Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.02.2018 року у справі №826/6346/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року

Київ

справа №826/6346/16

адміністративне провадження №К/9901/36092/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької митниці ДФС

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2017 (головуючий суддя - Федорчук А.Б.)

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 (головуючий суддя - Бужак Н.П., судді - Троян Н.М., Твердохліб В.А.)

у справі 826/6346/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан Україна»

до Запорізької митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Титан Україна» (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Запорізької митниці ДФС (далі - Митниця) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.03.2016 №112050000/2016/00164 та рішення про коригування митної вартості товарів від 25.03.2016 № 1120050000/2016/000053/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Митниця протиправно, незважаючи на наявність усіх документів, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару та обраний метод її визначення, прийняла оскаржувані картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 11.10.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018, позов задовольнив повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем під час митного оформлення товару було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять жодних розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні митної вартості, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару; натомість відповідачем не обґрунтовано, у чому полягали об'єктивні сумніви у заявленій декларантом митній вартості товарів, та не доведено неможливості застосування Товариством методу визначення митної вартості за ціною договору.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, з огляду на правомірність прийняття оскаржуваних картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів.

Позивач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 12.11.2015 між Товариством (покупець) та компанією WMETAL TEC LTD (продавець) укладено контракт №12112015, відповідно до якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити магній на умовах поставки CIF порт Одеса, Україна.

У межах виконання господарських зобов'язань між сторонами укладено специфікацію №2 від 20.01.2016, згідно з якою сторони визначили ціну товару в розмірі 2065,00 доларів США за 1 метричну тону.

З метою митного оформлення 100 м/т магнію 24.03.2016 Товариство подало до Митниці митну декларацію №112050000/2016/004908 з визначенням митної вартості товару у розмірі 5 372 110,92 грн. за першим методом, тобто за ціною договору щодо товару, який імпортується.

Для підтвердження обраного методу позивач надав наступні документи: контракт №12112015 від 12.11.2015; специфікацію №2 від 20.01.2016; морську накладну №MSCUIS140316 від 15.03.2016; залізничну накладну №42478339 від 18.03.2016; коносамент №MSCUXY876778 від 29.01.2016; платіжне доручення №155 від 02.02.2016; платіжне доручення №163 від 01.03.2016; інвойс №YOFP1601 від 20.01.2016; страховий поліс №PYIE201612009802Е00933 від 28.01.2016; каталог виробника товару; прейскурант (прайс-лист) продавця від 20.01.2016; довідка ДП «Держзовнішінформ» №115/71 від 17.03.2016; калькуляцію ціни товару; рахунок-фактуру (комерційний інвойс) №YOFP1601 від 20.01.2016; пакувальний лист; сертифікація погодження товару від 20.01.2016; офіційний лист виробника товару; лист виробника товару від 23.12.2015; гарантійний лист відносно помилки в страховому полісі від 22.03.2016; сертифікат кількості та якості від 20.01.2016; довідка від 13.09.2013; копія митної декларації країни відправлення.

Також на вимогу Митниці позивачем додатково надано переклад експортної декларації країни відправлення №021720160000024496 від 25.01.2016; контракт №2015/01/01 від 01.01.2015 та проформа-інвойс №YOFP1601-CH від 20.01.2016.

За результатами митного оформлення Митниця дійшла висновку про необґрунтованість обраного Позивачем методу визначення митної вартості та 25.03.2016 склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2016/00164. Крім того відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2016/000053/2 від 25.03.2016 та скоригував митну вартість за резервним методом на рівні 3 570,00 доларів США за 1 метричну тону.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості Митниця зазначила, що заявлена партія товару поставлялась на умовах CIF Одеса відповідно до умов поставки Інкотермс-2000, що передбачає включення до ціни товару вартості страхування фрахту. До митного оформлення декларантом надано страховий поліс від 28.01.2016 №PYIE201612009802E00933, що містить страхову суму, але не містить відомостей щодо вартості страхування; зазначена страхова сума - 216 700 дол. США не відповідає положенням Інкотермс-2000 щодо суми мінімального покриття при страхуванні на умовах поставки CIF, а саме страхування повинно покривати як мінімум передбачену в договорі купівлі-продажу ціну плюс 10%, тобто 206500,00+10%=227150,00 дол. США. Крім того, у калькуляції з розрахунком собівартості продукції відсутня така складова як вартість страхування, що свідчить про непідтвердження калькуляцією інформації про вартість одиниці товару.

Відхиляючи наведені доводи відповідача, суди попередніх інстанцій виходили з того, що поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення та страхування), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій та зазначає наступне.

За офіційними правилами тлумачення торгівельних правил Інкотермс 2010 термін CIF (Вартість, страхування та фрахт») означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. За умовами терміну CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміну CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Враховуючи вищевикладене, поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати на страхування, які впливають на митну вартість товару, тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування, тобто фактурна вартість дорівнює митній вартості.

Зазначене, в свою чергу, свідчить про те, що додаткові витрати на страхування та транспортування товару до порту, згідно з вимогами частини десятої статті 58 МК України, Товариство не понесло, у зв'язку з чим вимоги Митниці про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої Товариством, на цій підставі - необґрунтованим.

Щодо посилань відповідача на те, що наданий до митного оформлення прайс-лист від 20.01.2016 б/н адресовано Товариству, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції невизначеному колу потенційних покупців, то суд касаційної інстанції вважає їх необґрунтованими, оскільки це не може слугувати належною підставою для коригування митної вартості, заявленої Товариством.

Так, до переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а також розрахунок ціни (калькуляція).

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.

Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.

Отже, оскільки прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми прайс-листів, тому Митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, обґрунтовуючи свої сумніви.

Крім того, видання прайс-листа постачальником - WMETAL TEC LTD., а не виробником товару - SHANXI YINGUANG HUASHENG MAGNESIUM CO. LTD., у даному випадку жодним чином не свідчить про заниження митної вартості товару. Так, у матеріалах справи міститься офіційний лист постачальника, зі змісту якого вбачається, що компанія WMETAL TEC LTD. (постачальник) входить до складу і знаходиться під керівництвом компанії SHANXI YINGUANG HUASHENG MAGNESIUM CO. LTD. (виробник).

З приводу інших зазначених у рішенні про коригування митної вартості товарів підстав в обґрунтування сумнівів Митниці у правильності визначення Товариством митної вартості товарів за першим методом (за ціною контракту), то колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про їх необґрунтованість, тому не бере до уваги.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 25.03.2016 №1120050000/2016/000053/2, у ньому зазначені лише номера та дати митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення Товариством митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого Митницею рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Запорізької митниці ДФС залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова