Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2018 року

Київ

справа №376/2559/17

адміністративне провадження №К/9901/19916/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на постанову Сквирського районного суду Київської області у складі судді Ярошенко С.М. від 15 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Василенка Я.М., Костюк Л.О., Парінова А.Б від 10 січня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії та просив: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії згідно довідки від 27 грудня 2004 року № 267 про заробітну плату в зоні відчуження в період з 06 червня 1986 по 08 червня 1986 року; зобов'язати Сквирське об'єднане Управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити перерахунок та виплату йому пенсії згідно довідки від 27 грудня 2004 року № 267 про заробітну плату в зоні відчуження в період з 06.06.1986 по 08.06.1986 в сумі 262,87 крб. відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням вже виплачених сум, починаючи з 13 червня 2017 року.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач незаконно та безпідставно відмовився перерахувати йому пенсію на підставі довідки від 27 грудня 2004 року № 267, оскільки вказана довідка була видана на підставі рішення Сквирського районного суду Київської області від 04 листопада 2004 року у справі № 2-1113/2004.

Постановою Сквирського районного суду Київської області від 15 листопада 2017 року, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2018 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд виходив з того, що довідка від 27 грудня 2004 року № 267 була видана на підставі рішення Сквирського районного суду Київської області від 04 листопада 2004 року, де було підтверджено участь позивача у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та нарахування йому заробітної плати.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, Сквирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області звернулось із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Сквирського районного суду Київської області від 15 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2018 року та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що перерахунок пенсії не може проводитись на припущеннях чи даних, які не відповідають первинним бухгалтерським документам.

Від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому зазначається, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - законними.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Сквирського районного суду Київської області від 15 листопада 2017 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2018 року відповідають не повністю, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, позивач є інвалідом другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК від 06 грудня 2004 року № 232617.

10 грудня 2004 року позивач одержав посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії.

Факт перебування позивача з 06 червня 1986 року по 08 червня 1986 року у відрядженні в зоні відчуження в с. Луб'янка Чорнобильського району Київської області підтверджено рішенням Сквирського районного суду Київської області від 04 листопада 2004 року, тривалість його робочого часу щоденно становила 20 годин.

Позивач перебуває на обліку у Сквирському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області та одержує пенсію згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210.

На підставі рішення Сквирського районного суду Київської області від 04 листопада 2004 року Сквирською районною спілкою споживчих товариств позивачу було видано довідку від 27 грудня 2004 року № 267 про заробітну плату в зоні відчуження в с. Луб'янка Чорнобильського району Київської області в період виконання робіт по ліквідації аварії на ЧАЕС з 06 червня 1986 року по 08 червня 1986 року. Позивачу було нараховано загалом 262,87 крб.

13 червня 2017 року позивач звернувся до Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області з відповідною заявою про призначення (перерахунок) та виплату йому пенсії згідно довідки від 27 грудня 2004 року № 267 про заробітну плату в зоні відчуження в період виконання робіт по ліквідації аварії на ЧАЕС з 06 червня 1986 року по 08 червня 1986 року в розмірі відшкодування фактичних збитків згідно статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Листом Сквирського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Київській області від 30 червня 2017 року № 34/1-01 позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії на підставі вищевказаної довідки, посилаючись на її невідповідність вимогам законодавства та наявність інших документів щодо розміру заробітку позивача під час перебування в зоні ЧАЕС.

Відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно законодавства України.

Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначається Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210, згідно з яким пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків (пункт 1 Порядку).

Відповідно до пункту 7 Порядку № 1210 пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військкоматами).

Згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.

Тобто, єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом України у постановах від 17 березня 2015 року у справі № 21-11а15, від 15 грудня 2015 року у справі № 2-а/576/29/14, Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2018 року у справі № 358/1179/17.

Судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено, чи підтверджені зазначені в довідці від 27 грудня 2004 року № 267 дані первинними розрахунковими документами (відомостями).

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлені всі обставини справи, які мають важливе значення для її правильного вирішення.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

До повноважень Верховного Суду при розгляді справ в касаційному порядку не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Разом з тим, неповне з'ясування обставин у справі, недослідження всіх наявних в справі доказів, ненадання їм належної правової оцінки є ознакою порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та недотримання в процесі винесення рішень норм процесуального права, що є підставою для їх скасування та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (див. рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до положень пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (№ 63566/00) та пункту 13 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Петриченко проти України» (№ 2586/07), суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області задовольнити частково.

Постанову Сквирського районного суду Київської області від 15 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2018 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко