Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.04.2018 Київ К/9901/20695/18 817/462/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Бевзенка В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за заявою Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 6 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ДФС, Рівненської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вищого адміністративного суду України від 6 грудня 2016 року постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 8 липня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року скасовано, позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ ДФС «Про звільнення ОСОБА_2А.» від 9 березня 2016 року №46-ДС, поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника Рівненської митниці Державної фіскальної служби України з 9 березня 2016 року. Справу в частині позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Приймаючи таке рішення, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що застосувавши до позивача дисциплінарне стягнення - звільнення з підстави одноразового грубого порушення трудових обов'язків, відповідач не навів у наказі про звільнення конкретного одноразового грубого порушення позивачем трудових обов'язків, оскльки наказ містить лише посилання на неналежне виконання службових обов'язків з організації роботи та контролю за діяльністю підпорядкованого митного органу, невжиття своєчасних заходів щодо припинення порушень митних правил при транзиті та тимчасовому ввезенні на митну територію України транспортних засобів особистого користування, що наділене тривалим характером та є системним, а ознака грубості одноразового порушення трудових обов'язків конкретного працівника, з огляду на подані докази, не встановлено.

Не погоджуючись з постановою Вищого адміністративного суду України від 6 грудня 2016 року, ДФС подала заяву про її перегляд Верховним Судом України, посилаючись на наявність підстав, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).

На підтвердження наведених у заяві доводів ДФС надала постанову Вищого адміністративного суду України від 15 березня 2016 року (К/800/53794/15), постанову Верховного Суду України від 25 травня 2016 року (у справі №2а-28831/10/0570/21-475а16), висновкам яких, на його думку, постанова Вищого адміністративного суду України від 6 грудня 2016 року не відповідає.

Ухвалою Верховного Суду України від 6 березня 2017 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ДФС, Рівненської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 6 грудня 2016 року.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) матеріали заяви передано до Верховного Суду.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Суд дійшов висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Зі змісту рішення, про перегляд якого подано заяву, та рішення Вищого адміністративного суду України від 15 березня 2016 року (К/800/53794/15), наданого для порівняння, не вбачається неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду цих справ, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Проте, рішення Верховного Суду України від 25 травня 2016 року (у справі №2а-28831/10/0570/21-475а16) ухвалене за різних встановлених фактичних обставин у справі, тому не вбачається підстав для перевірки відповідності рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, висновку викладеному у цих рішенні Верховного Суду України.

Оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України за пунктом 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, не підтвердилися, в задоволенні заяви слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

На підставі викладеного, керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) та частиною другою статті 2401 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Державної фіскальної служби України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 6 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, Рівненської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Постанова є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М.Бевзенко

Судді Н.А.Данилевич

В.М.Шарапа