Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року

Київ

справа №819/2017/15

адміністративне провадження №К/9901/7428/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ватра-Укр» (далі - ТОВ) на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року (суддя Білоус І.О.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року (судді Макарик В.Я., Большакова О.О., Глушко І.В.) у справі за позовом ТОВ до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі (далі - управління ПФУ) про визнання дій протиправними, -

встановив:

У липні 2015 року ТОВ звернулося до суду з адміністративним позовом до управління ПФУ, у якому просило: визнати протиправними дії управління ПФУ з оформлення розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «а», «б»-«з» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) з 01 квітня по 25 червня 2015 року на суму 486 671 грн 69 коп.

Вимоги обґрунтувало тим, що управління ПФУ не з'ясувало ту обставину, що пенсіонери працювали не тільки на підприємстві позивача, а й на інших підприємствах, і не з'ясовувалось достовірність розрахунків суми боргу.

Зазначив позивач і про те, що на підприємстві працює 141 працівник з місячним фондом заробітної плати у розмірі 238 416 грн 66 коп. При цьому в місяць має сплатити управлінню ПФУ більше 150 000 грн, що неможливо, адже один працівник має утримувати більше одного пенсіонера, тоді як має відшкодовувати витрати на виплату і доставку пенсій 158 пенсіонерам. При наступних зверненнях з аналогічними вимогами про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій ТОВ збанкротує і у Пенсійний фонд України не будуть відраховуватись жодних коштів (в тому числі із фонду заробітної плати). Також наголосив про неправильність зазначення відомостей в окремих графах розрахунків.

Судами встановлено, що ТОВ зареєстроване органами державної реєстрації як юридична особа та відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV зобов'язане відшкодовувати витрати Пенсійного фонду України (далі - ПФУ) на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Управління ПФУ направило ТОВ розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, визначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «а», «б» -«з» статті 13 Закону № 1788-ХІІ з 01 квітня по 25 червня 2015 року на суму 486 671 грн 69 коп. для відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за рахунок підприємства.

ТОВ не погодилося із цим розрахунком і звернулося до суду.

Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 04 серпня 2015 року у задоволенні позову відмовив.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ТОВ не погодилося із цими рішеннями і подало касаційну скаргу про їх скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

У відзиві на касаційну скаргу управління ПФУ просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої й апеляційної інстанцій - без змін.

Верховний Суд переглянув судове рішення в межах доводів касаційної скарги і дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Верховний Суд України вже вирішував питання щодо правильного застосування судами підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV та норми спеціального закону, яка передбачає зменшення пенсійного віку, зокрема статті 55 Закону № 796-ХІІ, з метою визначення кінцевого терміну відшкодування платниками витрат ПФУ на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених працівникам за списком № 1 [постанови від 12 червня 2012 року, 16 квітня 2013 року, 14 січня 2014 року та 10 лютого 2015 року (№№ 21-107а12, 21-12а13, 21-434а13, 21-596а14 відповідно)].

Так, Верховний Суд України виходив із того, що відповідно до положень частини першої статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.

Крім того, відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить зазначеному Закону.

З огляду на викладене колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вказала на те, що стаття 55 Закону № 796-ХІІ як загальна до спірних правовідносин не може застосовуватися при визначенні періоду, протягом якого витрати ПФУ на виплату і доставку пенсій відшкодовуються за рахунок підприємств та організацій. Натомість застосуванню підлягають норми Закону № 1058-IV, оскільки предметом розгляду у спорах цієї категорії є не визначення права на пенсію особам, що мають спеціальний статус постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, а зобов'язання відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 1, до набуття права на пенсію за віком.

Отже, витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, у тому числі й особам, які крім цього мають статус постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, покриваються підприємствами та організаціями до набуття цими особами права на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

Враховуючи те, що цей висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, прийнятий за результатами розгляду справи, фактичні обставини в якій є подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається, - спір у справі, що розглядається, також стосується визначення кінцевого терміну відшкодування платниками витрат ПФУ на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених працівникам відповідно до пунктів «а», «б»-«з» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ, зі зменшенням пенсійного віку, то висновок судів першої й апеляційної інстанцій про обов'язок ТОВ відшкодовувати ПФУ витрати на виплату і доставку пільгових пенсій колишнім працівникам до виповнення їм віку, що передбачений статтею 26 Закону № 1058-IV узгоджується з вимогами законодавства.

Інші зазначені у касаційній скарзі доводи були предметом перевірки суду першої та апеляційної інстанцій, щодо яких наведені докладні мотиви спростування.

За наведених обставин колегія суддів визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, тому касаційну скаргу ТОВ слід залишити без задоволення, а рішення судів першої й апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ватра-Укр» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко