Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року

Київ

справа №803/1223/17

адміністративне провадження №К/9901/34336/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Волинській області

на постанови Волинського окружного адміністративного суду від 03.11.2017 (суддя Костюкевич С.Ф.)

та Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2018 (судді Яворський І.О., Кухтей Р.В., Нос С.П.)

у справі №803/1223/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Петроль»

до Головного управління ДФС у Волинській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр-Петроль» (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС України у Волинській області (далі - ДФС) від 05.09.2017, яким позивачу нараховано штрафні санкції.

Свої вимоги позивач мотивував безпідставністю висновків ДФС про порушення Товариством строків сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 03.11.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2018, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДФС від 05.09.2017 року №0052041207, №0052061207 та присуджено на користь позивача судові витрати в розмірі 1 600 грн.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права.

Товариство відзиву на касаційну скаргу не надало, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками камеральної перевірки своєчасності сплати позивачем узгоджених податкових зобов'язань ДФС складено акт від 09.07.2017.

В акті викладено висновки контролюючого органу про порушення позивачем п.57.1 ст.57 Податкового Кодексу України, а саме Товариством несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість.

На цій підставі ДФС 05.09.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0052041207 про застосування штрафу в сумі 8 246, 06грн;

- №0052061207 про застосування штрафу в сумі 1 403, 82 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій послались на те, що позивачем надано докази того, що Товариство своєчасно та в повному обсязі сплатило грошові зобов'язання з податку на додану вартість, самостійно визначені ним у деклараціях з ПДВ від 19.05.2015 року №9100001686 (на суму 19 648 грн.); від 19.06.2015 №9128475527 (на суму 29 144 грн.); від 20.07.2015 року №9153134034 (на суму 3 094 грн.); від 18.08.2015 №9174018777 (на суму 20 606 грн.); від 18.04.2016 №9058744395 (на суму 98 764 грн.) та від 18.05.2016 №9080142453 (на суму 116 332 грн.) через електронний рахунок позивача №37513000239520 в системі електронного адміністрування ПДВ.

Пунктом 129.6 статті 129 Податкового Кодексу України обумовлено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Оскільки позивачем надано належні докази своєчасного оформлення платіжних доручень з оплати грошового зобов'язання з ПДВ, судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок щодо відсутності підстав, передбачених статтею 126 Податкового Кодексу України для застосування до Товариства штрафних санкцій.

Касаційна скарга ДФС не спростовує правильність доводів, якими мотивовано судові рішення, ґрунтується на неправильному тлумаченні відповідачем норм права, що регламентують спірні правовідносини, відтак не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, постанови Волинського окружного адміністративного суду від 03.11.2017 Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер