Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.05.2018 року у справі №806/4911/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2018 року

м. Київ

справа №806/4911/15

адміністративне провадження №К/9901/10048/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик Ю.А., Гімона М.М., -

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 806/4911/15

за позовом закритого акціонерного товариства (далі - ЗАТ) «Спіка» до Радомишльського районного управління юстиції в особі Реєстраційної служби Радомишльського районного управління юстиції (далі - Реєстраційна служба), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Лабрадорит», про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ЗАТ «Спіка»

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року, ухвалену у складі головуючого судді Гуріна Д.М. та

ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Моніча Б.С., суддів Жизневської А.В., Котік Т.С., -

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2015 року ЗАТ «Спіка» звернулось до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати рішення Реєстраційної служби про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 05 грудня 2013 року з індексним номером 8700325 (номер запису про право власності 3699120 від 22 листопада 2013 року) та з індексним номером 8672792 (номер запису про право власності 3687979 від 22 листопада 2013 року).

Позов обґрунтовано тим, що державний реєстратор мав відмовити ТОВ «Лабрадорит» у реєстрації права власності, оскільки існувала суперечність між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкти нерухомого майна, права щодо яких підлягають державній реєстрації. Окрім того, у правовстановлюючі документи на вказане майно були внесені зміни, також до вказаних документів мав би бути доданий Витяг про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, що мав бути складений у зв'язку із реєстрацією внесених змін. Крім того, відкриваючи відповідний розділ на майно, відповідачем не було витребувано у заявника матеріали технічної інвентаризації на заявлені об'єкти. Також представником позивача пояснено, що свідоцтво, яке видано ТОВ «Лабрадорит» на посвідчення правочину, яким є публічні торги, не може виступати як правовстановлюючий документ, оскільки публічні торги, як правочин, на посвідчення яких видане свідоцтво, визнані рішенням господарського суду Житомирської області від 18 січня 2011 року у справі №2/870-НМ недійсними. Тобто підстава виникнення права власності у ТОВ «Лабрадорит» була скасована, а тому свідоцтво не може виступати як правовстановлюючий документ та як підстава для реєстрації права власності на майно за ТОВ «Лабрадорит».

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 29 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року, відмовив у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що оскаржувані рішення від 05 грудня 2013 року №8672792 та №8700325 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень втратили свою чинність із прийняттям нових рішень про державну реєстрацію прав, тому не порушують прав, свобод або інтересів ЗАТ «Спіка» та не можуть бути визнані протиправними і скасовані через невідповідність заявлених позовних вимог меті адміністративного судочинства, що встановлена статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка була чинною на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій, далі - КАС України).

07 вересня 2016 року ЗАТ «Спіка» звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року, ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що накладення заборони (арешту) або інші обтяження, що перешкоджають проведенню державної реєстрації прав, у тому числі винесення ухвали суду про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією прав, під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав унеможливлювали вчинення оскаржуваних реєстраційних дій, що кореспондується з пунктом 3.2.2 та підпунктом 3 пункту 12 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (далі - Порядок № 703). Також скаржник зазначає, що правова підстава набуття ТОВ «Лабродорит» майна визнана судом господарської юрисдикції недійсною, тобто такою яка не породжує юридичних наслідків. Крім цього, вчиняючи спірні реєстраційні дії реєстратор не витребував у заявника матеріали технічної інвентаризації.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06 жовтня 2016 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

10 листопада 2016 року від третьої особи надійшли заперечення на касаційну скаргу позивача, в яких ТОВ «Лабрадорит» просить залишити останню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Касаційний адміністративний суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних постанови та ухвали судів попередніх інстанцій - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що згідно Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (далі - Державний реєстр) Реєстраційної служби від 05 грудня 2013 року №13992346 та від 06 грудня 2013 року №14093782, а також згідно з реєстраційними справами на об'єкти нерухомого майна, рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) Державними реєстраторами Реєстраційної служби проведена державна реєстрація права власності за ТОВ «Лабрадорит» на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с. Потіївка, вул. Радгоспна 8, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру, а саме: рішення від 05 грудня 2013 року №8700325 стосовно будівлі модульного типу площею 2394,2 кв.м., номер запису про право власності 3699120 від 22 листопада 2013 року та рішення від 05 грудня 2013 року №8672792 стосовно будівлі пилорами площею 117,5 кв.м., номер запису про право власності 3687979 від 22 листопада 2013 року.

Підставою для державної реєстрації прав та їх обтяжень на об'єкти спірного майна за ТОВ «Лабрадорит», стало подане останнім свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів за реєстраційним номером 485 від 15 квітня 2005 року та постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року у справі №806/5278/13-а.

17 липня 2015 року ЗАТ «Спіка» звернулось із заявами до Реєстраційної служби для проведення державної реєстрації права власності об'єктів нерухомого майна, однак Реєстраційною службою рішеннями від 27 липня 2015 року №23188655 та №23188630 було відмовлено ЗАТ «Спіка» у державній реєстрації прав та їх обтяжень у зв'язку із наявністю відповідних заборон, накладених Радомишльським районним судом Житомирської області 17 вересня 2013 року у справі №2-а/289/67/13 на заявлене майно.

25 вересня 2015 року ЗАТ «Спіка» звернулось із заявами до Реєстраційної служби щодо внесення запису про скасування державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, однак Реєстраційною службою рішеннями від 25 вересня 2015 року №24766984 та №24766233 було відмовлено ЗАТ «Спіка» у скасуванні відповідних записів про державну реєстрацію права власності, у зв'язку із відсутністю рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав на заявлені об'єкти нерухомого майна.

У матеріалах справи міститься постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2015 року у справі №806/127/15 за позовом ТОВ «Лабрадорит» до Держави України в особі Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, за участю Прокуратури Житомирської області, третьої особи Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області про визнання протиправною відмови, стягнення коштів (Том №1 а.с.119-122).

Під час розгляду вказаної справи судом було встановлено, що 11 березня 2005 року ТОВ «Лабрадорит» придбало з прилюдних торгів нерухоме майно загальною вартістю 211 000 грн.

04 липня 2006 року ЗАТ «Спіка» звернулося до господарського суду із позовною заявою про визнання недійсним свідоцтва про право власності ТОВ «Лабрадорит», відміну реєстрації в органах БТІ та у подальшому збільшило вимоги у частині визнання недійсними прилюдних торгів (справа №2/870-НМ). ТОВ «Лабрадорит» по вищевказаній справі пред'явило зустрічний позов про визнання його добросовісним набувачем та визнання права власності.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 14 вересня 2011 року по справі №2/870-НМ за позовом ЗАТ «Спіка» про визнання недійсним свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна провадження у справі припинено, а за зустрічним позовом ТОВ «Лабрадорит» про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на майно в задоволенні зустрічного позову ТОВ «Лабрадорит» відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 5 грудня 2011 року, рішення господарського суду Житомирської області від 14 вересня 2011 року по справі №2/870- НМ залишено без змін.

Постановою Вищого Господарського суду України від 22 лютого 2012 року, вказані судові рішення залишено в силі.

З рішень прийнятих у справі №2/870-НМ, зокрема, з тексту постанови Вищого господарського суду України від 22 лютого 2012 року, встановлено порушення підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби процедури продажу спірного майна, що і стало підставою визнання торгів недійсними, оскільки Держава в особі органу державної виконавчої служби здійснила продаж майна ТОВ «Лабрадорит» з прилюдних торгів у період дії мораторію, запровадженого ухвалою господарського суду м. Києва від 07 лютого 2005 року у справі №23/167-б про банкрутство ЗАТ «Спіка».

Враховуючи порушення Державою в особі державної виконавчої служби процедури продажу майна, ЗАТ «Спіка» звернулося до господарського суду із позовом до ТОВ «Лабрадорит» про витребування цього майна (Справа №4/5007/37/12).

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 14 квітня 2014 року у справі №4/5007/37/12 позов ЗАТ «Спіка» було задоволено, а у задоволенні зустрічного позову ТОВ «Лабрадорит» про визнання права власності відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17 червня 2014 року у справі №4/5007/37/12 скасовано рішення Господарського суду Житомирської області від 14 квітня 2014 року та ухвалено нове, яким у позові ЗАТ «Спіка» відмовлено та задоволено зустрічний позов ТОВ «Лабрадорит» про визнання права власності.

Постановою Вищого господарського суду України від 08 вересня 2014 року скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17 червня 2014 року, а рішення суду першої інстанції у справі №4/5007/37/12 залишено в силі.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції вважав, що за результатами спору щодо спірного майна в судовому порядку визнано торги недійсними та витребувано таке майно у ТОВ «Лабрадорит» на користь ЗАТ «Спіка».

Крім того, як зазначив суд першої інстанції, із наявних у матеріалах справи рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 жовтня 2015 року №25139462 та від 31 жовтня 2015 року №25749322, Державним реєстратором Реєстраційної служби розглянуто заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поданих Данильчуком М.Я. 21 серпня 2015 року та 12 жовтня 2015 року, та проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, на будівлі, що розташовані: Житомирська область, Радомишльський район, с. Потіївка, вул. Радгоспна, будинок 8, за суб'єктом: ЗАТ «Спіка» (Том №2 а.с.56-57).

Факт реєстрації права власності на майно за ЗАТ «Спіка» підтверджується Витягами з Державного реєстру про реєстрацію права власності від 09 жовтня 2015 року №45366474 та від 02 листопада 2015 року №46732514 (Том №2 а.с.52-55) на спірні об'єкти нерухомого майна за ЗАТ «Спіка», а саме: на будівлю модульного типу літ «Б», площею 2394,2 кв.м та на будівлю пилорами літ «А», площею 117, 5 кв.м, що розташовані за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с. Потіївка, вул. Радгоспна, 8.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що із змісту ухвали господарського суду Житомирської області від 03 травня 2012 року у справі №4/5007/37/12 вбачається, що ТОВ «Лабрадорит» зверталось із клопотанням про забезпечення позову у справі та просило накласти арешт на:

- будівлю модульного типу площею 2 394,2 кв.м. та будівлю пилорами площею 117,5 кв.м., по вул. Радгоспній, 8 в с. Потіївка Радомишльського району Житомирської області,

- цілісний майновий комплекс гранітопереробного заводу по вул. Радгоспній, 8 в с. Потіївка Радомишльського району Житомирської області, який складається з будівлі цеху по переробці граніту загальною площею 2394,2 кв.м. літера А-1; будівля цеху по обробці граніту загальною площею 116,6 кв.м., літера Б-1; будівлі адміністративно-побутової загальною площею 506,8 кв.м, літера В-1; будівлі пилорами загальною площею 172,00 кв.м., літера Д-1; будівля хмелекомбайну загальною площею 428,50 кв.м., літера К-1.

Зазначене клопотання було задоволено частково, а саме: накладено арешт на майно, яке складається з будівлі цеху по переробці граніту загальною площею 2394,2 кв.м. літера А-1 та будівлі цеху по обробці граніту загальною площею 116,6 кв.м., літера Б-1 та знаходиться за адресою: вул. Радгоспна, 8, с. Потіївка Радомишльського району Житомирської області.

Крім того, у клопотанні про забезпечення позову ставилося питання про заборону комунальному підприємству «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради (10014, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 15/1) здійснювати реєстрацію права власності за ЗАТ «Спіка» (ЄДРПОУ 13677760) та будь-якими іншими особами на всі об'єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с. Потіївка, вул. Радгоспна, 8, в тому числі будівлю модульного типу площею 2 394,2 кв.м. та будівлю пилорами площею 117,5 кв.м.; цілісний майновий комплекс гранітопереробного заводу по вул. Радгоспній, 8 в с. Потіївка Радомишльського району Житомирської області, який складається з будівлі цеху по переробці граніту загальною площею 2394,2 кв.м. літера А-1; будівля цеху по обробці граніту загальною площею 116,6 кв.м., літера Б-1; будівлі адміністративно-побутової загальною площею 506,8 кв.м, літера В-1; будівлі пилорами загальною площею 172,00 кв.м., літера Д-1; будівля хмелекомбайну загальною площею 428,50 кв.м., літера К-1 та заборонити КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради (10014, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 15/1) здійснювати реєстрацію Свідоцтва про право власності виданого ЗАТ "Спіка" виданого на підставі Рішення Потіївської сільської ради від 13 березня 2012р. на цілісний майновий комплекс гранітопереробного заводу по вул. Радгоспній, 8 в с. Потіївка Радомишльського району Житомирської області, який складається з будівлі цеху по переробці граніту загальною площею 2394,2 кв.м. літера А-1; будівля цеху по обробці граніту загальною площею 116,6 кв.м., літера Б-1; будівлі адміністративно-побутової загальною площею 506,8 кв.м, літера В-1; будівлі пилорами загальною площею 172,00 кв.м., літера Д-1; будівля хмелекомбайну загальною площею 428,50 кв.м., літера К-1.

В задоволенні клопотання в цій частині судом було відмовлено. Тобто, наведеною ухвалою суду відповідним посадовим особам, які були уповноважені здійснювати реєстрацію права власності або видавати правовстановлюючі документи, не заборонялося вчиняти відповідні дії.

Матеріли справи свідчать також, що ухвалою Радомишльського районного суду від 17 вересня 2013 року у справі №2-а/289/67/13 заборонено суб'єктам владних повноважень в галузі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, зокрема органам Укрдержреєстру та Реєстраційній службі Радомишльського районного управління юстиції (12200, Житомирська обл.. м. Радомишль, вул. 9-го Січня, 2а) вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією права власності за будь-якими особами на цілісний майновий комплексу гранітопереробного заводу, який складається з будівель і споруд майнового комплексу загальною площею 3618,10 кв.м. відповідно до інвентарної справи № 3795 по вул. Радгоспній, 8 в с. Потіївка Радомишльського району Житомирської області та складається з будівлі цеху по переробці граніту загальною площею 2394,2 кв.м. літера А-1; будівлі цеху по обробці граніту загальною площею 116,6 кв.м., літера Б-1; будівлі адміністративно-побутової загальною площею 506,8 кв.м, літера В-1; будівлі пилорами загальною площею 172,00 кв.м., літера Д-1.

При цьому судом встановлено, що з інформаційних довідок з Державного реєстру та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта слідує, що обтяження, накладені наведеними вище ухвалами суду у відповідних реєстрах були відсутні (т.1 а.с.134-148).

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Абзацом першим частини першої статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV) встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до положень статей 15, 16 Закону № 1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам, яка проводиться на підставі заяви власника, іншого право набувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи, разом із якою подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Пунктом 5 частини першої статті 19 Закону №1952-IV встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Статтею 26 Закону № 1952-IV передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Процедуру прийняття і розгляд заяв щодо внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, перелік документів права та обов'язки суб'єктів, що є учасниками зазначеної процедури, визначено Порядком прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року №3502/5 (далі - Порядок №3502/5).

Відповідно до абзацу першого пункту 2.1 Порядку №3502/5 для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.

Згідно з пунктом 2.6 Порядку №3502/5 для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.

Аналіз наведених законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що запис про скасування державної реєстрації права власності вноситься до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставі рішення суду, що набрало законної сили, саме про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності.

Вказана процедура є можливою, у випадку подання відповідної заяви (про скасування) заінтересованою особою разом з відповідним рішенням суду, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, державну реєстрацію прав, проведену до 01 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент такої реєстрації, записів про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію до 01 січня 2013, що набрало законної сили.

Інші випадки, для подачі заяви про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та проведення процедури «скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» законодавством у сфері державної реєстрації прав на момент проведення оскаржуваних дій не передбачалося.

Також законодавством у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно, на момент проведення державної реєстрації, не було передбачено, що під час проведення державної реєстрації на підставі рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння державний реєстратор обов'язково скасовує записи (відомості) в Державному реєстрі прав щодо попереднього правонабувача. Не передбачено було й вказану підставу у статті 24 Закону, яка містила вичерпний перелік підстав для прийняття рішення про відмову у проведенні державної реєстрації.

Окрім того, відповідно до пункту 31 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 під час проведення державної реєстрації переходу права власності, інших речових прав на нерухоме майно або обтяжень таких прав державний реєстратор замість існуючих відомостей, що містяться у відкритому розділі або спеціальному розділі Державного реєстру прав, вносить нові відомості, визначені у пунктах 21-24 цього Порядку (зокрема, щодо суб'єкта права власності).

Судами не встановлено, та в матеріалах справи відсутні докази наявності судових рішень, якими б було скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за третьою особою. Разом з цим, достеменно судами встановлено, що на підставі судових рішень у відповідних справах було витребувано нерухоме майно з чужого незаконного володіння на користь позивача.

При цьому суди встановили, що актуальними та не скасованими у Державному реєстрі є записи про реєстрацію прав на спірне майно саме за ЗАТ «Спіка».

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанції про те, що оспорювані рішення Державного реєстратора від 5 грудня 2013 року №8672792 та №8700325 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень втратили свою чинність із прийняттям нових рішень про державну реєстрацію прав, тому не порушують прав, свобод або інтересів ЗАТ «Спіка» та не можуть бути визнані протиправними і скасовані через невідповідність заявлених позовних вимог меті адміністративного судочинства, що встановлена статтею 2 КАС України, оскільки судовому захисту підлягає лише порушені права, свободи чи інтереси.

При цьому, колегія суддів зазначає, що оскільки суди встановили, що на момент вчинення реєстраційних дій оспорюваними рішеннями у Державному реєстрі та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна були відсутні відомості про обтяження щодо спірних об'єктів нерухомості у відповідних реєстрах, тому за відсутності таких суперечностей державний реєстратор зобов'язаний був зареєструвати відповідне право власності, що ним було і зроблено.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Касаційний адміністративний суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами оспорюваних рішень і погоджується з їх висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства «Спіка» залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року у справі № 806/4911/15 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон,

Судді Верховного Суду