Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.04.2019 року у справі №814/2558/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2019 року

Київ

справа №814/2558/16

адміністративне провадження №К/9901/24118/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В.М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2017 року (головуючий суддя - Біоносенко В.В.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року (головуючий суддя - Золотніков О.С., судді - Осіпов Ю.В., Скрипченко В.О.)

у справі № 814/2558/16

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області,

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

Короткий зміст позовних вимог.

1. В листопаді 2016 року ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3.) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - відповідач, скаржник, ГУНП в Миколаївській області), в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Національної поліції в Миколаївській області від 21 листопада 2016 року № 317 о/с про звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 зі служби в поліції за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів);

1.2. поновити позивача на службі в поліції на посаді слідчого Заводського відділу поліції ГУ Національної поліції в Миколаївській області з 28 листопада 2016 року;

1.3. стягнути з ГУ Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

2. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, позов ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено повністю.

2.1. Визнано протиправними та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №317 о/с від 21.11.2016 року в частині звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції.

2.2. Поновлено ОСОБА_3 на посаді слідчого Заводського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

2.3. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 22.11.2016 року по 20.01.2017 року у сумі 4567,82 грн. (чотири тисячі п'ятсот шістдесят сім грн. вісімдесят дві коп.) без врахування середньої заробітної плати за один місяць, що підлягає негайному виконанню.

2.4. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_3 середню заробітну плату за один місяць у розмірі 4722,58 грн. (чотири тисячі сімсот двадцять дві грн. п'ятдесят вісім коп.).

2.5. Постанову в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді слідчого Заводського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 4722,58 грн. допущено до негайного виконання.

3. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач не надав доказів, що у нього мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, а також на підтвердження того, що позивачу пропонувалися посади з урахуванням його досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження, як це передбачено вищезазначеними нормами права. Також не надано доказів, що при вирішення питання про звільнення позивача відповідачем було оцінено та враховане можливе переважне право позивача на залишення на посаді.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).

4. 31 липня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, в якій скаржник просить скасувати зазначені рішення, а в задоволенні позову відмовити повністю.

5. В обґрунтування поданої касаційної скарги Головне управління Національної поліції в Миколаївській області вказує на те, що судами попередніх інстанцій безпідставно застосовано норми трудового законодавства, оскільки порядок дій відповідача, під час здійснення реорганізації, передбачений нормами спеціального законодавства - статтею 68 Закону України «Про Національна поліцію». Тому, приписами даної статті передбачено лише необхідність попередження поліцейського про можливість скорочення та врахування керівником досвіду роботи і ставлення до виконання службових обов'язків при призначенні на інші вакантні посади. Відтак, враховуючи визнання атестаційною комісією ОСОБА_3 таким, що не відповідає займаній посаді, що підтверджується протоколом від 26.02.2016, тому у відповідача не було підстав застосовувати зазначені критерії переважного права. Доводи ж судів, про недопустимість повторного використання висновків атестаційної комісії при звільненні позивача, на думку скаржника не є обґрунтованими, оскільки рішенням суду по справі № 814/618/16 даний протокол не скасований, відтак, останній є допустимим доказом та легітимним документом і повинен враховуватись під час розгляду справи. Крім того, відповідачем вказано про порушення розрахунку грошового забезпечення позивачу за час вимушеного прогулу, виходячи з приписів наказу МВС від 06.04.2016 № 260. Дана сума грошового забезпечення, на думку скаржника, повинна розраховуватися, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», яка є єдиним документом для розрахунку оплати вимушеного прогулу. Відтак, зважаючи на помилковість застосування наказу МВС від 06.04.2016 № 260, судами було неправильно обраховано кількість днів вимушеного прогулу, виходячи з кількості календарних днів, а не робочих.

6. Позивачем відзиву чи заперечення на дану касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.

7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 листопада 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

8. Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2019 року касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду в письмовому провадженні.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

9. ОСОБА_3 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 2007 року.

10. З 7 листопада 2015 року позивача було призначено на службу в поліції з присвоєнням йому спеціального звання старший лейтенант поліції.

11. Наказом ГУ Національної поліції в Миколаївській області від 16 березня 2016 року № 43 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 (через службову невідповідність) Закону України «Про Національну поліцію».

12. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Національної поліції в Миколаївській області від 16 березня 2016 року № 43 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції. Поновлено ОСОБА_3 на посаді слідчого Заводського відділу поліції ГУ Національної поліції в Миколаївській області. Стягнуто з ГУ Національної поліції в Миколаївській області на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу.

13. Наказом ГУ Національної поліції в Миколаївській області від 23 вересня 2016 року № 267 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 поновлено на посаді слідчого Заводського відділу поліції ГУ Національної поліції в Миколаївській області.

14. ГУ Національної поліції в Миколаївській області видано наказ від 31 травня 2016 року № 440 дск «Про організаційно штатні-зміни в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області». Згідно названого наказу скасовуються всі тимчасові штати, що передбачає скорочення 3263 посад, в тому числі і посади, на якій проходив службу позивач.

15. В той же час, новим (постійним) штатом ГУ Національної поліції в Миколаївській області передбачена наявність 3272 посад. При цьому посада, на якій проходив службу позивач, наявна в новому штатному розписі ГУ Національної поліції в Миколаївській області.

16. Як встановлено судами, посада, на якій проходив службу позивач, наявна в новому штатному розписі ГУ Національної поліції в Миколаївській області.

17. 26 вересня 2016 року ОСОБА_3 вручено під підпис попередження про можливе наступне звільнення зі служби в поліції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Закону України «Про Національну поліцію».

18. На момент звільнення позивача, згідно звіту про добір на службу та рух кадрів в ГУ Національної поліції в Миколаївській області, в Головному управлінні існував некомплект слідчих середнього складу поліції у кількості 153 особи.

19. Наказом відповідача від 21 листопада 2016 року № 317 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

20. Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Частина 6 статті 43 Конституції України: Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

22. Абзац 4 пункту 2 частини 1 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII): Переміщення поліцейських здійснюється: на рівнозначні посади: у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації.

23. Частина 1 статті 68 Закону № 580-VIII: У разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

24. Частина 2 статті 68 Закону № 580-VIII: Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

25. Частина 3 статті 68 Закону № 580-VIII: Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

26. Пункт 4 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII: Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

27. Частина 5 статті 68 Закону № 580-VIII: Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.

28. Частина 1 статті 42 Кодексу законів про працю України: (далі - КЗпП України): При скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

29. Частина 3 статті 492 КЗпП України: <…>Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації <…>.

30. Пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 № 988 (далі - Постанова № 988): Виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

31. Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських визначають Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Наказ № 260).

32. Абзац 1 пункту 6 Розділу ІІІ Наказу № 260: Поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

33. Пункт 9 Розділу І Наказу № 260: При виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

34. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

35. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

36. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

37. Суд зауважує, що приписами частини 3 статті 68 Закону № 580-VIII гарантована можливість працевлаштування поліцейського в будь-якому органі (закладі, установі) поліції, з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків, у разі скорочення його посади. Необхідним елементом щодо призначення поліцейського на іншу посаду є його згода.

38. З системного аналізу вищевказаної норми Закону № 580-VIII вбачається, що надання згоди поліцейського щодо призначення на посаду неможливе без його обізнаності із переліком усіх наявних вакантних посад, які пропонуються йому, з врахуванням критеріїв, визначених приписами даної статті.

39. Пропозиція усіх наявних вакантних посад є невід`ємним атрибутом належного дотримання процедури звільнення поліцейського з причин скорочення штату у разі реорганізації, в якій визначальними критеріями є досвід роботи, освітній рівень, стан здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків.

40. Відтак, відсутність доказів щодо здійснення пропозиції відповідачем позивачу усіх наявних вакантних посад, з врахуванням критеріїв, вказаних вище, не може бути свідченням дотримання процедури звільнення поліцейського з причин скорочення штатів або проведення організаційних заходів.

41. Крім того, Суд зауважує, що посилання скаржника на застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин статті загального законодавства - 492 КЗпП України, приписи якої регулюють питання здійснення пропозиції працівнику вакантних посад, не спростовує необхідність здійснення такої пропозиції відповідачем позивачу, виходячи із системного аналізу статті 68 Закону № 580-VIII - спеціального законодавства, що регулює питання проходження служби в Національній поліції України.

42. Крім того, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині протиправності повторного врахування протоколу атестаційної комісії від 26.02.2016 при звільненні позивача як такого, що не скасований в судовому порядку, а відтак, є чинним на думку скаржника.

43. Суд підтримує позицію судів попередніх інстанцій, що Миколаївський окружний адміністративний суд, при розгляді справи № 814/618/16 щодо звільнення позивача з підстав невідповідності займаній посаді за результатами проходження атестації, надавав оцінку протиправності висновку атестаційної комісії. Відтак, відсутність в резолютивній частині вказаної постанови суду вказівки про його скасування не є підставою для повторного застосування його відповідачем у даних спірних правовідносинах, позаяк судом, у постанові від 31.08.2016 по справі № 814/618/16, визнано атестацію такою, що проведена всупереч вимогам Закону, а висновок про службову невідповідність позивача- необґрунтованим та протиправним.

44. Стосовно доводів скаржника щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій стосовно відсутності в ГУНП в Миколаївській області процесу реорганізації, оскільки жодними доказами вказані доводи не підтверджено, Суд зазначає наступне.

45. У випадку скорочення тимчасового штату з одночасним введенням постійного штату, звільнення зі служби в поліції, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності штатних одиниць у новому штаті. При цьому, саме по собі скорочення чисельності штатних одиниць у новому штаті не є підставою для звільнення зі служби в поліції чи зміни істотних умов її проходження, якщо у новому штаті зберігається посада, яку поліцейський обіймав у попередньому штаті, у тому числі тимчасовому штаті. Висновок щодо скорочення штату можливий за умови проведення порівняльного аналізу штату, який існував до реорганізації та після неї.

46. Тому, враховуючи процесуальний обов'язок відповідача доводити правомірність видання наказу про звільнення позивача, Суд вважає, що під час розгляду цієї справи відповідачем не надано жодних належних доказів щодо скорочення в новому штаті посади слідчого Заводського відділу поліції, яку обіймав ОСОБА_3

47. Відтак, в силу вищевикладеного, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо неправомірності дій відповідача при звільненні позивача зі служби в поліції згідно п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

48. В частині доводів скаржника щодо суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, Суд зауважує наступне.

49. Приписами пункту 2 Постанови № 988 передбачено, що виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

50. Таким є Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, та який набрав чинності 27.05.2016.

51. Таким чином, враховуючи, що на день винесення наказу про звільнення норми вказаного Порядку № 260, який є спеціальним нормативно - правовим актом для нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським, набрали законної сили, то Суд дійшов висновку про правомірність застосування Порядку № 260 до спірних правовідносин.

52. Відтак, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата, що, в свою чергу, кореспондується з пунктом 9 Порядку № 260.

53. Проте, Суд зауважує, що суди попередніх інстанцій, дійшовши вірного висновку щодо методики обрахунку розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу позивачу, водночас не дослідили момент припинення служби в поліції ОСОБА_3, виходячи з оспорюваного наказу ГУ Національної поліції в Миколаївській області від 21.11.2016 № 317 о/с, яким позивача звільнено 28.11.2016. Дана обставина має істотне значення для справи, оскільки слугує підставою для підрахунку загальної кількості днів вимушеного прогулу та відповідного розрахунку його суми.

54. З наведеного випливає, що судами попередніх інстанцій були допущені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин - моменту припинення ОСОБА_3 служби в поліції, що, зважаючи на незаконність звільнення позивача, в подальшому, слугувало підставою для нарахування заробітної плати за час вимушеного прогулу.

55. Таким чином, з огляду на викладене, Суд зазначає, що вказані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції в частині вимог щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

56. <…> Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд <…>.

57. Відповідно до п.1 ч. 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

58. Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не встановлено точну дату припинення позивачем служби в поліції, що випливатиме на кількість днів вимушеного прогулу, а відтак, - розміру його стягнення.

59. Керуючись статтями 341, 345, п.2 ч.1.ст.349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

60. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області задовольнити частково.

61. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року - скасувати в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та направити на новий розгляд до суду першої інстанції у вказаній частині.

62. В решті вказані рішення судів залишити без змін.

63. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

В. М. Шарапа