Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року

Київ

справа №592/5846/17

адміністративне провадження №К/9901/2715/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №592/5846/17

за позовом ОСОБА_1 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на постанову Ковпаківського районного суду м. Суми, ухвалену 16 серпня 2017 року суддею Чернобаєм О.І., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду, постановлену 31 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді Сіренко О.І., суддів Спаскіна О.А., Любчич Л.В.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить скасувати рішення Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області від 14.04.2017 №399 та від 25.07.2017 № 6194 щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до п.«б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком при досягненні 55-річного віку на підставі п.«б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на підставі його заяви від 18.01.2017.

Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року, адміністративний позов задоволено.

Скасовано рішення Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області від 14.04.2017 № 399 та від 25.07.2017 №6194 про відмову у призначенні пенсії за віком при досягненні 55-річного віку на підставі п.«б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов'язано Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком при досягненні 55-річного віку на підставі п.«б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на підставі його заяви від 18.01.2017.

Як встановлено, 18 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Рішенням Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області від 14.04.2017 №399 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з 18.01.2017 з тих підстав, що до пільгового стажу не зарахований період роботи на посаді «електрозварник на автоматичних машинах під захисним шаром флюсу», оскільки дана професія не відповідає назві професії передбаченої Списками виробництв, робіт, професій та посад, зайнятість на яких дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах та наказу по підприємству від 27.12.1994 №272 «Про результати атестації робочих місць».

У липні 2017 року позивач повторно звернувся до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Рішенням від 25.07.2017 №6194 Управління повторно відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу не зарахований період роботи на посаді «електрозварник на автоматичних машинах під захисним шаром флюсу», оскільки дана професія не відповідає назві професії передбаченої Списками виробництв, робіт, професій та посад, зайнятість на яких дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах та наказом по підприємству від 27.12.1994 року №272 «Про результати атестації робочих місць» - електрогазозварник на автоматичних і напівавтоматичних машинах, зайнятих на роботах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки. Крім того, у трудовій книжці ОСОБА_1 записи №7 та №8 виправлені у частині уточнення назви професії «електрогазозварник на автоматичних і напівавтоматичних машинах, зайнятих на роботах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки», але відсутні жодні первинні документи, які підтверджують зазначені зміни.

Отже, спірним періодом, що не зарахованих відповідачем до пільгового стажу є період роботи позивача з 01.01.1992 по 14.01.1994 на посаді «електрогазозварник на автоматичних машинах під захисним шаром флюсу».

Суди, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що факт роботи позивача на посаді електрогазозварника, яка дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, підтверджується належними та допустимими доказами, а саме записами трудової книжки; довідками №25-04-908 від 30.08.2016, виданими ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», згідно яких ОСОБА_1 дійсно працював у період з 01.01.1983 по 14.01.1994, а також з 02.02.2009 по 30.04.2012 на посаді електрогазозварника на автоматичних і напівавтоматичних машинах, зайнятим на роботах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки; наказами про атестацію робочого місця.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу. Просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення скарги без задоволення, а рішень - без змін, оскільки відсутні підстави для їх скасування.

Суд вважає правильними висновки судів про наявність у позивача права на призначення пенсії на пільгових умовах.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058).

Згідно з п.2 Прикінцевих положень Закону, в редакції діючій на час виникнення спірних правовідносин, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:

1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Розділом XXXIII «Загальні професії» Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №210, передбачалися професії «газозварювальник», «електрозварювальник».

Постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 1994 року № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено Список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII «Загальні професії» передбачені професії «електрозварники» та «газозварники».

Згідно зі ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Суди попередніх інстанції вірно прийняли до уваги довідки № 25-04-908 від 30.08.2016, видані ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», які свідчать, що робоче місце ОСОБА_1 за період з 01.01.1983 по 14.01.1994 атестоване по Списку №2 відповідно до Наказу №272 від 27.12.1994 та за період з 02.02.2009 по 30.04.2012 - відповідно до Наказу №254 від 31.12.2003 та Наказу №52 від 20.02.2009.

Виправлення, наявні у трудовій книжці ОСОБА_1 в частині уточнення назви професії «електрогазозварник на автоматичних і напівавтоматичних машинах, зайнятих на роботах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки», засвідчені у встановленому чинним законодавством порядку, що свідчить про необґрунтованість доводів скаржника щодо невідповідності цих записів посаді (професії), яку обіймав позивач.

Отже, суди попередніх інстанції дійшли вірного висновку про наявність у позивача стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що цими судами невірно застосовано норми матеріального права, оскільки робота позивача на посаді електрогазозварника підтверджується дослідженими судами належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Проте, доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки досліджених судом доказів, про перевагу одних доказів над іншими, а тому касаційний суд не приймає їх до уваги.

За змістом частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 серпня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року у справі №592/5846/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон ,

Судді Верховного Суду