Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 320/382/24

адміністративне провадження № К/990/13592/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., Судді: Юрченко В.П., Хохуляк В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж Яготинської міської ради «Яготинтепломережа», подану адвокатом Мамаєвим Дмитром Юрійовичем

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2024 року (Судді: Епель О.В., Карпушова О.В., Мєзєнцев Є.І.)

у справі № 320/382/24

за позовом Комунального підприємства теплових мереж Яготинської міської ради «Яготинтепломережа»

до Головного управління Державної податкової служби у Київській області

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2024 року адвокат Мамаєв Дмитро Юрійович звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, поданим в інтересах Комунального підприємства теплових мереж Яготинської міської ради «Яготинтепломережа» (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.09.2023 року №0171190407 форми «В4» (а.с. 1-6).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 позовну заяву повернуто заявнику на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України, внаслідок не підтвердження адвокатом Мамаєвим Д.Ю. повноважень на представництво інтересів Комунального підприємства теплових мереж Яготинської міської ради «Яготинтепломережа», оскільки Ордер на надання правової допомоги не відповідає типовій формі Ордеру, яка затверджена на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України www.unba.org.ua, виготовлений друкарським способом, не був згенерований у особистому кабінеті адвоката (а.с. 56-58).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2024 апеляційну скаргу, подану представником позивача Мамаєвим Дмитром Юрійовичем на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі № 320/382/24 повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини 4 статті 298 КАС України, внаслідок не підтвердження адвокатом Мамаєвим Д.Ю. повноважень на представництво інтересів позивача (а.с. 74-76).

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що доданий до апеляційної скарги Ордер від 27.12.2023 року серії АА № 0036517 не відповідає типовій формі Ордеру, яка затверджена Положенням про ордер на надання правничої (правової) допомоги від 12.04.2019 року № 41 (далі - Положення), оскільки виготовлений не на бланку, а також не відповідає пункту 12.13 Положення, оскільки не містить посилання на профайл адвоката в ЄРАУ, а містить лише посилання на пошукову сторінку «Google» із запитом «Мамаєв Дмитро Юрійович, Свідоцтво номер 6127 від 12.07.2018».

При цьому суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги надані адвокатом до апеляційної скарги копії: свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, витягу з ЄРАУ серії АА№018011 та договору про надання правової допомоги №08/09/22-1, оскільки вказані документи за висновком суду не є документами, які в контексті вимог статті 59 КАС України підтверджують повноваження адвоката, як представника в суді. Разом з тим, інших документів, які підтверджують повноваження адвоката, як представника в суді, визначених частиною 4 статті 59 КАС України, адвокатом до суду апеляційної інстанції не надано (а.с. 74-76).

Не погодившись з вищенаведеною ухвалою суду апеляційної інстанції від 11.03.2024 року, адвокат Мамаєв Д.М. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати вищенаведену ухвалу суду та на підставі вимог статті 353 КАС України направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження скаржник зазначив, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення і становить значний суспільний інтерес, внаслідок фактичної відсутності практики Верховного Суду з приводу врегулювання документів, які в розумінні положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» подаються до суду на підтвердження повноважень адвоката. Однак за міркуванням скаржника, у відповідності до вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який є спеціальним у співвідношенні до положень Кодексу адміністративного судочинства України, документом на підставі якого видається Ордер є саме договір про надання правової допомоги, в якому передбачені повноваження адвоката на представництво інтересів сторони.

В доводах касаційної скарги скаржник зазначив, що до матеріалів справи №320/382/24, як і до суду першої інстанції, так і до апеляційної скарги ним було додано копію договору про надання правової допомоги, який укладено у відповідності до вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який має вищу юридичну силу, ніж Ордер; також додано Витяг з Єдиного реєстру адвокатів України стосовно адвоката Мамаєва Д.Ю. виданий Головою Ради адвокатів міста Києва Рафальською І.В. та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, виданого на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва від 14.06.2018 року №14. При цьому відповідно до відомостей Єдиного реєстру адвокатів України (щодо Адвоката Мамаєва Д.Ю.) право на заняття адвокатською діяльністю не зупинено та відсутні будь-які відомості щодо позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з виключенням.

Незважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність належних доказів на підтвердження повноважень представництва інтересів позивача, що на думку скаржника не відповідає матеріалам справи та свідчить про надмірний формалізм суду в контексті документів, які підтверджують повноваження адвоката на представництво інтересів позивача. Оскаржувана ухвала суперечить фундаментальному принципу верховенству права та поваги до честі і гідності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом, а також позбавляє доступу до правосуддя.

При цьому скаржник просив суд врахувати висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 9901/736/18 (провадження № 11-989заі18) в якій Суд, виходячи зі змісту частин першої, третьої статті 26 Закону № 5076-VI зазначив, що Ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім цього, в постановах Верховного Суду від 06 липня 2019 року у справі № 855/229/19 та від 26 вересня 2019 року у справі № 910/3845/19 наголошено, що статус адвоката підтверджується посвідченням адвоката України та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, тоді як відомості до Єдиного реєстру адвокатів України вносяться радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України. Також, в постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 756/3874/22 (провадження № 61-900св23), суд дійшов висновку, що не є підставою для скасування законного судового рішення посилання на те, що форма ордеру не відповідає вимогам Положення про ордер на надання правової допомоги та порядку ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України, оскільки адвокат діяв на підставі договору про надання правової допомоги, що передбачено статтею 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Верховним Судом відкрито провадження у даній справі, закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду в поряду письмового провадження на підставі наявних у ній матеріалів (а.с. 135-137).

Відзив на касаційну скаргу від відповідача на адресу Суду не надходив, що у відповідності до вимог частини 4 статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог частини 1 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Так, однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, а також одним із принципів здійснення адміністративного судочинства, передбачених п. 6, 7 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Отже право на розгляд справи, означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень, а здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

У даній справі, суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу заявнику, дійшов висновку про те, що адвокатом Мамаєвим Д.Ю. не підтверджені повноваження на представництво інтересів позивача, оскільки доданий до апеляційної скарги Ордер від 27.12.2023 серія АА № 0036517 не відповідає типовій формі Ордеру, яка затверджена Положенням про ордер на надання правничої (правової) допомоги від 12.04.2019 року № 41, оскільки виготовлений не на бланку, передбаченому цим Положенням, а також не відповідає вимогам пункту 12.13 Положення, оскільки не містить посилання на профайл адвоката в ЄРАУ, а містить лише посилання на пошукову сторінку «Google» із запитом «Мамаєв Дмитро Юрійович, Свідоцтво номер 6127 від 12.07.2018».

Одночасно суд апеляційної інстанції не прийняв копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію витягу з ЄРАУ серії АА№018011 та копію договору про надання правової допомоги №08/09/22-1 посилаючись на те, що вказані документи в розумінні вимог статті 59 КАС України не є документами, які підтверджують повноваження адвоката, як представника в суді.

Повертаючись до порушених в касаційній скарзі процесуальних питань, які стали підставою для відкриття касаційного провадження в контексті належного процесуального підтвердження представником учасника справи - адвокатом своїх повноважень на участь у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно з частиною першою статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Представником у суді у відповідності до частини першої статті 57 КАС України, може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до частини 4 статті 59 КАС України, повноваження адвоката як представника підтверджуються: 1) довіреністю; ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 2) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина сьома статті 59 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частина 2 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

У відповідності до частини 3 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій (частина 4 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Зі змісту частин першої, третьої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вбачається, що Ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 400-1 КК України). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № П/9901/736/18 (провадження № 11-989заі18).

Однак колегія суддів звертає увагу, що Ордер видається адвокатом (адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням) у письмовій (електронній) формі та повинен містити підпис адвоката (електронний підпис). Тобто, ордер по суті є підтвердженням наявності у адвоката повноважень на представництво інтересів іншої особи на підставі укладеного з нею договору про надання правничої допомоги.

Відсутність у частині четвертій статті 62 ЦПК України вказівки на договір про надання правничої допомоги зовсім не виключає права адвоката підтвердити такі повноваження безпосередньо договором про надання правничої допомоги, який згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» одночасно і є тим документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. За відсутності відомостей, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю визнане у передбаченому законом порядку недійсним або є скасованим, припинення (зупинення) права на заняття адвокатською діяльністю, у суду немає підстав ставити під сумнів статус представника учасника справи як адвоката.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2025 року у справі № 761/5870/24 (провадження № 61-5803сво24).

У відповідності до вимог частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При цьому згідно з вимогами частини 3 статті 341 КАС України, Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Враховуючи викладене, колегія суддів застосовує висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений в постанові від 20 січня 2025 року у справі № 761/5870/24 до спірних правовідносин, оскільки у частині четвертій статті 59 КАС України, так само як і у частині 4 статті 62 ЦПК України відсутня вказівка на договір про надання правничої допомоги, що, враховуючи висновки об`єднаної палати, зовсім не виключає права адвоката підтвердити такі повноваження безпосередньо договором про надання правничої допомоги, який згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» одночасно і є тим документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. При цьому за відсутності відомостей, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю визнане у передбаченому законом порядку недійсним або є скасованим, припинення (зупинення) права на заняття адвокатською діяльністю, у суду немає підстав ставити під сумнів статус представника учасника справи як адвоката.

Однак суд апеляційної інстанції, повертаючи у цій справі апеляційну скаргу представникові позивача, адвокату Мамаєву Д. Ю., не звернув уваги на те, що відсутність у частині четвертій статті 59 КАС України вказівки на договір про надання правничої допомоги, зовсім не виключає право адвоката підтвердити такі повноваження безпосередньо договором про надання правничої допомоги, який згідно з частиною першою у системному зв`язку із частиною третьою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» одночасно є і тим документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги.

Отже висновок суду апеляційної інстанції про те, що, копія договору про надання правової допомоги №08/09/22-1 в розумінні вимог статті 59 КАС України не є документом, який підтверджує повноваження адвоката, як представника в суді, за відсутності відомостей, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю визнане у передбаченому законом порядку недійсним або є скасованим чи припинено (зупинено) право на заняття адвокатською діяльністю, є передчасним. Тоді, як в доводах касаційної скарги скаржник зазначив, що відповідно до відомостей Єдиного реєстру адвокатів України щодо Адвоката Мамаєва Д.Ю. право на заняття адвокатською діяльністю не зупинено та відсутні будь-які відомості щодо позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з виключенням.

Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

У зв`язку із наведеним, оскільки доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи про те, що оскаржена ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права, касаційну скаргу слід задовольнити, скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду з метою вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж Яготинської міської ради «Яготинтепломережа», подану адвокатом Мамаєвим Дмитром Юрійовичем, задовольнити.

Скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2024 року у справі №320/382/24. Справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції з метою вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: В.П. Юрченко В.В. Хохуляк