Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 580/855/23

адміністративне провадження № К/990/18722/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,

суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Жука А.В.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №580/855/23

за позовом ОСОБА_1

до Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії і стягнення відшкодування моральної шкоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року

(головуючий суддя: Гайдаш В.А.)

і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року

(суддя-доповідач: Оксененко О.М., судді: Лічевецький І.О., Мельничук В.П.).

ВСТАНОВИВ:

І. Історія справи

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - «Черкаське РУП ГУНП в Черкаській області»), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області при розгляді звернення позивача від 22 серпня 2022 року;

- зобов`язати Черкаське РУП ГУНП в Черкаській області надати позивачу відповідь про результат розгляду його звернення від 22 серпня 2022 року;

- стягнути з Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області відшкодування моральної шкоди на користь позивача, завдану суб`єктом владних повноважень у наслідок вчиненої протиправної бездіяльності при розгляді звернення позивача від 22 серпня 2022 року в розмірі: 2684 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 серпня 2022 року ОСОБА_1 повторно звернувся на лінію « 102» стосовно самоуправства ОСОБА_2 та погроз останнього на адресу позивача. Відповідач отримав звернення позивача 22 серпня 2022 року, що підтверджується копією протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 22 серпня 2022 року.

Проте позивач стверджує, що станом на день подання цього позову до суду він не повідомлений про результат розгляду його звернення від 22 серпня 2022 року.

ОСОБА_1 зауважує, що строк на розгляд його звернення Черкаським РУП ГУНП в Черкаській області сплинув 22 вересня 2022 року в силу статті 22 Закону України «Про звернення громадян».

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду з метою їхнього захисту та відновлення.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та стягнення відшкодування моральної шкоди.

Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив із того, що у спорі між ОСОБА_1 та Черкаським РУП ГУНП в Черкаській області, про той самий предмет і з тих самих підстав, є така, що набрала законної сили ухвала суду про відмову у відкритті провадження у справі від 6 лютого 2023 року у справі №580/584/23.

До того ж, суд першої інстанції зауважив, що цей спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, адже спірні правовідносини регулюються положеннями Кримінального процесуального кодексу України (далі - «КПК України»).

Суд першої інстанції зазначив, що судовий контроль за таких умов може бути здійснено шляхом подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого та/або прокурора до слідчого судді, а не шляхом ініціювання цього позову.

Насамкінець, окружний суд констатував, що на спірні правовідносини не поширюють свою дію положення Закону України «Про звернення громадян».

Тому у відкритті провадження у цій справі №580/855/23 суд першої інстанції відмовив в силу частини п`ятої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»).

Оцінивши суть спірних правовідносин та суб`єктний склад, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства й залишив ухвалу суду першої інстанцій без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою на них до Верховного Суду.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування поданої касаційної скарги позивач вказує на те, що судами попередніх інстанцій, при ухваленні оскаржуваних судових рішень, було порушено норми процесуального права, ухвала окружного суду і постанова апеляційного суду є незаконними, а висновки судів про те, що спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства є помилковими.

Відповідач свого відзиву на касаційну скаргу не надав. Копію ухвали Суду про відкриття касаційного провадження отримав 26 червня 2023 року.

II. Мотиви Верховного Суду

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судомами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року, відмовлено у відкритті провадження за вказаним позовом.

Такий висновок судів попередніх інстанцій ґрунтується на тому, що вже існує судове рішення, яке набрало законної сили, а саме: ухвала від 6 лютого 2023 року у справі №580/584/23, яким позивачу відмовлено у відкритті провадження у справі щодо спору про той самий предмет і з тих самих підстав.

Окрім того, оцінивши суть спору, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що він має бути розглянутий слідчим суддею у порядку КПК України, а положення Закону України «Про звернення громадян» на ці правовідносини не поширюються.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів скарги ОСОБА_1 про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

В контексті порушеного питання Верховний Суд зазначає наступне.

Стосовно аргументу про те, що вже є судове рішення, яке набрало законної сили, про відмову у відкритті провадження у справі про самий предмет і з тих самих підстав.

Таким судовим рішенням окружний суд вважає ухвалу від 6 лютого 2023 року у справі №580/584/23.

Зі змісту ухвали від 6 лютого 2023 року у справі №580/584/23 вбачається, що дійсно ОСОБА_1 вже звертався до окружного суду із позовом до Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області щодо бездіяльності відповідача, пов`язаної із його зверненням від 22 серпня 2022 року. У справі №580/584/23 окружний суд відмовив у відкритті провадження у справі, зазначивши, що спірні правовідносини належить розглядати у порядку КПК України.

Між тим, стаття 170 КАС України визначає виключний перелік випадків, у яких суд може відмовити у відкритті провадження у справі. Зокрема, пункт 2 частини першої указаної статті передбачає, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

З цим позовом (у межах справи №580/855/23) до суду ОСОБА_1 звернувся 8 лютого 2023 року, а тому постанова суду апеляційної інстанції від 25 квітня 2023 року Шостого апеляційного адміністративного суду ще не була прийнята (не існувала). Ухвала ж про відмову у відкритті провадження у справі від 6 лютого 2023 року у справі №580/584/23 не могла бути правовою підставою для правозастосування пункту 2 частини першої статті 170 КАС України, адже не належить до переліку судових рішень, які визначені цією нормою (рішення суду, постанова суду, ухвала про закриття провадження у справі).

Дійсно, частина п`ята статті 170 КАС України передбачає, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Одночасно, таке судове рішення як ухвала про відмову у відкритті провадження у справі не є правовою підставою для застосування відповідної частини статті 170 КАС України для відмову у відкритті провадження у справі. А порушенню заборони, визначеної частина п`ята статті 170 КАС України, у разі повторного звернення до суду з аналогічним позовом, мав би дати суд в контексті зловживання стороною процесуальним правом.

Варто зауважити, що залишаючи ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у цій справі без змін, апеляційний суд не надавав правової оцінки цим мотивам окружного суду.

Між тим, касаційному перегляду підлягають судові рішення судів обох інстанцій, тому Верховний Суд не погоджується із ухвалою суду першої інстанцій про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у цій справі відповідно до пункту 2 частини першої статті 170 КАС України.

Стосовно питання юрисдикцій спору, Верховний Суд зазначає про таке.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їхній сукупності. Також таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - «ЄСПЛ»).

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Тобто юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пункти 1, 2, 7 частини першої статті 4 КАС України так визначають ключові терміни порушеного питання юрисдикції спору:

адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частина шоста статті 12 КАС України конкретизує, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо, зокрема, оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію, що додатково вказує на адміністративну юрисдикцію спорів, які виникли щодо порушення положень Закону України «Про звернення громадян».

Верховний Суд зауважує, що з метою визначення суті спірних правовідносин варто здійснити аналіз підстав та предмету цього позову, які викладені у позовній заяві, а також проаналізувати долучені докази до неї.

Вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 висновується, що вона не містить відомостей про те, які саме події передували його зверненню до правоохоронних органів. Тож, на основі відомостей позовної заяви не вбачається за можливе встановити, з яких правових підстав ОСОБА_1 звернувся до працівників поліції.

Одночасно, при постановленні ухвали про відмову у відкритті провадження в справі суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, не дослідив зміст звернення позивача, на яке він посилається у позові, та не з`ясував у якому порядку воно було подане, в порядку Закону України «Про звернення громадян» чи в порядку Кримінального процесуального кодексу України в межах кримінального провадження, чи можливо у порядку Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Встановлення зазначених обставин має значення для правильного вирішення справи, оскільки зміст цього звернення впливає на порядок його розгляду та визначення юрисдикції справи.

Тож, Верховний Суд не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, вважаючи їх передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного встановлення фактичних обставин справи та без надання оцінки наявним у справі доказам.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції вважає за належне касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року скасувати, а справу №580/855/23 направити до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………………

……………………………………

……………………………………

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду