ПОСТАНОВА

Іменем України

17 червня 2020 року

м. Київ

справа №640/1439/19

адміністративне провадження №К/9901/29323/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Ханової Р.Ф.,

розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2019 (суддя - Погрібніченко І.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 (головуючий суддя - Степанюк А.Г., судді - Епель О.В., Кучма А.Ю.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління'' до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю ''Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління'' (далі - ТОВ ''Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління'', Товариство, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - ГУ ДФС, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.11.2018 №0032681411 про збільшення Товариству суми грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість" (далі - ПДВ) на 813' 000,00 грн.

Позивач вважав висновки, зроблені контролюючим органом в акті податкової перевірки про порушення Товариством норм Податкового кодексу України, безпідставними, оскільки господарські операції між ним та його контрагентами (ТОВ ''Каргоприлад'', ТОВ ''Магніт ТК'') з постачання останніми товарів (пісок річковий, сіль для промислового перероблення (кам`яна без пакування), бітум нафтовий дорожній БНД 60/90), за результатами яких він задекларував податковий кредит в розмірі 542'000,00 грн в податковому обліку за березень 2018 року, підтверджені належними документами бухгалтерського та податкового обліку. Придбаний товар Товариство використало у господарській діяльності, що підтверджується відповідними договорами та первинними документами, а обставини, на які посилається контролюючий орган, - недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних, відсутність сертифікатів якості, однаковий характер поведінки ТОВ ''Каргоприлад'' та ТОВ ''Магніт ТК'', порушення кримінального провадження за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 358, частиною 3 статті 209, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, з використанням ТОВ ''Магніт ТК'', не можуть бути безумовною підставою для висновку про безтоварність операцій, оскільки, зокрема фіктивність суб`єкта підприємницької діяльності може бути встановлена лише вироком. Позивач вказував також на порушення контролюючим органом принципу індивідуальної відповідальності, відповідно до якого платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та витрати за можливу неправомірну діяльність його контрагента, та з-поміж іншого посилався на правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 27.03.2018 у адміністративній справі №816/809/17, від 16.01.2018 у адміністративній справі №820/4648/13, від 27.03.2018 у адміністративній справі №816/809/17, від 24.01.2018 у адміністративній справі №2а-19379/11/2670.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 25.03.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019, адміністративний позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 01.11.2018 №0032681411.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у ТОВ ''Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління'' були правові підстави для відображення у складі податкового кредиту в податковому обліку з ПДВ сум податку на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ ''Каргоприлад'' та ТОВ ''Магніт ТК''. Для підтвердження реальності господарських операцій позивач надав первинні документи, які були досліджені у судовому процесі, до того ж факт придбання товару підтверджується подальшим його використанням у діяльності Товариства, що також підтверджується відповідними документами. Враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 05.06.2018 у справі №809/1139/17, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17, суди першої та апеляційної інстанцій вказали, що сам по собі факт того, що контрагенти позивача фігурують в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення, не є підставою для зменшення суми податкового кредиту в податковому обліку позивача.

Відповідач подав касаційну скаргу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю. При цьому у касаційній скарзі наведено довід про неправильну оцінку судами попередніх інстанцій доказів у справі, зокрема наданих позивачем товарно-транспортних накладних, інформація про перевезений вантаж в яких не відповідає фактичній можливості автомобіля і які щодо перевезення бітуму заповнені без дотримання вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства палива та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496). ГУ ДФС вказує на те, що суди попередніх інстанцій не дали належної оцінки його доводам, що у позивача немає сертифікатів якості, паспортів на бітум, тоді як відповідно до норм ДСТУ Б В.2.7-119-2011 ''Суміші асфальтобетонні і асфальтобетон дорожній та аеродромний'' видача виробником асфальтобетонної суміші паспорту на кожний транспортний засіб, що перевозить гарячу суміш, із зазначенням, зокрема дати і часу відправки гарячої суміші, її температури на час відправки та маси, є обов`язковим.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень позивача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Суди встановили, що фактичною підставою для збільшення позивачу грошових зобов`язань з ПДВ на 542' 000,00 грн, застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у розмірі 271' 000,00 грн, згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті ''Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ''Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління'' з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ ''Каргоприлад'' та ТОВ ''Магніт ТК'' за період з 01.03.2018 по 31.03.2018'' від 09.10.2018 №864/10-36-14-11/34018864. Згідно з висновком, викладеним в акті перевірки, Товариство занизило податкові зобов`язання з ПДВ за березень 2018 року на 542' 000,00 грн внаслідок збільшення податкового кредиту на таку ж суму на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ ''Каргоприлад'' та ТОВ ''Магніт ТК", при фактичній відсутності поставок товарів, порушивши норми пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України (далі - ПК). Такий висновок обґрунтований посиланням на те, що позивач під час перевірки не надав сертифікатів якості товарів, паспортів виробника бітуму, товарно-транспортних накладних на всі оприбутковані відповідно до видаткових накладних обсяги піску, солі промислової та бітуму, не відповідність інформації в товарно-транспортних накладних щодо ваги перевезених вантажів технічним можливостям автомобіля, а щодо пунктів навантаження - умовам господарських договорів. Також контролюючий орган використав отриману за результатами здійснення заходів податкового контролю інформацію щодо діяльності ТОВ ''Каргоприлад'' та ТОВ ''Магніт ТК", згідно з якою ці юридичні особи не мають матеріальних та трудових ресурсів, об`єктивно необхідних для здійснення підприємницької діяльності (виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів тощо); зареєстровані однією датою та за однією адресою місця заходження; остання податкова звітність з ПДВ ними подана за березень/квітень 2018 року, тобто після декларування позивачем суми податкового кредиту за їхніми податковими накладними; співпадіння дат і часу реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних виписаних ними на постачання товарів позивачу податкових накладних; невідповідність асортименту придбаних ТОВ ''Каргоприлад'' та ТОВ ''Магніт ТК" і поставлених ними на адресу позивача товарів; невстановлення проведеними заходами податкового контролю джерела походження товарів (податкова інформація щодо ТОВ ''Мельмарк'' як попереднього постачальника в ланцюгу постачання свідчить про відсутність попередніх поставок). Крім того, станом на 02.10.2018 (день перевірки) кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ ''Каргоприлад'' становила 1' 582' 380,00 грн, що становить 74% від загальної вартості товару, а перед ТОВ ''Магніт ТК" - 1' 669' 620,29 грн, що становить 100% від загальної вартості товару. Під час здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні від 13.11.2017 №42017000000003630 встановлені обставини щодо задіяння ТОВ ''Магніт ТК" учасниками організованого злочинного угрупування в схемі ''конвертаційного центру'', організованого з метою незаконної податкової мінімізації з використанням фіктивних підприємств.

Порядок формування платником ПДВ податкового кредиту врегульований нормами статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За правилами пункту 198.3 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як один із принципів бухгалтерського обліку закріплений в статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відповідає сутності податкового обліку, який відповідно до частини другої статті 3 цього Закону ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами для певного виду господарських операцій, з метою одержання податкова вигоди є підставною для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

У той же час, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника ПДВ на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) дійсно придбав товари (послуги), призначені для використання в оподатковуваних операціях. Порушення постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником ПДВ - покупцем товару (послуг) норм статті 198 ПК щодо підстав виникнення права на податковий кредит. Платник податку (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм статті 198 ПК, зокрема в постановах від 24.09.2019 у справі №826/9039/16 (провадження №К/9901/15633/19), від 18.11.2019 у справі №808/3356/17 (провадження №К/9901/21693/19), від 17.09.2019 у справі №500/2733/18 (провадження №К/9901/19964/19), від 18.05.2020 у справі №826/1281/16 (провадження №К/9901/23929/19).

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Такий висновок ґрунтується на нормі абзацу першого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Ця норма узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 ПК, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених ПК, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

На спростування доводів ГУ ДФС про непідтвердження задекларованої за березень 2018 року суми податкового кредиту за податковими накладними, виписаними ТОВ ''Каргоприлад'' та ТОВ ''Магніт ТК'', позивач надав копії господарських договорів з цими суб`єктами господарювання, видаткових та податкових накладних, товарно - транспортних накладних, подорожніх листів, актів виконаних робіт за березень - травень 2018 року, довідок про вартість виконаних робіт та витрат за березень - травень 2018 рік. Позивач зазначив, що придбав у цих постачальників товар (пісок річковий, сіль для промислового перероблення (кам`яна без пакування), бітум нафтовий дорожній) для виконання робіт з капітального ремонту дорожнього покриття (автомобільних доріг загального користування місцевого значення Білоцерківського, Володарського, Сквирівського районів Київської області) у межах договірних взаємовідносин з Департаментом регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Київської обласної державної адміністрації.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали доводи позивача такими, що підтверджені вище переліченими доказами. Висновок щодо встановлення факту придбання позивачем товарів у ТОВ ''Каргоприлад'' та ТОВ ''Магніт ТК'' суди обґрунтували тим, що такий факт підтверджений первинними документами, тоді як доводи ГУ ДФС про безтоварність операцій базується тільки на інформації щодо діяльності зазначених контрагентів позивача.

З таким висновком судів попередніх інстанцій не можна погодитися, оскільки він зроблений з порушенням норм процесуального права, що, в свою чергу, призвело до неправильного застосування судами норм статті 198 ПК при визначенні прав і обов`язків сторін у справі.

Предмет доказування у цій справі включає обставини, що підтверджують або спростовують право позивача на податковий кредит у зв`язку з придбанням товарів у ТОВ ''Каргоприлад'' та ТОВ ''Магніт ТК''. Як вже зазначалося, в силу презумпції добросовісної податкової поведінки платника податків та частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) обов`язок довести суду, що у позивача не було встановлених нормами статті 198 ПК підстав для збільшення суми податкового кредиту в податковому обліку за березень 2018 року, покладається на контролюючий орган. Доводячи, що інформація щодо господарських операцій з придбання товарів у ТОВ ''Каргоприлад'' та ТОВ ''Магніт ТК'' в наданих позивачем під час перевірки та в суді облікових документах не відповідає дійсності, ГУ ДФС посилалося, зокрема на вади щодо змісту цих документів. Так, відповідач вказував, що інформація в товарно-транспортних накладних про перевезений вантаж не відповідає фактичній можливості транспортних засобів згідно з їх технічних характеристик. Такий довід відповідача обґрунтований порівняльним аналізом вантажопідйомності автомобіля та вагою вантажу (піску річкового), вказаних у товарно-транспортних накладних, згідно з яким вага вантажу перевищує вантажопідйомність автомобіля в три-чотири рази (а.с. 29, 35, т.1-й). Також відповідач вказував на відсутність в товарно-транспортних накладних, виписаних на перевезення бітуму, інформації, яка для цього виду вантажу є обов`язковою, як встановлена нормами Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства палива та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155). З цим доводом пов`язаний і довід відповідача, що позивач не надав сертифікати якості та паспорти виробника бітуму, що теж є обов`язковим відповідно до норм ДСТУ Б В.2.7-119-2011 ''Суміші асфальтобетонні і асфальтобетон дорожній та аеродромний''.

Вищезазначені доводи контролюючого органу судом не перевірялися, не зважаючи на те, що вони у сукупності з встановленими у ході перевірки обставинами піддають сумніву достовірність, зокрема наданих позивачем товарно-транспортних накладних. Суди ж попередніх інстанцій послалися на ці товарно-транспортні накладні як на доказ, що підтверджує факт господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Наведене свідчить і про невідповідність обставинам у справі висновку судів, що доводи відповідача ґрунтуються тільки на інформації щодо діяльності ТОВ ''Каргоприлад'' та ТОВ ''Магніт ТК''.

Інформація щодо діяльності контрагентів позивача теж не отримала належної оцінки суду. Так, поза увагою суду залишився довід ГУ ДФС, що ТОВ ''Каргоприлад'' та ТОВ ''Магніт ТК'' зареєстровані однією датою та за одним місцем знаходження, податкові накладні на адресу позивача виписані і зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних однією датою та в один час; ці суб`єкти господарювання були посередниками в ланцюгу постачання товарів до позивача, маючи спільного постачальника ТОВ ''Мельмарк''; не мають необхідних ресурсів для здійснення підприємницької діяльності; припинили подання податкової звітності після березня 2018 року, на який припадають дати виписування податкових накладних на адресу позивача.

Однозначно, дані щодо діяльності контрагента не можуть бути тими доказами, на підставі яких і лише яких може бути зроблений висновок про неправомірність податкової поведінки платника податків. Однак, якщо вони відповідають вимогам норм статей 72, 73, 74, 75 КАС, суд повинен дати їм оцінку у відповідності з правилами оцінки доказів в адміністративному судочинстві, встановленими нормами статті 90 КАС. Так, згідно з частиною першою цієї статті суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує їх відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини третя, четверта зазначеної статті).

Наведене свідчить, що суди першої та апеляційної інстанцій не дотрималися вимог норм статті 90 КАС при оцінці доказів у справі, що, у свою чергу, призвело до того, що обставини у справі судами не були встановлені відповідно до вимоги статті 242 цього Кодексу щодо повного і всебічного встановлення обставин у адміністративній справі як критерію обґрунтованості судового рішення. За неправильного встановлення обставин у справі висновок про правильне застосування судом норм матеріального права виключається.

Відтак, ухвалені у справі судові рішення не відповідають критеріям судового рішення, визначеним частинами 1 та 3 статті 242 КАС, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до підпункту ''а'' пункту 1 частини другої статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази (в редакції, чинній до 08.02.2020).

Враховуючи вище зазначене, касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 52 КАС здійснено процесуальну заміну відповідача на ГУ ДПС у Київській області як правонаступника ГУ ДФС у Київській області згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ (08.02.2020), відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону.

Керуючись статтею 52, пунктом 2 частини 1 статті 349, пунктом 1 частини 2 статті 353, частиною 1, частиною 5 статті 355, статті 356, статті 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 у справі скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

М.М. Гімон

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду