Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.11.2018 року у справі №815/545/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року

м. Київ

справа № 815/545/18

адміністративне провадження № К/9901/66012/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О. В.,

суддів: Білак М. В., Губської О. А.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №815/545/18

за позовом ОСОБА_1 до Військової академії, ТВО начальника Військової академії про визнання протиправним рішення,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року (прийняту у складі головуючого судді - Єфіменка К. С. ) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Лук'янчук О. В., суддів - Бітова А. І. Ступакової І. Г. )

ВСТАНОВИВ:

І

СУТЬ СПОРУ

1. ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач. скаржник) звернувся до суду з позовом до Військової академії (далі - відповіда - 1), Тимчасово виконуючого обов'язки начальника Військової академії (відповідач - 2) про визнання протиправним рішення ТВО начальника військової академії щодо відмови ОСОБА_1 у реєстрації за фактичним місцем проживання, а саме: АДРЕСА_1, зобов'язання військову академію надати згоду щодо реєстрації ОСОБА_1 за фактичним місцем проживання, а саме: АДРЕСА_1.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2.05 січня 2018 року позивач звернувся до начальника Військової академії м. Одеси щодо внесення ним у розділ №2, додатку 6 Правил реєстрації місця проживання відомостей щодо надання чи ненадання згоди на реєстрацію за фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1.

3. У повідомленні відповідача -2 від 29 січня 2018 року №17/22/27 до позивача було зазначено, що останньому відмовлено у реєстрації за фактичним місцем проживання з посиланням на положення наказу Міністра оброни України №737 від 30 листопада 2011 року, який регламентує організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей житловими приміщеннями, а саме вказаним наказом встановлено, що військовослужбовці при зарахуванні на облік під час перебування на ньому і особи, звільнені з військової служби, та члени їх сімей, які перебувають на обліку в ЗС України, за відсутності в них у цьому населеному пункті жилого приміщення до одержання жилого приміщення мають право зареєструватися у військовій частині за її місцезнаходженням.

ІІІ ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

4. Одеський окружний адміністративний суду від 03 липня 2018 року закрив провадження у справі.

5. Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив із того, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем пов'язані із правом позивача та членів його проживати та бути зареєстрованими за місцем свого проживання та випливають з житлових відносин, тобто є однією із складових правових відносиня із реалізації права на житло яке, є виключно цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, а відтак, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

5. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року залишено без змін.

6. Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції виходив з того, що даний спір не є публічно-правовим у розумінні приписів КАС України, оскільки стосується правовідносин, пов'язаних із особистими правами позивача на житло, що свідчить про наявність між сторонами відносин, зокрема, приватноправового характеру, що відповідно унеможливлює розгляд даної справи в порядку адміністративного судочинства, тому суд вважає що висновок про закриття провадження по справі відповідає закону.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

7. Позивач уважаючи ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року постановленою з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу.

8. Ухвалою Верховного Суду від 02 січня 2019 року відкрито провадження за вищевказаною касаційною скаргою.

9. Позивач у касаційній скарзі зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

10. Посилається на положення статті 4 КАС України, відповідно до якого суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

11. Вказує, що в адміністративному позові оскаржує дії суб'єкта владних повноважень - начальника Військової академії (м. Одеси) під час реалізації ним своїх повноважень при здійсненні управлінських функцій щодо прийняття відповідних рішень, який допустив порушення норм чинного законодавства, що регулює ці правовідносини у суспільстві.

12. Наголошує на тому, що оскільки спір виник за участі суб'єкта владних повноважень, який реалізував у спірних правовідносинах надані йому владні управлінські функції, спірні правовідносини повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

13. У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

11. Відзиву на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

12. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

13. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 КАС адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

14. За змістом пункту 2 частини 1 статті 4 КАС публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

15. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

16. У частині 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

17. Згідно з пунктом 1 частини 1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Аналіз викладених норм права свідчить про те, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

19. За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

20. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

21. Верховний Суд наголошує, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

22. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

23. Верховний Суд зазначає, що у даній справі спір пов'язаний з реалізацією житлових прав особи, зокрема, права позивача на користування гуртожитком на території військового інституту, в якому він виявив бажання зареєструвати своє місце проживання, тобто пов'язаний з цивільним правом.

24. У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.

25. Така правова позиція була неодноразово висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах у постановах від 16 травня 2018 року (справа № 337/2535/2017, провадження № 14-130цс18), від 10 квітня 2019 року (справа № 826/3620/17, провадження № 11-1393апп18). У цих справах Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання незаконною, скасування (зняття) з реєстрації місця проживання та реєстрація місця проживання не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

26. Верховний Суд також дотримується зазначеної правової позиції, що відображено в його постановах від 27 червня 2019 року у справі № 638/13249/16-а, від 22 листопада 2019 року у справі №826/852/16, від 21 лютого 2020 року у справі №1640/2294/18 та від 01 квітня 2020 року у справі №447/302/17, від 12 червня 2020 року у справі №815/117/18.

27. Враховуючи вищенаведене Верховний Суд приходить до висновку, що спір про поновлення реєстрації місця проживання позивача, незважаючи на участь у ньому суб'єкта владних повноважень, не є публічно-правовим, а має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

28. Пунктом 3 частини 6 статті 346 КАС України передбачено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

29. Оскільки Великою Палатою Верховного Суду вже сформовано висновок щодо позовних вимог про визнання незаконною, скасування (зняття) з реєстрації місця проживання та реєстрацію місця проживання, підстави для передачі справи на її розгляд відсутні.

30. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

31. Переглянувши оскаржене судове рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що підстави для його скасування чи зміни відсутні.

32. Доводи, якими відповідач обґрунтовує касаційну скаргу, висновків суду і обставин справи не спростовують.

Судові витрати

33. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 4, 19, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року у справі № 815/545/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіО. В. Калашнікова М. В. Білак О. А. Губська