ПОСТАНОВА

Іменем України

17 червня 2020 року

Київ

справа №808/1508/16

адміністративне провадження №К/9901/17204/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стеценка С.Г.,

суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 808/1508/16

за позовом Приватного підприємства «Сервіор»

до Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області

треті особи Семенівська сільська рада, Мелітопольська міська рада, Мелітопольська районна державна адміністрація

про визнання нечинним висновку

за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року (головуючий суддя: Нестеренко Л.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2017 року (колегія у складі: головуючого судді Суховарова А.В., суддів: Головко О.В. Ясенової Т.І.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2016 року Приватне підприємство «Сервіор» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області, треті особи: Семенівська сільська рада, Мелітопольська міська рада, Мелітопольська районна державна адміністрація, в якому просило: - визнати нечинним висновок Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області №33 від 29.02.2016 про негативне оцінювання проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с.Семенівка Мелітопольського району Запорізької області як невідповідного вимогам чинного законодавства.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що експерти Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області поверхнево віднеслися до дослідження, перевірки та аналізу наданого на державну експертизу проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Семенівка Мелітопольського району Запорізької області на предмет відповідності його вимогам законодавства, стандартам, нормам і правилам. Зазначає, що вказані в пункті 10 оскаржуваного висновку № 33 від 29 лютого 2016 року зауваження зроблені безпідставно, носять формальний (що не впливає на законність земельної документації) характер, є надуманими, викладеними без реальної оцінки поданих документів та їх змісту, стосуються переважно порядку оформлення документів, що призвело до винесення відповідачем неправомірного рішення у вигляді висновку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним висновок Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області за № 33 від 29 лютого 2016 року про негативне оцінювання проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с.Семенівка Мелітопольського району Запорізької області як не відповідного вимогам чинного законодавства.

4. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2017 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року залишено без змін.

5. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного Висновку державної експертизи землевпорядної документації № 33 від 29 лютого 2016 року, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. У квітні 2017 року Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2017 року, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

7. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначив про те, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є помилковими, оскільки позивачем не було дотримано порядку оскарження висновку, встановленого статтею 37 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації». Також вказував, що усі зауваження, викладені у Висновку державної експертизи землевпорядної документації № 33 від 29 лютого 2016 року є обґрунтованими.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 квітня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

9. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

10. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

11. На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

12. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2018, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гриців М.І., судді: Берназюк Я.О., Коваленко Н.В.

13. У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М.І., на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 15.07.2019 №981/0/78-19, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2019, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С.Г., суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.

14. Ухвалою Верховного Суду від 11.06.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 12.06.2020.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Рішенням Мелітопольської районної ради №27 від 21.02.2013 надано згоду Семенівській сільській раді на розширення меж с.Семенівка згідно картографічних матеріалів, погоджених начальником відділу містобудуванні і архітектури Мелітопольської районної державної адміністрації (т.1, а.с. 31).

16. Рішенням Семенівської сільської ради №3 від 17.07.2015 затверджений генеральний план з зонінгом с.Семенівка (т.1, а.с. 32).

17. Рішенням Семенівської сільської ради №4 від 17.07.2015 замовлений проект землеустрою щодо зміни меж с.Семенівка за рахунок земель Семенівської сільської ради шляхом включення в межі населеного пункту земельних ділянок загальною площею 637,3112га, внаслідок чого загальна площа села становитиме 1226,5277га (т.1, а.с.29).

18. Між Семенівською сільською радою та ПП «Сервіор» укладені договори №3 від 17.07.2015 та №5 від 15.01.2016 про виконання робіт із землеустрою, предметом яких є виготовлення проекту землеустрою щодо зміни меж с.Семенівка (т.1, а.с.40).

19. Проект землеустрою щодо зміни меж с.Семенівка розроблений ПП «Сервіор» 03.02.2016 (т.1, а.с.16).

20. Головне управління Держгеокадастру в Запорізькій області на замовлення ПП «Сервіор» підготувало висновок державної експертизи землевпорядної документації №33 від 29.02.2016, в розділі 10 "Зауваження та пропозиції до землевпорядної документації" якого вказано:

10.1 в порушення частини 2 статті 29 Закону України «Про землеустрій», погодження проекту відбулось раніше затвердженого технічного завдання;

10.2 Експлікацію земель с.Семенівка в існуючих межах погодити з Управлінням Держгеокадастру в Мелітопольському районі як з органом, який забезпечував збір та ведення державної статистичної звітності відповідно до Наказу Державного комітету статистики України №377 від 05.11.1998;

10.3 надана копія генерального плану виконана в масштабі, що не відповідає зазначеному в штампі плану;

10.4 проектні межі с.Семенівка не відповідають проектним межам в генеральному плані, що є порушенням частини 3 статті 173 Земельного Кодексу України;

10.5 пояснити наявність в переліку земельних ділянок державної власності, які переходять в комунальну власність, наявність земельних ділянок м.Мелітополя;

10.6 обґрунтувати наявність черезсмужжя між запроектованою межею с.Семенівка та м.Мелітополя, яка складає місцями менше 10м;

10.7 проект не містить інформації про врахування інтересів власників земельних ділянок, землекористувачів, за рахунок яких планується розширення меж с.Семенівка, що є порушенням частини 2 статті 46 Закону України «Про землеустрій»;

10.8 в описі меж с.Семенівка невірно зазначені межі, по яким проходить межа с.Семенівка, що співпадає з межею м.Мелітополя;

10.9 в пункті 3.8 Генерального плану с.Семенівка зазначено що площа села буде збільшена з 613,8040га до 1160,9557га, а в проекті передбачено збільшення площі до 1226,5277га;

10.10 на матеріалах виносу меж с.Семенівка в натурі невірно зроблений опис меж - відсутня інформація про наявність спільних поворотних точок з межею м.Мелітополя;

10.11 викопіювання з кадастрової карти виконано без врахування абзацу 7 статті 1 Закону України «Про державний земельний кадастр».

Відповідно до пункту 4.13 ДБН Б.1.1-2012 «склад та зміст генерального плану населеного пункту», розроблення генерального плану здійснюється на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі, як набір профільних геопроторових даних в місцевій системі координат. Вихідним масштабом для створення містобудівної документації є 1:2000. Тобто генеральний план розроблений з порушенням цієї вимоги.

21. Згідно пункту 11 висновку, проект землеустрою оцінений негативно (т.1, а.с. 11).

22. Позивач 11.03.2016 звернувся до Держгеокадастру з клопотанням спростувати висновок Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області №33 від 29.02.2016. Письмовою відповіддю від 06.04.2016 в спростуванні висновку відмовлено (т.1, а.с.12-15).

23. Не погоджуючись з висновком Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області №33 від 29.02.2016, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Правові, організаційні і фінансові основи здійснення державної експертизи землевпорядної документації та порядок її проведення визначає Закон України «Про державну експертизу землевпорядної документації» від 17 червня 2004 року №1808-IV (далі - Закон № 1808-IV).

26. Згідно зі статтею 1 Закону № 1808-IV державна експертиза землевпорядної документації - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об`єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об`єктів експертизи.

27. Об`єктами державної експертизи є документація із землеустрою та документація з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріали і документація державного земельного кадастру (стаття 6 Закону № 1808-IV).

28. Статтею 32 Закону №1808-IV встановлено, що державна експертиза проводиться шляхом розгляду документації та матеріалів, а за необхідності - шляхом проведення обстежень у натурі (на місцевості). При проведенні державної експертизи досліджуються, перевіряються, аналізуються та оцінюються: питання дотримання вимог законодавства та встановлених стандартів, норм і правил при прийнятті проектних рішень; відповідність передбачених документацією і матеріалами заходів завданням на проектування, вимогам раціонального використання та охорони земель, а також дотриманню законних прав та інтересів власників земельних ділянок та землекористувачів, держави і суспільства; еколого-економічна ефективність проектних рішень щодо запобігання їх негативного впливу на стан земельних ресурсів, суміжні земельні ділянки, ландшафт.

29. Відповідно до частини третьої статті 7 Закону № 1808-IV виконавцями державної експертизи є експерти, які працюють у складі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері державної експертизи і мають високу кваліфікацію та спеціальні знання, а також висококваліфіковані спеціалісти або наукові працівники, які залучаються цими органами до її проведення відповідно до закону.

30. Підпунктом 49 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, та підпунктом 28 пункту 4 Положення про територіальні органи Держгеокадастру, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333, Держгеокадастр та його територіальні органи проводять в установленому законодавством порядку державну експертизу програм і проектів з питань землеустрою.

31. Із системного аналізу наведених правових норм слідує, що проведення державної експертизи проекту землевпорядної документації є компетенцією Держгеокадастру та його територіальних органів; предметом експертизи є відповідність землевпорядної документації визначеним вимогам законодавства, стандартам, нормам та правилам.

32. Згідно з положеннями частин першої та другої статті 35 Закону №1808-IV результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи. Висновки державної експертизи повинні містити оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об`єкта державної експертизи і враховувати соціально-економічні наслідки.

33. Організаційні засади і вимоги щодо проведення державної експертизи землевпорядної документації, ведення звітності у цій сфері визначає Методика проведення державної експертизи землевпорядної документації, затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 03 грудня 2004 року № 391 (далі - Методика № 391).

34. Згідно з положеннями пункту 3.5 Методики № 391 на заключній стадії проведення державної експертизи узагальнюються результати експертних досліджень, готується висновок державної експертизи щодо доцільності затвердження землевпорядної документації.

Висновок державної експертизи землевпорядної документації оформляється за типовою формою, встановленою Кабінетом Міністрів України відповідно до статті 18 Закону № 1808-IV. Підготовлені висновки державної експертизи повинні зводитись до трьох можливих варіантів:

- землевпорядна документація в цілому відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється позитивно та погоджується (у разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок);

- землевпорядна документація не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, повертається на доопрацювання;

- землевпорядна документація, яка не відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується.

Оцінка землевпорядної документації у висновках державної експертизи (за одним із вказаних варіантів) є обов`язковою.

35. Таким чином, підсумки державної експертизи відображаються у висновку, в якому експерт вказує на виявлені недоліки (якщо такі мали місце), необхідність доопрацювання проекту землевпорядної документації (у разі наявності недоліків).

36. Із системного аналізу наведених правових норм слідує, що проведення експертизи проекту землевпорядної документації та формулювання за її наслідками висновку, в тому числі про доопрацювання проекту відповідної документації, є виключною компетенцією органів Держгеокадастру.

37. Стосовно процедури оскарження висновку державної експертизи проекту землевпорядної документації, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що позивачем не було дотримано такої процедури з огляду на наступне.

38. Статтею 37 Закону № 1808-IV встановлено, що замовники або розробники об`єктів державної експертизи, заінтересовані у спростуванні висновків державної експертизи або їх окремих положень, подають обґрунтоване клопотання (заяву) про це до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у місячний термін з дня отримання клопотання (заяви) розглядає його і за наявності підстав призначає проведення повторної державної експертизи.

У разі спростування висновків державної експертизи, яку проводив центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, до проведення повторної державної експертизи залучаються незалежні експерти.

У разі відмови в розгляді заяви про спростування висновків державної експертизи або незгоди з висновками повторної державної експертизи замовники або розробники об`єктів державної експертизи мають право звернутися до суду.

Висновки державної експертизи можуть бути скасовані органом, який їх видав, у разі виявлення обставин, що могли вплинути на об`єктивність оцінки висновку.

Позитивні висновки повторної державної експертизи є підставою для прийняття відповідним органом рішення або реалізації заходів, передбачених об`єктами державної експертизи, крім випадків оскарження їх у судовому порядку.

39. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів дійти висновку, що заінтересовані особи, які не згодні з висновком експертизи, мають подати обґрунтоване клопотання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який відповідно до Закону уповноважений розглядати такі клопотання.

40. Право заінтересованих осіб на звернення до суду з позовом про визнання протиправними та скасування висновків державної експертизи може бути реалізоване лише у разі відмови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у розгляді заяви про спростування висновків державної експертизи чи окремих їх положень або незгоди з висновками повторної експертизи.

41. Отже, механізм проведення державної експертизи є досить складним і включає в себе, зокрема, процедуру спростування висновку державної експертизи, передбачену статтею 37 Закону №1808-ІV, проведення якої є виключною компетенцією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Це дає підстави вважати, що звернення позивача до суду з позовом щодо оскарження висновку первинної державної експертизи є передчасним. До суду можуть бути оскаржені відмова в розгляді заяви про спростування висновків державної експертизи або висновок повторної державної експертизи у разі незгоди із ним.

42. Аналогічна позиція сформована Верховним Судом у постановах від 27 червня 2018 року у справі №813/2485/15, від 14 квітня 2020 року у справі №806/2643/16, від 23 квітня 2020 року у справі №814/3555/14.

43. З матеріалів справи убачається, що позивач 11.03.2016 звернувся до Держгеокадастру з клопотанням спростувати висновок Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області №33 від 29.02.2016.

44. 06.04.2016 Держгеокадастром надано позивачу відповідь №28-28-0.23-5867/2-16, в якій зазначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру розглянула клопотання ПП «Сервіор» від 11.03.2016 №18 щодо спростування висновку державної експертизи землевпорядної документації Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 29.02.2016 №33 та повідомляє, що за результатами розгляду зазначеного клопотання Держгеокадастр не вбачає підстав для проведення повторної державної експертизи землевпорядної документації (т.1, а.с.12-15).

45. Тобто, Держгеокадастром не було прийнято рішення про відмову в розгляді клопотання про спростування висновків державної експертизи. Натомість, клопотання було розглянуто та надано вмотивовану відповідь. Повторну експертизу не було призначено та проведено. Отже, ні відмови в розгляді заяви про спростування висновків державної експертизи, ні повторної експертизи, результати якої можуть бути оскаржені в судовому порядку, на момент звернення позивача до суду, не було.

46. У зв`язку з вищевказаним, колегія суддів приходить до висновку про те, що відсутні передбачені законом підстави звернення до суду, що свідчить про недотримання позивачем порядку оскарження висновку, встановленого статтею 37 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», а тому у задоволенні позову слід відмовити.

47. За таких обставин, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - скасуванню, оскільки суди неправильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, зокрема, статтю 37 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».

48. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

49. При цьому, у зазначеному Висновку також акцентується увага на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

50. Крім того, у пункті 80 рішення у справі «Перес проти Франції» («Perez v. France», заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (див. рішення у справі «Артіко проти Італії» (Artico v. Italy), заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно «заслухані», тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (див. рішення у справі «Ван де Хурк проти Нідерландів» (Van de Hurk v. Netherlands) заява № 16034/90, пункт 59).

51. Також у пункті 71 рішення у справі «Пелекі проти Греції» (Peleki v. Greece, заява 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що внутрішнє рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене міркувань або якщо це міркування ґрунтується на явній помилці факту чи закону, допущеної національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» (Moreira Ferreira v. Portugal (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

52. Відповідно до ч.1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

53. Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2017 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Приватного підприємства «Сервіор» до Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області, треті особи: Семенівська сільська рада, Мелітопольська міська рада, Мелітопольська районна державна адміністрація про визнання нечинним висновку - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.Г. Стеценко

А.І. Рибачук ,

Л.В. Тацій

Судді Верховного Суду