Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року

Київ

справа №819/679/17

адміністративне провадження №К/9901/38837/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №819/679/17

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, Кабінету Міністрів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду, постановлену 5 травня 2017 року суддею Шульгач М.П., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду, постановлену 5 липня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Глушка І.В., Коваля Р.Й.,

в с т а н о в и в :

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства освіти і науки України, Кабінету Міністрів України та просив:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо не приведення Умов прийому на навчання до вищих навчальних закладів у відповідність із Законом України «Про вищу освіту» та Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- зобов'язати Міністерство освіти і науки України привести умови прийому на навчання до вищих навчальних закладів у відповідність із Законом України «Про вищу освіту» та Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зобов'язати надати йому державну цільову підтримку для здобуття вищої освіти;

- визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не приведення Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у вищих навчальних закладах (наукових установах) у відповідність із Законом України «Про вищу освіту» та Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- зобов'язати Кабінет Міністрів України привести Порядок підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у вищих навчальних закладах (наукових установах) у відповідність із Законом України «Про вищу освіту» та Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- зобов'язати Кабінет Міністрів України забезпечити перегляд і приведення Міністерством освіти і науки України його нормативно-правових актів у відповідність із Законом України «Про вишу освіту» та Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту».

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 5 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2017 року, адміністративний позов повернуто позивачу на підставі п.6 ч.3 ст.108 КАС України.

Судами установлено, що в позовній заяві ставляться вимоги про прийняття і внесення змін в нормативно-правові акти Міністерства освіти і науки України та Кабінету Міністрів України.

Повертаючи позов, суди виходили з того, що справа не підсудна цьому суду як місцевому адміністративному суду, а підсудна Окружному адміністративному суду міста Києва, оскільки спір не заявлено з приводу оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яка допущена стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи, а має загальний характер та розповсюджує свою дію на всю територію України.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу. Просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У поданих поясненнях Міністерство освіти і науки України просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення скарги без задоволення, а рішень - без змін, оскільки відсутні підстави для їх скасування.

Суд вважає правильними висновки судів про непідсудність Тернопільському окружному адміністративному суду заявлених позивачем вимог.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч.2 ст.18 КАС України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Водночас ст.19 КАС України визначено територіальну підсудність.

Частиною 3 ст.19 КАС України визначено, що адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, передбачених цим Кодексом, адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель та рішень у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання, адміністративні справи за позовом Антимонопольного комітету України у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання, адміністративні справи, відповідачем у яких є закордонне дипломатичне чи консульське представництво України, його посадова чи службова особа, а також адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Позивач, в свою чергу, вважає, що на нього має поширюватися ч.2 ст.19 КАС України, оскільки він оскаржує бездіяльність відповідачів щодо не приведення у відповідність Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у вищих навчальних закладах (наукових установах) Законам України «Про вищу освіту» та «;Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Разом з цим, відповідно до ч.2 ст.19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.

Суд погоджується з висновками судів, що в даному випадку спір не заявлено з приводу оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яка допущена стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи, а вказана, на думку позивача, бездіяльність має загальний характер, та розповсюджує свою дію на всю територію України. Відповідачами у справі є Міністерство освіти і науки України та Кабінет Міністрів України, а тому у даному випадку підсудність справи визначається за правилами, встановленими частиною 3 ст.19 КАС України.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що цими судами невірно застосовано норми процесуального права.

За змістом частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 5 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2017 року у справі №819/679/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон ,

Судді Верховного Суду