав доказів того, що саме ОСОБА_1 є замовником будівництва об'єкта, щодо якого проводилася перевірка.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Оцінивши наявні матеріали справи та доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про правомірність рішень судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

27. Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

28. Відповідно до абзацу 3 пункту 4 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» 14.10.1994 208/94-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації: на об'єктах II категорії складності - у розмірі тридцяти шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

29. Згідно із пунктом 2 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 №244 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відповідно до повноважень, визначених статтею 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», розглядаються органами державного архітектурно-будівельного контролю, зокрема, Держархбудінспекцією.

30. Пунктом 19 Порядку №244 встановлено, що доказами у справі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлюється наявність чи відсутність правопорушення, винність відповідного суб'єкта містобудування в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зазначені дані встановлюються на підставі протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, у разі потреби - на підставі пояснень суб'єкта містобудування, який притягається до відповідальності, свідків, а також інших документів.

31. Посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ, під час розгляду справи зобов'язана з'ясувати, чи було вчинено правопорушення у сфері містобудівної діяльності, чи винний відповідний суб'єкт містобудування в його вчиненні, чи підлягає він притягненню до відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (пункт 21 Порядку №244).

32. Відповідно до рішення виконавчого комітету Любешівської сільської ради від 14.09.2010 №4 позивачу дозволено розміщення об'єкта торгівлі - контейнера в смт Любешів на території ринку з 15.09.2010. Вищезгаданий контейнер площею 26 м2, на час розгляду справи в суді першої інстанції, розміщений по вул. Сонячна в смт Любешів і знаходиться поряд з об'єктом будівництва, щодо якого проводилася перевірка.

33. Інші докази, які доводять той факт, що саме ОСОБА_1 є замовником будівництва об'єкта, щодо якого проводилась перевірка, в матеріалах справи відсутні.

34. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

35. Враховуючи зазначене, Відповідачем не доведено факт виконання будівельних робіт саме Позивачем.

36. Відповідно до пункту 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 (в редакції, що діяла на момент проведення позапланової перевірки) передбачено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, щодо якого неможливо встановити суб'єкта містобудування, який будує чи збудував такий об'єкт, перевірка проводиться із залученням представників органів місцевого самоврядування та органів внутрішніх справ.

37. Документи, оформлені за результатами такої перевірки, надсилаються до відповідного органу внутрішніх справ для встановлення особи суб'єкта містобудування.

38. Отже, відповідач діяв в порушення встановленого законодавством порядку та був зобов'язаний діяти відповідно до вимог пункту 9 Порядку, і лише після встановлення особи забудовника органами внутрішніх справ притягнути таку особу (осіб) до відповідальності за вчинення правопорушення у сфері містобудування.

39. Відповідно до ст. 24 КА С України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

40. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

41. Відповідно до п. 4 ч.2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

42. Відповідно до ст. 341 КАС України Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

43. Тобто, Суд позбавлений повноважень здійснювати переоцінку фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

44. При цьому Суд зазначає, що скаржник у своїй касаційній скарзі не довів неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

45. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

46. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновком суду апеляційної інстанції у справі.

47. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

48. З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27.07.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2017 у справі №162/310/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Н.В. Коваленко

Суддя О.П. Стародуб