Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.07.2018 року у справі №243/6812/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2018 року

Київ

справа №243/6812/17

адміністративне провадження №К/9901/22243/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді - Гімона М.М.,

суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 19 серпня 2017 року (головуючий суддя - Хаустова Т.А.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року (головуючий суддя - Гаврищук Т.Г., судді: Компанієць І.Д., Ястребова Л.В.)

у адміністративній справі № 243/6812/17 за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - Управління ПФУ) про визнання дій та бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Управління ПФУ, яка полягає у не виплаті йому пенсії починаючи з березня 2016 року; визнати протиправним та скасувати рішення Управління ПФУ про призупинення (припинення) виплати пенсії; зобов'язати Управління ПФУ поновити виплату пенсії негайно після проголошення судового рішення, нарахувати та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з березня 2016 року включно, а також утриматись від подальшого призупинення (припинення) виплати пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в Управлінні ПФУ. До березня 2016 року він отримував пенсію шляхом зарахування її на рахунок відкритий у ПАТ «Ощадбанк», але з березня 2016 року виплату пенсії припинено. Вважає бездіяльність Управління ПФУ протиправною та такою, що порушує його права.

Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 19 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління ПФУ щодо невиплати позивачу пенсії з 1 лютого 2016 року. Зобов'язано Управління ПФУ поновити позивачу нарахування та виплату пенсії за віком та виплатити заборгованість за період з 1 лютого 2016 року на рахунок відкритий у ПАТ «Державний ощадний банк України». В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління ПФУ посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про їх скасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що перелік підстав для припинення виплати пенсії, встановлений у статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не є вичерпним та може врегульовуватись іншими нормативно-правовими актами, а тому позивачу правомірно припинено виплату пенсії.

Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Вирішуючи позов суди виходили з того, що ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком.

Відповідно до довідки від 17 грудня 2015 року №1440006786 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції позивач проживав за адресою: АДРЕСА_1 та перемістився з тимчасово окупованої території та перебуває за адресою: АДРЕСА_2.

За результатами обміну інформацією з органами соціального захисту населення про осіб, які взяті на облік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», ОСОБА_1 призупинено виплату пенсії для з'ясування фактичного місця проживання пенсіонера.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

З 22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України.

Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк» або з доставкою додому весь час дії такої довідки.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 1 жовтня 2014 року строк дії довідки внутрішньо переміщеної особи встановлений не був.

Постановою Кабінету Міністрів від 8 червня 2016 року № 352 внесено зміни до постанови № 509, згідно з якими встановлено, що довідка діє безстроково; довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

За приписами пункту 71 Порядку № 509 у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції посилаючись на відомості зазначені у запереченні відповідача та положення частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; в редакції до 15 грудня 2017 року), дійшов висновку, що відповідачем порушено вимоги статті 19 Конституції України та частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки з 1 лютого 2016 року позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, погодився з таким висновком та залишив постанову без змін.

Не заперечуючи правильність правового обґрунтування висновків судів попередніх інстанцій, колегія суддів касаційного суду звертає увагу на те, що при вирішенні спору щодо правомірності припинення виплати позивачу пенсії суттєвою обставиною, яка підлягала обов'язковому встановленню судами на підставі належних доказів, було встановлення часу, з якого виплата пенсії позивачу призупинена, тобто початок порушення прав позивача, на захист яких поданий адміністративний позов у цій справі.

У своєму позові позивач стверджує, що невиплата пенсії має місце з березня 2016 року. Проте відповідач у своїх запереченнях на позов та в подальшому у апеляційній скарзі послідовно зазначає про призупинення позивачу виплати пенсії з 1 лютого 2017 року.

В той же час, вирішуючи позов суд першої інстанції виходив з того, що спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно припинення виплати пенсії позивачу з 1 лютого 2016 року, а не з 1 березня 2016 року як зазначає позивач, оскільки у відомостях зазначених у запереченні відповідача, виплату пенсії позивачу припинено з 1 лютого 2016 року.

В свою чергу суд апеляційної інстанції у своїй постанові зазначив, що суд першої інстанції встановив, що відповідачем виплату пенсії позивачу припинено з 1 лютого 2017 року і це не є спірним, хоча це не відповідає ані позиції позивача, ані викладеним в постанові суду першої інстанції обставинам.

Разом з тим, в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанції не міститься посилань на належні та допустимі докази, на підставі яких судом встановлено час початку порушення прав позивача, на захист яких ним подано позовну заяву. При цьому в цих судових рішеннях містяться суперечливі висновки щодо моменту порушення прав позивача, жоден з яких не збігається із зазначеним самим позивачем моментом.

Таким чином, суди першої інстанції не перевірив відомості зазначені в позовній заяві та запереченні відповідача про час припинення позивачу виплати пенсії та не витребував у відповідача належних доказів для з'ясування вказаної обставин. Апеляційний суд на це уваги не звернув і не виправив цих недоліків.

Суд касаційної інстанції позбавлений можливості згідно частини другої статті 341 КАС України встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до частини четвертої наведеної статті, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, зокрема, судами не було встановлено суттєвих для вирішення справи обставин, які мають значення для вирішення справи істотне значення, на підставі допустимих доказів, у зв'язку з чим справа підлягає направленню до суду першої інстанції на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду необхідно на підставі належних та допустимих доказів встановити обставини щодо дати з якої позивачу припинено виплату пенсії, після чого ухвалити законне та мотивоване рішення.

Керуючись статтями 345, 353, 356 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області задовольнити частково.

Постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 19 серпня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик,

Судді Верховного Суду