Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.06.2018 року у справі №826/17845/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року

Київ

справа №826/17845/16

адміністративне провадження №К/9901/51314/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гімона М.М., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монсанто Україна» до Державної екологічної інспекції у м. Києві про скасування припису про усунення порушень природоохоронного законодавства за касаційною скаргою Державної екологічної інспекції у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Власенкової О.О. від 12 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Ісаєнко Ю.А., Земляної Г.В., Мельничука В.П. від 17 квітня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Монсанто Україна» (далі - ТОВ «Монсанто Україна»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної екологічної інспекції у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить скасувати припис відповідача від 22 липня 2016 року № 05/217п.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Монсанто Україна» зазначає, що у силу пункту 3 Порядку подання декларації про відходи та її форми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 118 (далі - Порядок № 118), для подання декларації про відходи встановлений строк до 20 лютого року, що настає за звітним, відтак, незаконною є вимога відповідача про подання позивачем такої декларації за 2016 рік до 22 серпня 2016 року. Крім того, вказується, що Закон України «Про відходи» та інші законодавчі акти не містять вимог щодо подання суб'єктом господарювання звіту про інвентаризацію відходів до Державної екологічної інспекції. Безпідставними позивач вважає також вимоги відповідача щодо необхідності облаштування місця для тимчасового складування та зберігання відпрацьованих люмінесцентних ламп на підставі ДСП 2.2.7.029-99, оскільки дія даного акта станом на дату винесення оскаржуваного припису була зупинена. Необґрунтованість вимог відповідача про подання позивачем статистичної звітності мотивовано тим, що позивача не включено до переліку респондентів, які зобов'язані подавати звітність за формою 1-відходи (річна).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року, адміністративний позов задоволено частково, зокрема: визнано протиправними та скасовано пункти 1, 3-5 припису Державної екологічної інспекції у м. Києві від 22 липня 2016 року № 05/217п, а також пункт б/н в частині виконання пунктів 1, 3-5 цього припису. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскаржуваний припис є неправомірним у відповідній частині, що знайшло підтвердження наявними у матеріалах справи доказами. При винесенні рішення суди попередніх інстанцій також взяли до уваги обставини, встановлені у постанові Голосіївського районного суду м. Києва від 17 березня 2017 року у справі № 752/11948/16, яка набрала законної сили 17 березня 2017 року, якою визнано протиправною та скасовано постанову Державної екологічної інспекції у м. Києві від 22 липня 2016 року № 01038 про накладення адміністративного стягнення за порушення у сфері поводження з відходами, які відповідач зобов'язав позивача усунути у пунктах 1 та 3 оскаржуваного припису.

Не погоджуючись з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Державна екологічна інспекція у м. Києві звернулася з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, в якій просить скасувати зазначені рішення судів попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні адміністративного позову.

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій не правильно застосували статті 17, 32, 33 Закону України «Про відходи», якими на суб'єктів господарювання покладено обов'язок визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь небезпечності відходів для навколишнього природного середовища та здоров'я людини; на кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складати спеціальний паспорт, в якому зазначати найменування та код відходів, їх кількісний та якісний склад, походження тощо, чого фактично не було здійснено позивачем, що стало підставою для винесення оскаржуваного припису.

Від ТОВ «Монсанто Україна» надійшов відзив на касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у м. Києві, у якому зазначається, що рішення судів попередніх інстанцій є законними, а вимоги касаційної скарги необґрунтованими.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 04 липня 2016 року по 22 липня 2016 року державним інспектором з охорони навколишнього природнього середовища Державної екологічної інспекції у м. Києві Ільченком О.М. проведено планову перевірку дотримання вимог екологічного законодавства ТОВ «Монсанто Україна», за результатами якої складено акт від 22 липня 2016 року № 05/521а.

Згідно з указаним актом встановлено низку порушень вимог природоохоронного законодавства, а саме:

1) ТОВ «Монсанто Україна» не проведено інвентаризацію відходів. Відповідно до представленого розрахунку показника загального утворення відходів Пзув встановлено на рівні 233,05 умовних одиниць, однак, всупереч вимогам Закону України «Про відходи», ТОВ «Монсанто Україна» не подано декларацію про утворення відходів у 2016 році, що є порушенням статей 17, 27 Закону України «Про відходи», Порядку ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1998 року № 1360 (далі - Порядок № 1360), Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 листопада 1999 року № 2034 (далі - Порядок № 2034), Порядку № 118;

2) на підприємстві невірно ведеться первинний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, зберігаються чи утилізуються за формою № 1-В, що є порушенням статей 5, 17, 26 Закону України «Про відходи», наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07 липня 2008 року № 342 «Про затвердження типової форми первинної облікової документації № 1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари» та Інструкції щодо її заповнення (далі - Наказ № 342);

3) на підприємстві порушуються вимоги щодо поводження з небезпечними відходами, а саме не облаштовано місце для тимчасового складування та зберігання відпрацьованих люмінесцентних ламп у відповідності до вимог ДсанПіН 2.2.7.029-99, що є порушенням статей 33, 34 Закону України «Про відходи», ДСанПіН 2.2.7.029-99 «Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров'я населення»;

4) підприємством не подається статистична звітність щодо поводження з відходами, що є порушенням пункту «г» частини першої статті 17, частини першої статті 26 Закону України «Про відходи», пункту 5 Порядку № 2034;

5) підприємством не визначено та не погоджено склад і властивості відходів, що утворюються, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища, що є порушенням пункту «в» статті 17 Закону України «Про відходи».

На підставі указаного акта перевірки винесено оскаржуваний припис від 22 липня 2016 року № 05/217п, яким ТОВ «Монсанто Україна» приписано:

б/н) до 05 серпня 2016 року видати наказ по підприємству про відповідальних посадових осіб за виконання даного припису, а також розробити план організаційно-технічних заходів з усунення виявлених недоліків, їх копії надати Державній екологічній інспекції у м. Києві;

1) до 22 серпня 2016 року провести інвентаризацію джерел утворення та видів відходів. Надати звіт про інвентаризацію відходів до Державної екологічної інспекції у м. Києві. На підставі інвентаризації відходів заповнити та подати декларацію про утворення відходів у 2016 році;

2) до 22 серпня 2016 року та постійно з дня підписання припису вести за встановленими нормами первинний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються чи утилізуються за формою № 1-Вт;

3) до 22 серпня 2016 року облаштувати місце для тимчасового складування та зберігання відпрацьованих люмінесцентних ламп у відповідності до вимог ДСанПіН 2.2.7.029-99;

4) до 22 серпня 2016 року визначити та погодити склад і властивості відходів, що утворюються, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища;

5) до 22 серпня 2016 року (щороку в установлені законом терміни) подавати статистичну звітність щодо поводження з відходами.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі вимоги скаржника є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож суди попередніх інстанцій мали з'ясувати, чи був оскаржуваний припис Державної екологічної інспекції у м. Києві прийнятий, зокрема, у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, на засадах розумності, безсторонності та пропорційності.

Повноваження Державної екологічної інспекції у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, законами України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «;Про охорону навколишнього природного середовища», «;Про відходи», Положенням про державну екологічну інспекцію в автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04 листопада 2011 року № 429 (далі - Положення № 429).

Так, завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовища, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною (стаття 1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Відповідно до підпункту 4.2 Положення № 429 Інспекція відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами-нерезидентами вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що Державна екологічна інспекція у м. Києві при проведенні перевірки суб'єкта господарювання у частині дотримання ним вимог природоохоронного законодавства щодо порядку поводження з відходами, діяла у межах покладених на неї законом повноважень.

Стосовно наявності підстав для винесення Державною екологічною інспекцією м. Києва оскаржуваного припису, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про відходи» на суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами покладено низку зобов'язань, зокрема, визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь небезпечності відходів для навколишнього природного середовища та здоров'я людини відповідно до нормативно-правових актів; на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку тощо.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про відходи» суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами, діяльність яких призводить виключно до утворення відходів, для яких Пзув від 50 до 1000, зобов'язані щороку подавати декларацію про відходи за формою та у порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України. Показник загального утворення відходів (Пзув) - це критерій обсягу утворення відходів, що розраховується за формулою, передбаченою у статті 1 Закону України «Про відходи».

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що зобов'язання суб'єкта господарювання у сфері поводження з відходами обумовлюються показником загального утворення відходів (Пзув). У разі, якщо такий показних знаходиться у межах від 50 до 1000, то зобов'язання суб'єкта господарювання у відповідній сфері обмежується щорічним поданням декларації про відходи.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Пзув ТОВ «Монсанто Україна» дорівнював 233,05, тобто знаходиться у межах допустимої норми, встановленої частиною другою статті 17 Закону України «Про відходи».

Відповідно до абзацу другого пункту 3 Порядку № 118 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) декларація подається один раз на рік одночасно в паперовій та електронній формі до центру надання адміністративних послуг, який передає її відповідно до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласної, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, або через електронну систему здійснення дозвільних процедур у сфері поводження з відходами, порядок функціонування якої визначається Мінприроди, до 20 лютого року, що настає за звітним.

Таким чином, нормативно встановлений термін подання декларації про відходи за 2016 рік - до 20 лютого 2017 року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, ТОВ «Монсанто Україна» подало декларацію про відходи за 2015 рік. При цьому, на дату проведення перевірки (з 04 липня 2016 року по 22 липня 2016 року) строк для подання декларації за 2016 рік не настав (до 20 лютого 2017 року).

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що у ТОВ «Монсанто Україна» відсутній обов'язок подавати декларацію про відходи за 2016 рік до 22 серпня 2016 року, як це зазначено в оскаржуваному приписі, на підставі чого даний пункт (пункт 1) припису визнано протиправним та скасовано.

Стосовно визнання протиправними та скасування судами попередніх інстанцій пунктів 3-5 та б/н припису від 22 липня 2016 року № 05/217п колегія суддів зазначає наступне.

Так, пункт 3 оскаржуваного припису, відповідно до якого позивача зобов'язано облаштувати місце для тимчасового складування та зберігання відпрацьованих люмінесцентних ламп у відповідності до вимог ДСанПіН 2.2.7.029-99, визнано протиправним та скасовано судами попередніх інстанцій на тій підставі, що ДСанПіН 2.2.7.029-99 станом на дату проведення перевірки втратили чинність.

Зокрема, дію ДСанПіН 2.2.7.029-99 зупинено з 16 вересня 2014 року згідно з частиною п'ятою статті 28 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» на підставі рішення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 15 липня 2014 року № 33.

Оскільки дія ДСанПіН 2.2.7.029-99 в установленому законом порядку не відновлена, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про визнання протиправним та скасування пункту 3 оскаржуваного припису.

Визначаючи правильність застосування норм матеріального права та дотримання норм процесуального права при винесенні рішення судами попередніх інстанцій у частині визнання протиправним та скасування пункту 4 припису від 22 липня 2016 року № 05/217п, яким позивача зобов'язано визначити та погодити склад і властивості відходів, колегія суддів зазначає наступне.

Законом України від 09 квітня 2014 року № 1193-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру», який набув чинності 26 квітня 2014 року, було внесено зміни, зокрема, до статті 17 Закону України «Про відходи», яку було доповнено частиною другою, що зменшила зобов'язання для суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами, діяльність яких призводить виключно до утворення відходів, для яких Пзув від 50 до 1000, обов'язком щороку подавати декларацію про відходи за формою та у порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України.

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що зобов'язання, визначені пунктом «в» частини першої статті 17 Закону України «Про відходи», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не розповсюджувалось на ТОВ «Монсанто Україна», оскільки його Пзув складає 233,05, тобто позивач підпадає під дію частини другої статті 17 Закону України «Про відходи».

Також колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій у частині визнання протиправним та скасування пункту 5 оскаржуваного припису, виходячи з наступного.

Пунктом «г» частини першої статті 17 Закону України «Про відходи» передбачено, що суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку.

Однак, як було встановлено вище означена правова норма не поширює свою дію на позивача.

Крім того, Наказом Державної служби статистики України від 19 серпня 2014 року № 243 затверджено форми державних статистичних спостережень із екології, лісового та мисливського господарства, зокрема, форму статистичної звітності відходів № 1-відходи (річна).

В пункті 2.4. даного наказу вказано, що обов'язок подання форми № 1-відходи (річна) поширюється на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичних осіб, діяльність яких пов'язана з утворенням, поводженням з відходами I-IV класів небезпеки, за переліком, визначеним органами державної статистики відповідно до затвердженої методології.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, листом Головного управління статистики у м. Києві від 16 вересня 2016 року № 11.1-78/3696-16 визначено, що ТОВ «Монсанто Україна» не включено до сукупності звітуючих одиниць, тому товариство не зобов'язано подавати звіт за формою 1-відходи (річна).

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що позивач на час проведення перевірки не був зобов'язаний подавати статистичну звітність щодо поводження з відходами, та, відповідно, про визнання протиправним та скасування пункту 5 оскаржуваного припису.

Стосовно пункту б/н оскаржуваного припису, то суди попередніх інстанцій визнали його протиправним та скасували на тій підставі, що у ньому міститься вимога про видання наказу по підприємству про відповідальних посадових осіб за виконання даного припису, а також про розроблення плану організаційно-технічних заходів з усунення виявлених недоліків, надання їх копій до Державної екологічної інспекції у м. Києві, тобто дана вимога є похідною від інших вимог, викладених у приписі та визнаних протиправними. Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій.

Крім того, колегія суддів враховує, що постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 17 березня 2017 року у справі № 752/11948/16, яка набрала законної сили 17 березня 2017 року визнано протиправною та скасовано постанову Державної екологічної інспекції у м. Києві від 22 липня 2016 року № 01038. При цьому, порушення, вказані у скасованій постанові, є аналогічними тим порушення, усунути які відповідач зобов'язав позивача у пунктах 1 та 3 оскаржуваного припису.

Так, за змістом частини четвертої статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.

Таким чином, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, якщо в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, не доказуються при розгляді інших справ.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог у частині визнання протиправними та скасування пунктів 1, 3-5 припису Державної екологічної інспекції у м. Києві від 22 липня 2016 року № 05/217п, а також пункт б/н в частині виконання пунктів 1, 3-5 цього припису. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій не оскаржується.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами суб'єктів владних повноважень Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

Враховуючи, що касаційний суд залишає без змін рішення судів попередніх інстанцій, то у силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у місті Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.М. Гімон

Н.В. Коваленко