Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.05.2021 року у справі №808/4853/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 року

м. Київ

справа № 808/4853/15

касаційне провадження № К/9901/28824/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л. І.,

суддів: Олендера І. Я., Хохуляка В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області (далі - Інспекція) на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.12.2015 (суддя Максименко Л. Я.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 (головуючий суддя - Сафронова С. В., судді - Чепурнов Д. В., Поплавський В. Ю.) у справі за позовом Орендного виробничого управління житлово-комунального господарства міста Вільнянська (далі - Господарство) до Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

У серпні 2015 року Господарство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило: визнати неправомірною бездіяльність Інспекції щодо непроведення списання податкового боргу Господарства, по якому минув термін позовної давності; зобов'язати Інспекцію провести списання податкового боргу, по якому минув термін позовної давності, який обліковується в інтегрованих картках обліку Господарства станом на 10.08.2015 у загальній сумі 2605668,44 грн., у тому числі: по податку на додану вартість - 1643472,42 грн., по земельному податку з юридичних осіб - 17298,03 грн., по податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (юридичних осіб) - 9911,24 грн., по надходженням за забруднення навколишнього природного середовища до Фонду охорони навколишнього природного середовища - 126002,13 грн., по надходженням від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення - 7723,24 грн., по комунальному податку - 692,16 грн., по податку з доходів фізичних осіб - 800569,22 грн.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Господарство послалось на те, що Господарство звернулося до Інспекції із заявою від 12.05.2015 № 173 про списання податкового боргу з терміном виникнення понад 1095 днів, що обліковується станом на 19.05.2015 в інтегрованих картках особових рахунків позивача у сумі 1805099,22 грн. Листом від 29.05.2015 № 1526/10/08/06-230017 Інспекція відмовила у списанні податкового боргу у зв'язку із неможливістю прийняття такого рішення у відповідності з підпунктом 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України. Позивач зазначає, що факт існування податкового боргу, по якому минув термін позовної давності, підтверджується відповіддю податкового органу від
25.06.2015 № 1822/1/0806-20-13, згідно якої станом на 19.06.2015 такий податковий борг складає 1693530,05 грн. Таким чином, позивач вважає, що бездіяльність відповідача, яка проявилась у формі відмови здійснити дії по списанню податкового боргу із терміном виникнення понад 1095 днів такою, що не відповідає вимогам статті 102 Податкового кодексу України, та порушує інтереси позивача.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 14.12.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від
26.04.2016, позов задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність Інспекції щодо непроведення списання податкового боргу Господарства, стосовно якого минув строк давності, встановлений Податковим кодексом України; зобов'язав Інспекцію провести списання безнадійного податкового боргу, стосовно якого минув строк давності, встановлений Податковим кодексом України, який обліковується в інтегрованих картках обліку Господарства станом на 16.10.2015 у сумі 2305150,89
грн., у тому числі: по податку на додану вартість - 1425152,00 грн., земельному податку з юридичних осіб - 9097,30 грн., по податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (юридичних осіб) - 9911,24 грн., по надходженням за забруднення навколишнього природного середовища до Фонду охорони навколишнього природного середовища - 42476,33 грн., по надходженням від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення - 7723,24 грн., по комунальному податку - 692,16 грн., по податку з доходів фізичних осіб - 810098,62 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що: податковий борг, про списання якого йде спір у даній справі, не заявлявся контролюючим органом у процедурі банкрутства Господарства, що підтверджується заявою Інспекції від 13.02.2015 № 448/10/09-06-2500-017 "Щодо наявності заборгованості станом на 13.02.2015", з урахуванням того, що вказані обставини були визнані представниками контролюючого органу під час судового розгляду справи по сумі 29.09.2015; наданими на вимогу суду актами звірки сторонами було погоджено і розмір і період виникнення податкового боргу: з податку на доходи фізичних осіб в сумі 810 098,62 грн. в результаті несплати самостійно задекларованих зобов'язань за податковою декларацією № 5577 від 14.03.2011 терміном сплати 01.03.2011; по комунальному податку в розмірі 692,16 грн. в результаті несплати самостійно задекларованих зобов'язань терміном сплати
19.11.2010 та 19.02.2011; податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 9911,24 грн. який виник в період з
14.07.2009 по 14.01.2011; щодо решти сум податкового бору, стосовно яких сторони не дійшли згоди, судом було встановлено, що в інтегрованих картках обліку Господарства станом на 16.10.2015 із терміном виникнення понад 1095 днів обліковується податковий борг: з надходжень від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення в сумі 7723,24 грн. за період виникнення з 20.05.2011 по 19.02.2012; із земельного податку в сумі 9097,30 грн. за період виникнення з 30.09.2011 по 15.03.2012; із податку на додану вартість в сумі 1425152,00 грн. за період виникнення з 01.02.2010 по
30.01.2012; інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до Фонду охорони навколишньої природи в сумі 42476,33 грн. за період виникнення від
26.07.2010 по 14.02.2012.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 17.08.2016 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: Податковий кодекс України не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності платника або визнання його банкрутом" поточні зобов'язання Господарства повинні були стягуватися Інспекцією у відповідності до вимог Податкового кодексу України шляхом подання позовів про погашення податкового боргу шляхом стягнення грошових коштів з рахунків боржника, але 01.12.2008 до Інспекції надійшов лист керуючого санацією Господарства ~person10~ від 07.11.2008 № 1504 "Про визнання поточних кредиторських вимог", згідно якого усі нараховані після затвердження плану санації податкові борги, але не сплачені Господарством, навіть після заявлення таких вимог в окремому порядку по кожному окремо взятому випадку декларування Господарство визнає кредиторськими вимогами шостої черги та відображає у бухгалтерському обліку згідно вимог чинного законодавства. У зв'язку з цим Інспекцією не заявлялися поточні зобов'язання для визнання кредиторських вимог боржника.

Господарство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17.05.2021 прийняв касаційну скаргу до розгляду, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 18.05.2021.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Господарство зареєстроване як юридична особа 06.11.1992 та перебуває на податковому обліку у Інспекції.

19.03.2015 Господарство звернулось до Інспекції із листом за вих. № 103 "Щодо списання безнадійної кредиторської заборгованості", в якому просило Інспекцію провести списання безнадійного податкового боргу у порядку та строки, визначені законодавством.

Листом від 03.04.2015 № 1050/10/08-06-2500-017 "Про надання інформації" Інспекція відповіді по суті порушеного питання щодо списання безнадійного податкового боргу не навела, натомість зазначила, що станом на 01.04.2015 у Господарства обліковується податковий борг згідно інтегрованих карток обліку платника податків в сумі 2626040,85 грн., який виник у зв'язку із несплатою платником самостійно визначених податкових зобов'язань у податкових деклараціях.

Також, Інспекція вказала, що зазначені зобов'язання є поточними, оскільки виникли після винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство Господарства.

14.04.2015 позивач повторно звернувся до Інспекції із листом за вих. № 130 "Про надання письмової відповіді щодо списання безнадійної кредиторської заборгованості", в якому просив контролюючий орган надати офіційну письмову відповідь на лист підприємства від 19.03.2015 № 103.

Листом від 17.04.2015 за вих. № 1229/10/08-06-2500-017 "Про надання інформації" Інспекція повідомила платника податків про те, що податковий борг, який підпадає під термін "безнадійного" податкового боргу, за Господарством згідно Податкового кодексу України станом на 17.04.2015 не обліковується.

12.05.2015 Господарство звернулось до Інспекції із заявою за вих. № 173 "Про списання податкового боргу".

29.05.2015 Інспекція на заяву Господарства від 12.05.2015 № 173 надала відповідь за вих. № 1526/10/08-06-2300-017, у якій зазначила про неможливість прийняття рішення про списання податкового боргу Господарства відповідно до вимог підпункту 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України.

Вказані обставини слугували підставою для звернення Господарством до суду із даним позовом.

З метою встановлення періоду виникнення податкового боргу та його розміру за різними платежами суд першої інстанції зобов'язав сторін провести звірки взаєморозрахунків з приводу наявності заборгованості за відповідними податками (зборами, обов'язковими платежами), за результатами яких сторонами були надані акти звірок: № 1382-20 від 16.10.2015 (з податку на доходи фізичних осіб), № 1376-20 від 16.10.2015 (з комунального податку), № 1380-20 від 16.10.2015 (з податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин), № 1378-20 від 16.10.2015 (надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення), № 1386-20 від
16.10.2015 (з земельного податку), № 1366-20 від 16.10.2015 (з податку на додану вартість), № 1374-20 від 16.10.2015 (інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до Фонду охорони навколишньої природи), зі змісту яких судом було встановлено, що сторонами погоджено і розмір і період виникнення податкового боргу: з податку на доходи фізичних осіб в сумі 810098,62 грн. в результаті несплати самостійно задекларованих зобов'язань за податковою декларацією № 5577 від 14.03.2011 терміном сплати 01.03.2011; по комунальному податку в розмірі 692,16 грн. в результаті несплати самостійно задекларованих зобов'язань терміном сплати 19.11.2010 та 19.02.2011; податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 9911,24 грн., який виник в період з 14.07.2009 по 14.01.2011.

Щодо решти сум податкового бору, стосовно яких сторони не дійшли згоди, судом було встановлено, що в інтегрованих картках обліку Господарства станом на
16.10.2015 із терміном виникнення понад 1095 днів обліковується податковий борг: з надходжень від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення в сумі 7723,24 грн. за період виникнення з 20.05.2011 по
19.02.2012; із земельного податку в сумі 9097,30 грн. за період виникнення з
30.09.2011 по 15.03.2012; із податку на додану вартість в сумі 1425152,00 грн. за період виникнення з 01.02.2010 по 30.01.2012; інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до Фонду охорони навколишньої природи в сумі 42476,33 грн. за період виникнення від 26.07.2010 по 14.02.2012. Із визначеними періодами та сумами податкового боргу погодився представник позивача під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Згідно з підпунктом 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що під терміном "безнадійний" розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений підпунктом 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України.

Строки давності та їх застосування врегульовані положеннями статті 102 Податкового кодексу України.

Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до пункту 101.5 статті 101 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до статті 101 глави 9 розділу 2 Податкового кодексу України наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577 був затверджений Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків (далі - Порядок).

Відповідно до підпункту 3 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку під терміном "безнадійний податковий борг" слід розуміти податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу.

Згідно з пунктами 3.1-3.2 розділу ІІІ Порядку визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. Днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів.

Підпунктом 4.3 розділу ІV Порядку передбачено, що у випадках, передбачених підпунктами 1,2,3,5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу.

Підпунктом 4.2 розділу ІV Порядку встановлено, що за результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший для платника податків, другий для органів доходів і зборів.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що списання податкового боргу можливе як за заявою платника податків, так і за власною ініціативою контролюючого органу.

У справі, що розглядається, суди встановили, що даними облікових карток підтверджується наявність у Господарства податкового боргу із терміном виникнення понад 1095 днів, який відноситься до поточних вимог податкового органу, оскільки виник після порушення Господарським судом Запорізької області провадження у справі № 21/124 про банкрутство Господарства, та не був заявлений контролюючим органом у процедурі банкрутства.

Доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, про те, що податковий борг, списання якого є предметом спору у даній справі, не заявлявся як кредиторські вимоги Інспекції, що були предметом розгляду у справі № 21/124-19/42/09-21/34/09-5009/2589/12 про банкрутство Господарства, з огляду на інформацію, викладену у листі керуючого санацією Господарства Вахлаєвої-Висоцької Н. Ф. від 07.11.2008 № 1504 "Про визнання поточних кредиторських вимог", суд касаційної інстанції знаходить безпідставними, зважаючи на таке.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Господарський суд Запорізької області ухвалою від 16.06.2004 порушив провадження у справі № 21/124 про визнання Господарства банкрутом та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Починаючи з 26.05.2005 на підприємстві введено процедуру санації.

Згідно з положеннями пункту 87.10 статті 87 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов'язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" без застосування норм пункту 87.10 статті 87 Податкового кодексу України.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 (провадження 12-161гс18), заяви поточних кредиторів з вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі, підлягають розгляду у порядку позовного провадження. Мораторій на задоволення вимог кредиторів у відповідності з абзацом 24 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових) платежів, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і не поширюється на поточну заборгованість. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.12.2015 у справі № 21/124-19/42/09-21/34/09-5009/2589/12 було затверджено звіт керуючого, припинено процедуру санації Господарства та припинено провадження у справі. В мотивувальній частині цієї ухвали вказано, що зі звіту керуючого санацією судом встановлено, що конкурсні вимоги погашені у повному обсязі. При цьому, при розгляді матеріалів справи та звіту керуючого санацією, також було розглянуте клопотання кредитора-9 (заявника), яким є Інспекція, про дострокове виконання плану санації.

Також, з листа Інспекції від 03.04.2015 № 1050/10/08-06-2500-017 "Про надання інформації", скерованого до керуючого санацією Господарства - Василенко Н. А., вбачається, що станом на 01.04.2015 конкурсна кредиторська заборгованість Господарства перед Інспекцією у справі № 21/124 у сумі 534996,88 погашена у повному обсязі.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що податковий борг, списання якого є предметом спору у даній справі, відноситься до поточних вимог податкового органу у розумінні положень абзацу 6 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на час розгляду справи про банкрутство Господарства) є поточними вимогами, оскільки виникли із зобов'язань під час судової процедури банкрутства - санації Господарства. При цьому Коростишівська МДПІ не зверталася до господарського суду із заявою про включення до реєстру поточних кредиторських вимог зазначених вимог щодо податкового боргу в сумі 8 932 323,95 грн у межах справи про банкрутство.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

При цьому, факт наявності листа керуючого санацією Господарства Вахлаєвої-Висоцької Н. Ф. від 07.11.2008 № 1504 "Про визнання поточних кредиторських вимог" не звільняв Інспекцію від обов'язку звернутися до господарського суду із заявою про включення до реєстру поточних кредиторських вимог вимог щодо іншого податкового боргу у межах справи про банкрутство Господарства, а посилання Інспекції на положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, що діє з
19.04.2013, були правомірно відхилені судами попередніх інстанцій як безпідставні, оскільки провадження у справі про банкрутство Господарства було порушене до набрання чинності змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з огляду на що на вказані правовідносини розповсюджується дія Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у старій редакції.

Відповідно до частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду від
14.12.2015 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від
26.04.2016 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.12.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ. І. Бившева І. Я. Олендер В. В. Хохуляк