Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 липня 2018 року

м.Київ

справа №804/938/16

адміністративне провадження №К/9901/10670/18, №К/9901/10672/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2016 року (суддя: Барановський Р.А.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року (судді: Головко О.В., Ясенова Т.І., Суховаров А.В.) та касаційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року (судді: Головко О.В., Ясенова Т.І., Суховаров А.В.) у справі №804/938/16 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Дніпропетровської області про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прокуратури Дніпропетровської області, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заробіток за час затримки видачі трудової книжки у розмірі 9458,64 грн та зобов'язати Прокуратуру Дніпропетровської області внести до трудової книжки запис про зміну дати звільнення з « 17.12.2015» на « 22.01.2016».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2016 року у задоволені позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2016 року та ухвалено нову, якою позов задоволено частково: стягнуто з Прокуратури Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки з 17.12.2015 по 24.12.2015 у розмірі 2364,66 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваних рішеннях, не відповідають обставинам справи.

В свою чергу, відповідач, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, також звернувся з касаційною скаргою. У скарзі просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Обґрунтовує вимоги тим, що вина прокуратури Дніпропетровської області у затримці видачі позивачу трудової книжки відсутня, оскільки прокуратурою вживались заходи щодо повідомлення ОСОБА_1 про звільнення з посади прокурора Петриківського району Дніпропетровської області та можливість отримання трудової книжки.

Відзивів на касаційні скарги до суду не надходило.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що Наказом Генерального прокурора України №39к від 17.12.2015 позивача звільнено з посади прокурора прокуратури Петриківського району Дніпропетровської області та з органів прокуратури за грубе порушення вимог Закону України «Про прокуратуру», правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і викликають сумніви у його об'єктивності та неупередженості, чесності та непідкупності органів прокуратури.

У день звільнення позивач був відсутній на робочому місці, у зв'язку з чим начальником відділу роботи з кадрами прокуратури Дніпропетровської області листом від 17.12.2015 позивача було повідомлено про звільнення з посади прокурора Петриківського району Дніпропетровської області та запропоновано прибути до відділу роботи з кадрами прокуратури Дніпропетровської області для отримання своєї трудової книжки.

22.01.2016 представнику позивача за заявою останнього було видано належним чином оформлену трудову книжку, що підтверджується витягом з Книги обліку трудових книжок при звільненні працівників з органів прокуратури.

Вважаючи, що відповідачем протиправно порушено строки видачі трудової книжки, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просив стягнути середній заробіток за час такої затримки та відобразити в трудовій книжці дату її отримання як фактичну дату звільнення з органів прокуратури.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем вжито всі необхідні заходи щодо своєчасного вручення належно оформленої трудової книжки позивачу, а тому підстави для виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції скасовуючи означене рішення та частково задовольняючи адміністративний позов, дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Прокуратури Дніпропетровської області середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки у період з 17.12.2015 по 24.12.2015 підлягають задоволенню, оскільки на порушення вимог законодавства у вказаний період відповідачем не вчинялися дії щодо вручення трудової книжки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 48 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України (частина 5 статті 48 КЗпП України).

Питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 (далі - Інструкція № 58).

Пунктами 4.1, 4.2 Інструкції № 58 передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

В ході судового розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що в день звільнення з органів прокуратури, тобто 17.12.2015, позивач на робочому місці був відсутній, письмової згоди на пересилання трудової книжки поштою прокуратурі Дніпропетровської області не надавав. У зв'язку з чим, листом начальником відділу роботи з кадрами прокуратури Дніпропетровської області від 17.12.2015 позивача було повідомлено про звільнення з посади прокурора Петриківського району Дніпропетровської області та запропоновано прибути до відділу роботи з кадрами прокуратури Дніпропетровської області для отримання трудової книжки.

В свою чергу, з Книги обліку вихідної кореспонденції прокуратури Дніпропетровської області вбачається, що вказаний лист було направлено позивачу лише 25.12.2015 (відправлення №7430), що не заперечується відповідачем.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про порушення відповідачем визначених законодавством порядку та строку повідомлення ОСОБА_1 про звільнення з посади та можливість отримання трудової книжки та, як наслідок, необхідність стягнення з Прокуратури Дніпропетровської області середнього заробітку за час такої протиправної бездіяльності за період з 17.12.2015 по 24.12.2015.

З приводу зобов'язання прокуратури Дніпропетровської області внести до трудової книжки запис про зміну дати звільнення, колегія суддів зауважує, що відповідно до положень статті 235 КЗпП України необхідними умовами для зміни дати звільнення з посади є визнання звільнення таким, що не узгоджується із чинним законодавством. Однак в даному випадку правомірність наказу про звільнення позивача не є предметом розгляду справи, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказані вимоги не підлягають задоволенню.

Отже, доводи касаційних скарг висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у справі №804/938/16 залишити без змін, а касаційні скарги ОСОБА_1 та Прокуратури Дніпропетровської області, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець