Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2023 року

Київ

справа №640/11295/20

адміністративне провадження №К/990/31354/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 640/11295/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙМФІШ» до Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року (суддя - Кузьменко В. А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року (головуючий суддя - Пилипенко О. Є., судді: Глущенко Я. Б., Шелест С. Б.),

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЙМФІШ» (далі - позивач, ТОВ «ТАЙМФІШ») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - відповідач, ГУ ДПС), у якому просило суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС від 03 березня 2020 року №03412615050103; скасувати Акт перевірки від 11 лютого 2020 року №85/26-15-05-01-03/40232356 в частині порушення підпункту 201.1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що до перевірки він надав усі первинні документи, які підтверджують придбання логістичних послуг у TOB «ЛОГІСТІК ЮНІОН», а право власності на товар перейшло до TOB «АТБ-МАРКЕТ» тільки після комплексу логістичних послуг, виконаних TOB «ЛОГІСТІК ЮНІОН». На переконання позивача, твердження ГУ ДПС про те, що не були визначені податкові зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за наслідками операцій з придбання логістичних послуг у TOB «ЛОГІСТІК ЮНІОН» є безпідставними та помилковими, оскільки податкові накладні виписало TOB «ЛОГІСТІК ЮНІОН» і вони зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 22 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року, позов задовольнив частково, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення, в іншій частині позовних вимог відмовив.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.

У період з 20 грудня 2019 року по 04 лютого 2020 року ГУ ДПС провело планову виїзну документальну перевірку ТОВ «ТАЙМФІШ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2019 року, валютного законодавства за період з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2019 року, за результатом якої складено акт від 11 лютого 2020 року №85/26-15-05-01-03/40232356 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, підпункту 201.1 пункту 201.10 статті 201 ПК України, а саме: відсутність реєстрації податкових накладних на загальну суму 808863,00 грн, у тому числі за листопад 2017 року на суму 16826,00 грн, за грудень 2017 року на суму 47903,00 грн, за січень 2018 року на суму 105372,00 грн, за квітень 2018 року на суму 66731,00 грн, за червень 2018 року на суму 39714,00 грн, за липень 2018 року на суму 127065,00 грн, за жовтень 2018 року на суму 53044,00 грн, за грудень 2018 року на суму 42017,00 грн, за січень 2019 року на суму 133755,00 грн, за квітень 2019 року на суму 96728,00 грн, за липень 2019 року на суму 65731,00 грн, за вересень 2019 року на суму 13977,00 грн.

На підставі висновків Акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2020 року №03412615050103, згідно з яким встановлена відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 ПК України, податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 808863,00 грн, як наслідок, застосовано штрафні санкції в сумі 404431,50 грн.

Державна податкова служба України рішенням від 12 травня 2020 року №15782/6/99-00-08-05-01-06, прийнятим за наслідками розгляду скарги позивача, податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2020 року №03412615050103 залишила без змін, а скаргу - без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН. Згідно з матеріалами справи між ТОВ «ТАЙМФІШ» (замовник) та ТОВ «ЛОГІСТІК ЮНІОН» (виконавець) укладено договори від 01 січня 2017 року №ЛЮ-Д, від 01 січня 2018 року №ЛЮ-Д503 та від 01 січня 2019 року №ЛЮ-Д-503, за умовами яких виконавець надає логістичні послуги замовнику, а саме: надання палет, вивантаження палет, комплексних логістичних послуг відповідно до тарифу згідно з додатком до договору. Комплекс логістичних послуг включає в себе вхідний контроль за ваго-габаритними характеристиками, переміщення в зону комплектації замовлень, комплектацію замовлень, ваговий контроль зібраних замовлень, поклейка вантажного ярлика, розміщення товару на палеті, пакетування зібраних замовлень, переміщення в зону зібраних замовлень. Відповідно, за позицією судів, зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних у даному випадку виникло у ТОВ «ЛОГІСТІК ЮНІОН», як постачальника послуг. При цьому, факт реєстрації податкових накладних ТОВ «ЛОГІСТІК ЮНІОН», виписаних на адресу позивача, не спростовується відповідачем. Відтак, підстави для відображення податкових зобов`язань та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача відсутні.

Також суди, посилаючись на частину четверту статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначили, що питання реальності господарських операцій між ТОВ «ТАЙМФІШ» та ТОВ «ЛОГІСТІК ЮНІОН» досліджувалось в межах адміністративної справи №640/11294/20. Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 22 червня 2021 року у справі №640/11294/20 дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем, ТОВ «ЛОГІСТІК ЮНІОН» та TOB «АТБ-МАРКЕТ» є реальними, надані документи складені з дотриманням законодавчих вимог, підтверджують факт передачі від постачальника до виконавця логістичних послуг та покупця товару, а висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки №85/26-15-05-01-03/40232356 від 11 лютого 2020 року є необґрунтованими.

Враховуючи, що реєстрація податкових накладних ТОВ «ТАЙМФІШ» у межах спірних господарських операцій не здійснювалась та не мала здійснюватися, суди дійшли висновку, що застосування до позивача штрафу за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних є протиправним, у зв`язку із чим, податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2020 року №03412615050103 підлягає скасуванню.

Додатково суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач на підтвердження того, що господарські операції за вказаними договорами дійсно мали місце надав суду: договори №ЛЮ-Д-503 від 01 січня 2017 року, №ЛЮ-Д-503 від 01 січня 2018 року, №ЛЮ-Д-503 від 01 січня 2019 року, акти виконаних робіт до них (перелік наведено в акті перевірки стор. 19 та не оспорюється сторонами у справі), виписку про рух коштів на рахунку позивача - підтвердження здійснення оплати за вказаними договорами. Крім того, позивач надав копії товарно-транспортних накладних, складених мiж ТОВ «ТАЙМФІШ» та ТОВ «ЛОГІСТІК ЮНІОН», якi підтверджують надання логістичних послуг та поставки товару ТОВ «АТБ-МАРКЕТ». Відповідач не заперечує, що вказані документи надавалися для перевірки працівникам контролюючого органу.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що проаналізувавши під час перевірки надані позивачем первинні документи, складені за наслідками господарських операцій з ТОВ «ЛОГІСТІК ЮНІОН» та TOB «АТБ-МАРКЕТ», контролюючий орган дійшов висновку, що всі послуги (робота), надані ТОВ «ЛОГІСТІК ЮГЛОН» на своїх РЦ (фактично є РЦ ТОВ «АТБ-МАРКЕТ»), виконувались з товаром, право власності на які належало ТОВ «АТБ-МАРКЕТ». Тобто, ці послуги не мали безпосереднього зв`язку з господарськожю діяльністю ТОВ «ТАЙМФІШ» (Замовник), оскільки на момент виконання умов договорів про надання логістичних послуг (складської логістики) товар належав покупцеві - ТОВ «АТБ-МАРКЕТ». За змістом підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України ці обставини є підставою для реєстрації ТОВ «ТАЙМФІШ» податкових накладних в ЄРПН на загальну суму ПДВ 808863,00 грн, однак, позивач цього обов`язку не виконав, що стало підставою для застосування штрафних санкцій на підставі пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України. ГУ ДПС акцентує увагу, що під час касаційного оскарження він не ставить питання щодо застосування пункту 198.5 статті 198 ПК України, оскільки предметом спору є податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України. Водночас пункт 198.5 статті 198 ПК України підтверджує аргументацію податкового органу, що реєстрація податкових накладних ТОВ «ТАЙМФІШ» у межах спірних господарських операцій не здійснювалась, проте, мала здійснюватися.

При обґрунтуванні доводів касаційної скарги ГУ ДПС посилалося на відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а також, враховуючи, що судові рішення ухвалені у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, наводило доводи про наявність у цій справі винятків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Ухвалою від 06 грудня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України з метою перевірки вищенаведених доводів ГУ ДПС.

28 грудня 2022 року від ТОВ «ТАЙМФІШ» надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. Звертає увагу, що аналогічні правовідносини були предметом розгляду у справі №826/6367/18, у якій брали участь ці ж самі сторони. Суди у цій справі дійшли висновку про безпідставність доводів ГУ ДПС, однак, відповідач зробив аналогічні висновки при наступній перевірці.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Касаційний перегляд судових рішень здійснюється в частині задоволених позовних вимог. Судові рішення в частині відмови у задоволенні частини вимог позивач не оскаржував, відповідно, в цій частині не є предметом касаційного перегляду.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За приписами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Верховний Суд, аналізуючи зазначені норми КАС України, неодноразово наголошував на тому, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути визначені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

При цьому обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Проаналізувавши позицію сторін у цій справі, висновки Акта перевірки, а також судові рішення, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій неправильно визначилися із безпосереднім предметом доказування у цій справі.

Так, суди попередніх інстанцій вирішували питання, на кого зі сторін договорів, укладених між ТОВ «ТАЙМФІШ» і ТОВ «ЛОГІСТИК ЮНІОН», покладений обов`язок з реєстрації податкових накладних в ЄРПН за наслідками цих операцій. Встановивши, що ТОВ «ТАЙМФІШ» у цих операціях виступало замовником, а ТОВ «ЛОГІСТИК ЮНІОН» - виконавцем, суди дійшли висновку, що саме на останнього покладений обов`язок як зі сплати ПДВ до бюджету, так і з реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Суди встановили і те, що обов`язок з реєстрації податкових накладних в ЄРПН ТОВ «ЛОГІСТИК ЮНІОН» виконало. Крім того, суди звернули увагу на наявність судового рішення, у якому досліджувалося питання реальності господарських операцій між ТОВ «ТАЙМФІШ», ТОВ «ЛОГІСТИК ЮНІОН» та ТОВ «АТБ-МАРКЕТ».

Однак, за змістом Акта перевірки, а так само письмових заяв ГУ ДПС по суті справи, зміст спірних правовідносин у цій справі полягав не у вирішенні вищезазначених питань.

ГУ ДПС, посилаючись на пункт 198.5 статті 198, пункт 189.1 статті 189, пункти 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, пов`язувало порушення позивачем податкового законодавства з тим, що позивач отримав від ТОВ «ЛОГІСТИК ЮНІОН» послуги, які не пов`язані із господарською діяльністю позивача, адже за змістом договорів, укладених з ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» (покупець) право власності на товар перейшло до покупця в момент його відвантаження, що має підтверджуватися видатковими накладними. За змістом договорів поставка товару відбувалася на розподільчі центри, адреси яких є тотожними тим, що обумовлені договорами, укладеними з ТОВ «ЛОГІСТИК ЮНІОН». Під час проведення перевірки документів (видаткових накладних, актів приймання-передачі тощо) на передачу товару на рампі складу (РЦ) від ТОВ «ТАЙМФІШ» до ТОВ «ЛОГІСТИК ЮНІОН» позивач не надав. Отже, ТОВ «ЛОГІСТИК ЮНІОН» не отримувало (не приймало) від ТОВ «ТАЙМФІШ» товарів для виконання комплексу логістичних послуг, при цьому ТОВ «ТАЙМФІШ» не розміщувало в РЦ свої товари, а право власності на товар, поставлений ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», перейшло до останнього на рампі складу (РЦ). Відповідно, ГУ ДПС наполягало, що логістичні (складські) роботи були виконані щодо товару, право власності на яке вже перейшло до ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», а тому такі роботи не пов`язані із господарською діяльністю позивача.

Проте позивач, хоча і опосередковано, але зазначав, що право власності на товар переходило до TOB «АТБ-МАРКЕТ» тільки після комплексу логістичних послуг, виконаних TOB «ЛОГІСТІК ЮНІОН».

Отже, ані реальність господарських операцій, ані питання, на кого зі сторін договорів, укладених між ТОВ «ТАЙМФІШ» і ТОВ «ЛОГІСТИК ЮНІОН», покладений обов`язок з реєстрації податкових накладних в ЄРПН за наслідками операцій з придбання/надання логістичних послуг не були предметом спору у цій справі. Предметом спору було вирішення питання про наявність/відсутність у позивача обов`язку після придбання у ТОВ «ЛОГІСТИК ЮНІОН» логістичних послуг та формування податкового кредиту виписати податкові накладні на вартість цих послуг як таких, що не пов`язані із господарською діяльністю позивача, як це передбачено у підпункті «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Водночас підпункт «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України визначає, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

У постанові від 24 січня 2023 року у справі № 560/7669/21 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість, виходячи із бази оподаткування визначеної в порядку передбаченому пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Правове регулювання, запроваджене підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, полягає у тому, що шляхом нарахування податкових зобов`язань вилучається (списується) попередньо сформований податковий кредит. Під час перевірки правильності формування податкового кредиту предметом доказування є обставини, які мали місце на момент віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, а під час вирішення питання виникнення у платника обов`язку, встановленого підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, - обставини, які мали місце у періоді виявлення факту припинення використання товару/необоротного активу у власній господарській діяльності платника податків.

Згідно з позицією ГУ ДПС, ТОВ «ЛОГІСТИК ЮНІОН» виписало і зареєструвало в ЄРПН податкові накладні на надані позивачеві послуги на загальну суму ПДВ 808863,00 грн, однак, в подальшому виявилося, що такі послуги не пов`язані із господарською діяльністю позивача, що зумовлює виникнення у останнього обов`язку скласти і зареєструвати в ЄРПН податкові накладні на загальну суму ПДВ 808863,00 грн.

Однак, суди попередніх інстанцій не вирішували питання наявності/відсутності підстав вважати отримані позивачем від ТОВ «ЛОГІСТИК ЮНІОН» послуги такими, що не стосуються господарської діяльності ТОВ «ТАЙМФІШ», у взаємозв`язку із доводами ГУ ДПС. В матеріалах справи відсутні видаткові накладні, акти приймання-передачі товару від ТОВ «ТАЙМФІШ» до ТОВ «ЛОГІСТИК ЮНІОН» та/або ТОВ «АТБ-МАРКЕТ». Суди не з`ясували, хто зі сторін договорів був власником товару (ТОВ «ТАЙМФІШ» чи ТОВ «АТБ-МАРКЕТ») на момент виконання ТОВ «ЛОГІСТИК ЮНІОН» відповідних робіт щодо такого товару, однак, саме з цими обставинами ГУ ДПС пов`язувало необхідність реєстрації позивачем податкових накладних на підставі пункту 198.5 статті 198 ПК України, оскільки вважало, що на цей момент власником товару було ТОВ «АТБ-МАРКЕТ».

ГУ ДПС у касаційній скарзі посилається на те, що питання застосування пункту 198.5 статті 198 ПК України не стоїть у цій справі, однак, колегія суддів вважає, що такі доводи спростовуються змістом спірних правовідносин. Обставина того, що суди не застосували цю норму матеріального права може свідчити про неправильне застосування (не застосування) судами цієї норми, а не про те, що така не регулює спірні правовідносини. Тим більш, про порушення саме цієї норми зазначено і в Акті перевірки.

Згідно з пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Отже, у випадку, якщо у платника податків виник обов`язок з реєстрації податкової накладної на підставі пункту 198.5 статті 198 ПК України, однак, такий обов`язок ним не виконаний, це є підставою для застосування штрафних санкцій на підставі пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України (за винятком випадків, передбачених цією ж нормою).

Відповідно, в межах спірних правовідносин ключовим є питання наявності/відсутності у позивача обов`язку з реєстрації податкових накладних на підставі пункту 198.5 статті 198 ПК України на загальну суму ПДВ 808863,00 грн, як наслідок, перевірка правомірності застосування ГУ ДПС штрафних санкцій до позивача на підставі пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України.

Оскільки суди попередніх інстанцій зазначене питання не вирішували, Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій у цій справі, оскільки не встановлення дійсного предмета доказування та/або ненадання правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи.

Зазначені порушення судами норм процесуального права унеможливлюють перевірку доводів заявника касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Внаслідок неповного встановлення судами попередніх інстанцій обставин у цій справі, суд касаційної інстанції позбавлений можливості сформулювати правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, тобто реалізувати мету, з якою касаційне провадження було відкрито.

Щодо доводів ТОВ «ТАЙМФІШ», викладених у відзиві на касаційну скаргу, що аналогічні правовідносини були предметом розгляду у справі №826/6367/18, у якій брали участь ці ж самі сторони, колегія суддів зазначає, що згідно з частиною сьомою статті 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Верховний Суд неодноразово розглядав питання застосування частини четвертої статті 78 КАС України та висловлював позицію про те, що звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені і вони такі обставини не заперечують (зокрема, але не виключно, постанови Верховного Суду України від 23 лютого 2015 року №6-327цс15, Верховного Суду від 28 квітня 2018 року у справі №825/705/17, від 06 березня 2019 року у справі №813/4924/13-а, від 15 листопада 2019 року у справі №826/198/16, від 12 жовтня 2020 року у справі №814/435/18, від 07 лютого 2022 року у справі №520/14170/19, від 17 листопада 2021 року у справі № 806/3572/17).

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц зазначила, що обставини справи - це життєві факти, які мають значення для вирішення спору, такі як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин.

Також у цій постанові підтримано висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18, пункт 32) про те, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення в мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Частиною четвертою зазначеної статті встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи те, що порушення норм процесуального права допустили обидві судові інстанції, судові рішення у цій справі підлягають скасуванню в частині задоволених позовних вимог, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції в цій частині.

У зв`язку з набранням чинності Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду", справа підлягає направленню на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з урахуванням предмета доказування у цій справі, з перевіркою їх належними та допустимими доказами, надати належну правову оцінку кожному доказу окремо та у їх сукупності. Судове рішення, з урахуванням встановлених обставин та зібраних доказів, повинно містити обґрунтування, чому суд приймає або відхиляє той чи інший доказ, надавши правову оцінку усім доводам сторін в межах заявленого позову.

Оскільки справа направляється на новий розгляд, відповідно до частини шостої статті 139 КАС України суд касаційної інстанції не змінює розподіл судових витрат між сторонами. Питання розподілу судових витрат залежить від кінцевого рішення, яким буде остаточно вирішено позовні вимоги, а отже, має бути здійснений за наслідками нового розгляду у судовому рішенні по суті спору або, у випадках передбачених статтями 143 і 252 КАС України, шляхом ухвалення додаткового судового рішення. З огляду на викладене судові рішення в частині розподілу судових витрат також підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 341 345 353 355 356 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року у справі № 640/11295/20 скасувати в частині задоволених позовних вимог, а також в частині здійсненого розподілу судових витрат.

Справу № 640/11295/20 в цій частині позовних вимог щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 03 березня 2020 року №03412615050103 направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року у справі № 640/11295/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон Є.А. Усенко М.М. Яковенко