Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.03.2018 року у справі №804/6296/15
Ухвала КАС ВП від 17.07.2018 року у справі №804/6296/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2018 року

м. Київ

справа №804/6296/15

адміністративне провадження №К/9901/41019/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Управління Держгеокадастру у м.Дніпропетровську на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 січня 2018 року (головуючий суддя Чепурнов Д.В., судді: Круговий О.О., Сафронова С.В.) про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі №804/6296/15 за позовом ОСОБА_1 до Управління Держземагентства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, третя особа Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконною відмову Управління Держземагентства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, в погодженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язано Управління Держземагентства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області погодити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язано Управління Держземагентства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області здійснити державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Управління Держгеокадастру у м.Дніпропетровську подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Одночасно, заступником прокурора заявлено клопотання про поновлення строків апеляційного оскарження, яке вмотивоване тим, що про постанову суду прокурор дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень, а наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень встановлена після вивчення матеріалів вказаної справи в суді 20 травня 2016 року, що є поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу залишено без руху і запропоновано протягом тридцяти днів з моменту отримання цієї ухвали звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку, вказавши інші підстави для поновлення строку.

На виконання вимог ухвали суду, перший заступник прокурора Дніпропетровської області направив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що прокуратура не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції і про існування оскаржуваної постанови суду стало відомо 18 травня 2016 року з Єдиного державного реєстру судових рішень. Вказує на те, що управління Держгеокадастру в м. Дніпропетровську не оскаржило рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, що свідчить про бездіяльність вказаного органу щодо здійснення захисту інтересів держави. З цих підстав вважає, що тільки органи прокуратури є єдиним суб'єктом, що мають процесуальну можливість оскаржити постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року. Також перший заступник прокурора вважає, що право прокурора на оскарження судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження, обмежено присікальним річним строком з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення, який ним не пропущено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 січня 2018 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено.

Ухвала суду вмотивована тим, що відповідно до п. 3, 7 наказу Генерального прокурора України № 6гн від 28 травня 2015 року «Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень», на прокурорів покладено обов'язок виявляти інформацію щодо наявності підстав для застосування представницьких повноважень з метою захисту інтересів держави в тому числі з документів, розміщених у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Як вбачається з електронного ресурсу «Єдиний державний реєстр судових рішень» електронну копію постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року надіслано судом 2 червня 2015 року, а оприлюднено 4 червня 2015 року.

Тобто саме з 4 червня 2015 року заступник прокурора Дніпропетровської області мав можливість ознайомитись з текстом означеної постанови, звернутись до суду першої інстанції для ознайомлення з матеріалами справи та вчасно подати апеляційну скаргу у строки, визначені ч.2 ст. 186 КАС України.

Однак апеляційна скарга була подана лише 26 травня 2016 року, тобто майже через рік з дня винесення постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року.

При цьому жодних підстав, які об'єктивно перешкоджали вчасному оскарженню постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року заявником апеляційної скарги не наведено.

Не погодившись з ухвалою апеляційного суду про відмову у відкритті провадження, Перший заступник прокурора подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що Управлінням Держгеокадастру у м.Дніпропетровську, яке в розумінні ст.55 КАС України (в редакції діючій на момент прийняття рішення судом першої інстанції) є правонаступником відповідача, не вжито заходів щодо самостійного оскарження постанови окружного суду від 26 травня 2015 року, яка є незаконною, що свідчить про бездіяльність вказаного органу та наявність підстав, передбачених ст.23 Закону України «Про прокуратуру» для здійснення представництва в суді законних інтересів держави. Поміж іншого, представник відповідача участі у судовому засіданні суду першої інстанції не приймав, що також свідчить про неналежне здійснення останнім захисту інтересів держави. З огляду на викладене, заступником прокурора внесено апеляційну скаргу на захист інтересів держави в особі Управління Держгеокадастру з метою недопущення порушень встановленого законом порядку затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та державної реєстрації спірної земельної ділянки. На думку прокурора, відмова у відкритті провадження є перешкодою доступу до суду та обмеженням його права на захист інтересів держави. Крім того, суд апеляційної інстанції в основу свого рішення поклав фактично ті ж самі підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження, які були викладені ним в попередній ухвалі суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, яка скасована судом касаційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.189 Кодексу адміністративного судочинства, в редакції діючій на час постановлення оскарженої ухвали суду, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.

Отже, законодавством передбачено як дії суду при подачі апеляційної скарги після закінчення строків, установлених статтею 186 Кодексу, так і дії суду у разі неподання у встановлений судом строк заяви про поновлення цього строку або визнання судом підстав для поновлення строку, вказаних у заяві, неповажними.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу без руху, визнав неповажними причини пропуску строку апеляційного оскарження, виходячи з порядку їх обчислення саме для прокурора.

Проте, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що частиною 1 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на час подання апеляційної скарги) визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави у випадках та порядку, встановлених законом.

В силу частини 2 статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави.

Частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Законодавство України чітко вказує на те, що прокуратурою здійснюється саме представництво інтересів держави. Аналіз норм законодавства дає підстави для висновку, що представництво - це правовідносини, відповідно до яких одна сторона (представник) на підставі набутих нею повноважень виступає і діє від імені іншої особи, яку представляє, створюючи, змінюючи чи припиняючи безпосередньо для неї права та обов'язки.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

У правовідносинах, які виникли у справі №804/6296/15, захист інтересів держави здійснює Управління Держземагентства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, правонаступником якого є Управління Держгеокадастру у м.Дніпропетровську, як суб'єкт владних повноважень до якого віднесені відповідні повноваження.

У зв'язку з неналежним захистом Управлінням інтересів держави, з апеляційною скаргою звернувся орган прокуратури.

В той же час, як зазначено і в апеляційній, і в касаційній скаргах, орган прокуратури звернувся з метою захисту інтересів держави в особі Управління Держгеокадастру у м.Дніпропетровську, тобто відповідача у справі. Відповідно, орган прокуратури мав на меті здійснювати повноваження Управління щодо захисту інтересів держави у відповідних правовідносинах. Окрім того, розгляд апеляційної скарги по суті призвело б до виникнення прав або обов'язків саме у Управління, а не у органу прокуратури, що свідчить про те, що орган прокуратури здійснював представництво відповідача.

Відповідно до частини другої ст.186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Таким чином, вирішуючи питання дотримання строків подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції в першу чергу повинен був встановити момент, з якого саме відповідач у справі дізнався про постанову суду першої інстанції та отримав її копію, а не прокурор, який вступив у справу як представник відповідача після того, як дізнався про наявність відповідних обставин у травні 2016 року.

При цьому, відповідно до ст.341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів вважає, що такі обставини мають бути встановлені судом апеляційної інстанції з посиланням на належні та допустимі докази.

Частиною першою статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи, що вищевказані обставини мають значення для правильного вирішення питання щодо дотримання Першим заступником прокурора вимог та порядку звернення до суду з апеляційною скаргою, і судом апеляційної інстанції було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення передчасної ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи до апеляційного суду для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Управління Держгеокадастру у м.Дніпропетровську задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 січня 2018 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №804/6296/15 скасувати.

Справу №804/6296/15 направити до апеляційного суду для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду