Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.02.2019 року у справі №810/4103/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2019 року

Київ

справа №810/4103/18

адміністративне провадження №К/9901/4868/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М. М. (суддя-доповідач),

суддів: Стародуба О. П., Мороз Л. Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Пухівської сільської ради Броварського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року (суддя Щавінський В. Р. ) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2019 року (головуючий суддя Карпушова О. В., судді: Губська Л. В., Епель О. В. ) у справі №810/4103/18 за позовом ОСОБА_1 до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області (далі по тексту - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №1014-ХХVII-VII від 27 червня 2018 року про відмову позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого сільського господарства, площею 0,20 га, по АДРЕСА_1, як таке, що не відповідає вимогам Закону та порушує права позивача;

- зобов'язати відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, площею 0,20 га в АДРЕСА_1 згідно з графічним матеріалом в порядку та спосіб, передбачений статтею 118 ЗК України.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2019 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області №1014-ХХVII-VII від 27 червня 2018 року про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого сільського господарства, площею 0,20 га, по АДРЕСА_1.

Зобов'язано Пухівську сільську раду Броварського району Київської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, площею 0,20 га у АДРЕСА_1.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 04 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства площею 0,20 га в адміністративних межах села Пухівка, Броварського району, Київської області.

Розглянувши клопотання позивача, Пухівська сільська рада рішенням від 27 червня 2018 року №1014-XXVII-VII відмовила позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

У якості підстави для відмови Пухівська сільська рада в оспорюваному рішенні зазначила, що обрана позивачем земельна ділянка відповідно до генерального плану села відноситься до земель, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування, у зв'язку з чим її відведення у власність позивачеві є неможливим.

Визнання протиправним та скасування вказаного рішення, а також зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність і було предметом позову.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився апеляційний суд, що доказів того, що чинною містобудівною документацією, зокрема, Генеральним планом села Пухівка земельну ділянку, яку обрав позивач для приватизації, віднесено до земель, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування, не надано.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Пухівська сільська рада Броварського району Київської області подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій помилково не звернули увагу на викопіювання з Генерального плану, супровідний лист до схеми з викопіювання з Генерального плану села Пухівка, та схему земельної ділянки комунальної власності для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, які містяться в матеріалах справи. Відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою прийнята з огляду на те, що бажана позивачем земельна ділянка згідно Генерального плану села Пухівка, відноситься до земель, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування та земель загального користування населеного пункту, а також з огляду на негативний висновок постійної депутатської комісії з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів, соціального розвитку села та екології. Судом апеляційної інстанції не було враховано, що земельна ділянка, на яку вказує позивач, знаходиться між запроектованими будівлею стадіону та школою в селі Пухівка і зарезервована Генеральним планом для потреб всього населення села Пухівка. Зазначені підстави для відмови передбачені частиною 7 статті 118 ЗК України. На обґрунтування правомірності прийнятого ним рішення скаржник посилається на рішення Пухівської сільської ради від 25 червня 2010 року №1265-ХХХІV-V "Про затвердження Генерального плану села Пухівка Броварського району Київської області", від 01 грудня 2016 року №384-Х-VІІ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність Пухівській сільській раді, від 05 жовтня 2018 року №1095-ХХХ-VІІ про внесення змін до рішення від 01 грудня 2016 року №384-Х-VІІ в частині уточнення площі земельної ділянки у зв'язку з проведенням інструментального обміру земельної ділянки та зміною категорії земель на підставі статті 19 ЗК України. Також відповідачем наголошено на дискреційності наданих їм повноважень щодо надання дозволу на розроблення проекту земельної ділянки.

У поданому відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. За твердженням позивача, Пухівською сільською радою не надано належних доказів права власності або права користування бажаною позивачем земельною ділянкою. Більш того, відповідно до положень частини 7 статті 118 ЗК України наявність рішень (розпорядження) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності не є підставою для відмови іншій особі у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою. Позивач також вказує на те, що надані відповідачем схеми розміщення земельної ділянки для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови та викопіювання з Генерального плану села Пухівка суперечать одне одному. Крім того, в матеріалах справи відсутнє рішення №1095-ХХХ-VІІ від 05 жовтня 2018 року, при цьому вказане рішення було прийняте вже після виникнення спірних правовідносин, а тому воно не може бути взяте судами як доказ у справі. Крім того, відповідачем не надавалась до суду містобудівна експертиза на Генеральний план села Пухівка, в якій визначено усі найважливіші проектні пропозиції та архітектурно-планувальна організація території Пухівської сільської ради.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі по тексту - ЗК України) та Законом України "Про землеустрій".

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Згідно з частиною 1 статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених частиною 1 статті 118 ЗК України. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною 6 статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених Частиною 6 статті 118 ЗК України. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених Частиною 6 статті 118 ЗК України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Приписами абзацу першого частини 7 статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених частини 7 статті 118 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з абзацом 3 частини 7 статті 118 ЗК України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у її наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. При цьому частиною 7 статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

В межах даного адміністративного спору сільською радою у відповідності до приписів чинного законодавства у встановлений законом строк було прийнято відповідне рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав невідповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генерального плану села та іншої містобудівної документації, а саме бажана земельна ділянка відноситься до земель, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування та земель загального користування, які не можуть передаватися у приватну власність громадянам (а. с.10).

Колегія суддів зауважує, що за умови дотримання відповідачем строків та процедури розгляду відповідного клопотання та прийняття за його наслідками відповідного управлінського рішення обов'язковим є дослідження судами відповідності зазначених суб'єктом владних повноважень підстав для відмови дійсним обставинам справи.

Так, такі підстави як невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генерального плану села та іншої містобудівної документації передбачені частиною 7 статті 118 ЗК України.

Разом з тим, суд першої інстанції, задовольняючи вимоги адміністративного позову, послався на те, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження вказаних в оскаржуваному рішенні сільської ради обставин. При цьому суд вказав на несвоєчасність направлення відповідачем відзиву на поданий позивачем адміністративний позов.

Пухівською сільською радою дійсно було подано відзив на адміністративний позов разом із доданими до нього матеріалами, в тому числі і викопіюванням з Генерального плану села Пухівка, вже після розгляду справи судом першої інстанції. Водночас, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на встановленому частиною 3 статті 2 КАС України принципі офіційного з'ясування всіх обставин справи, який полягає у активній ролі суду щодо вжиття всіх передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування обставин у справі, в тому числі і в частині збирання та витребування доказів судом з власної ініціативи (частина 3 статті 77 КАС України).

Втім, суд першої інстанції обмежився лише посиланням на ненадання відповідачем у справі доказів того, що Генеральним планом села Пухівка земельну ділянку, яку обрав позивач, віднесено до земель, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування. Жодних заходів щодо витребування у відповідача Генерального плану села з метою з'ясування правомірності зазначення сільською радою підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції вжито не було.

При поданні апеляційної скарги відповідачем також було долучено викопіювання з Генерального плану села Пухівка, а також схему розміщення земельної ділянки комунальної власності для будівництва та обслуговування будівель громадської забудови, рішення Пухівської сільської ради від 10 серпня 2004 року №221-ХІІІ-ХХІV, від 25 червня 2010 року №1265-ХХХІV-V, від 01 грудня 2016 року №384-Х-VІІ. Вказані документи містяться в матеріалах справи (а. с.71,72,73,76,78).

Разом з тим, судом апеляційної інстанції не було надано жодної правової оцінки доводам відповідача щодо розташування бажаної позивачем для відведення земельної ділянки на території земель, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування, та не досліджено надані відповідачем документи.

З огляду на вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову здійснені без встановлення фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а відтак є передчасними.

За змістом частин 1 та 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Частиною 4 статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судами не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Під час нового розгляду суду слід з'ясувати на підставі належних та допустимих доказів, чи дійсно чинною на час винесення відповідачем оскаржуваного рішення містобудівною документацією, зокрема Генеральним планом села Пухівка, передбачено, що бажана позивачем для відведення земельна ділянка, віднесена до земель, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Пухівської сільської ради Броварського району Київської області задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2019 року у справі №810/4103/18 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.........................................

М. М. Гімон

О. П. Стародуб

Л. Л. Мороз,

Судді Верховного Суду