Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року

Київ

справа №808/2130/16

адміністративне провадження №К/9901/14695/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду в складі судді Дуляницької С.М. від 29.09.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Добродняк І.Ю., Бишевської Н.А., Семененка Я.В. від 15.11.2016 у справі №808/2130/16 за позовом Заступника прокурора Запорізької області до Запорізької обласної ради, третя особа Комунальний заклад "Запорізький обласний дитячий протитуберкульозний санаторій" Запорізької обласної ради, Приватне підприємство "Курорти Приазов'я" про визнання протиправним та скасування п.1 рішення №46 від 27.08.2015,

УСТАНОВИВ:

В липні 2016 року Заступник прокурора Запорізької області звернувся до суду з адміністративним позовом до Запорізької обласної ради, за участю третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору Комунального закладу «Запорізький обласний дитячий протиберкульозний санаторій» Запорізької обласної ради, приватного підприємства «Курорти Приазов'я», в якому просив визнати протиправним та скасувати п.1 рішення Запорізької обласної ради №46 від 27.08.2015 «Про відчуження майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Запорізької області».

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.09.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016, позовну заяву Заступника прокурора Запорізької області залишено без розгляду.

Постановляючи оскаржувані ухвали, суди попередніх інстанцій виходили з того, що прокурором пропущено шестимісячний строк звернення до суду, визначений ст. 99 КАС України, оскільки прокурор Запорізької області був присутній на засіданні обласної ради при прийнятті даного рішення. Крім того, спірне рішення направлялось на адресу прокуратури Запорізької області 01.09.2015 засобами поштового зв'язку та оприлюднено на сайті Запорізької обласної ради.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що копія оскаржуваного рішення надійшла до прокуратури Запорізької області лише 25.01.2016, а тому строк звернення до суду не пропущено. Також зазначає, що присутність прокурора Запорізької області на сесії обласної ради не свідчить про обізнаність з оскаржуваним рішенням.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.

Справу передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що предметом спору є правомірність п. 1 рішення Запорізької обласної ради № 46 від 27.08.2015 «Про відчуження майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області» в частині відчуження шляхом продажу на конкурентних засадах через біржу або аукціон нерухомого майна, розташованого за адресою: м.Бердянськ, вул.Макарова, 7а, та закріпленого на праві оперативного управління за КП "Запорізький обласний дитячий протитуберкульозний санаторій" Запорізької облради.

Залишаючи позов без розгляду, суди керувалися приписами ст.ст. 99, 100, 155 КАС України та вважали, що розгляд справи має здійснюватися в порядку адміністративного судочинства.

Проте колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. &?а;…&gп; фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися «судом, встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС).

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що обласні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п.30 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключною компетенцією відповідної ради є прийняття рішень щодо відчуження комунального майна, затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають останній, визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності.

Як вбачається з матеріалів справи та заявленого позову, у спірних відносинах, які склалися між сторонами, відповідач як розпорядник, в даному випадку, спільної власності територіальної громади сіл, селищ, міст Запорізької області, здійснює відчуження відповідного майна у порядку, встановленому законом, отже не здійснює владно-управлінських функцій, а виступає учасником господарських відносин.

Відповідно до п.1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, підвідомчі господарським судам.

Отже, спір, предметом якого є правомірність рішення обласної ради стосовно відчуження майна, розгляду за правилами КАС України не підлягає.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад цього спору, дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має бути розглянута господарським судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Суд зазначає, що провадження у справі в суді першої інстанції відкрито 14.07.2016, а позовну заяву залишено без розгляду на стадії судового розгляду справи в порядку ст. 155 КАС України, а тому, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані ухвали підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись ст.ст. 349, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити частково, ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом Заступника прокурора Запорізької області до Запорізької обласної ради, треті особи - Комунальний заклад «Запорізький обласний дитячий протитуберкульозний санаторій» Запорізької обласної ради, Приватне підприємство «Курорти Приазов'я», про визнання протиправним та скасування рішення закрити.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду