ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року

м. Київ

справа № 815/4504/16

адміністративне провадження № К/9901/18600/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бучик А.Ю.,

суддів: Єзерова А.А., Тацій Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2016 (суддя Харченко Ю.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 (колегія суддів: Градовський Ю.М., Кравченко К.В., Лукянчук О.В.) у справі № 815/4504/16 за позовом ОСОБА_2 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт,

УСТАНОВИВ:

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Департаменту ДАБІ в Одеській області, третя особа ОСОБА_1 , в якому просив визнати протиправною та скасувати реєстрацію Декларації від 12.08.2015 №ОД 082152230729 про початок виконання ОСОБА_1 будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку з відкритим басейном у АДРЕСА_1 .

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправною та скасовано реєстрацію Декларації про початок виконання ОСОБА_1 будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку з відкритим басейном по АДРЕСА_1 , проведеної Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області 12.08.2015 за №ОД 082152230729.

Не погодившись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не врахували, що наявність Декларації про початок виконання будівельних робіт від 12.08.2015 № ОД 082152230729 жодним чином не порушує права позивача.

Крім того вказав, що суди у своїх рішеннях посилалися на факти, встановлені в адміністративних справах № 815/4673/15 та № 815/6834/15, при цьому не прийнято до уваги видачу двох різних за змістом декларацій, одну з яких (2014 року) було скасовано у 2015 році, в подальшому звернувся за реєстрацією наступної декларації з виправленими недоліками.

Також, скаржником зазначено, що судами не досліджувалася проектна документація, а у своїх рішеннях суди посилалися на обставини, які встановлювалися в інших адміністративних справах.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження.

Скаржник 25.05.2020 подав до Суду доповнення до касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 КАС України (в редакції на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.

Оскільки доповнення до касаційної скарги надійшли до Суду після сплину строку на касаційне оскарження, то колегія суддів не враховує їх при ухваленні постанови.

Позивач надав Суду заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначив, що проект індивідуального житлового будинку розроблено з численними порушенням норм ДБН, пожежних та санітарних норм, оскільки під час його розроблення не враховано складність об`єкта будівництва та наявність сусідніх будівель, чим порушено норми ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності». Крім того, в декларацію про початок будівельних робіт були внесені невірні та недостовірні відомості, що є підставою для скасування вказаної реєстрації.

Справу передано до Верховного Суду.

У зв`язку з відсутністю клопотань про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що 11.08.2015 ОСОБА_1 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області подано Декларацію про початок виконання будівельних робіт - «Будівництво індивідуального житлового будинку та відкритого басейну по АДРЕСА_1 », за результатами розгляду якої контролюючим органом 12.08.2015р. проведено її державну реєстрацію за №ОД 082152230729.

Прокуратурою Одеської області надіслано до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області колективну скаргу ОСОБА_3 та інших осіб щодо незаконного будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами розгляду якої фахівцями Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області проведено позапланову перевірку дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті будівництва індивідуального житлового будинку, та відкритого басейну за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами вказаної перевірки Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області 27.08.2015 складено Акт перевірки, у якому встановлено, що замовником будівництва - ОСОБА_1 виконуються роботи з влаштування балконів по периметру вказаного будинку з другого по четвертий поверхи, з тильного боку будинку встановлено випуски арматури в міжповерхових перекриттях для з`єднання існуючої частини будинку з новою, що не передбачено проектною документацією, виконуються будівельні роботи зі з`єднання існуючого стрічкового фундаменту під чашу басейна з фундаментом будинку, та залиття єдиної залізобетонної монолітної плити для влаштування нової частини будинку, яка не передбачена проектною документацією, розташування міжкімнатних перегородок не відповідає вимогам проектної документації.

У зв`язку з виявленими фахівцями Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області порушеннями, контролюючим органом прийнято Наказ від 04.09.2015 №64 "СК" "Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт", котрим скасовано реєстрацію декларації від 12.08.2015 №082152230729 про початок виконання будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку та відкритого басейну за адресою: АДРЕСА_1 , замовник - ОСОБА_1 .

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2016 , залишеною без змін Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016 у справі №815/611/16 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано неправомірним та скасовано Наказ Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області №64 від 04.09.2015 року "СК" "Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт", яким скасовано реєстрацію декларації від 12.08.2015 №082152230729 про початок виконання будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку та відкритого басейну за адресою: АДРЕСА_1 .

16.06.2016 Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області винесено Наказ №153 «Про скасування Наказу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 04.09.2015 №64 «СК», яким скасовано Наказ Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 04.09.2015. №64 «СК» «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт».

Отже, проведена Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області реєстрація Декларації від 12.08.2015р. №ОД 082152230729 про початок виконання ОСОБА_1 будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку з відкритим басейном по АДРЕСА_1 , є чинною.

Відновлення реєстрації декларації про початок будівельних робіт стало підставою для звернення ОСОБА_2 до суду з відповідним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, дійшли висновку про те, що позивачем доведено, що відповідачем неправомірно здійснено реєстрацію декларації про початок будівельних робіт, подану ОСОБА_1 , оскільки в ній містяться недостовірні відомості .

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності».

Статтею 1 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Згідно ст. 4 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» об`єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Суб`єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Відповідно до ч. 1., ч. 2 ст. 34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після:

1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;

2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності;

3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Згідно ч.3 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, веде єдиний реєстр документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів. Внесення даних до реєстру з присвоєнням реєстраційного номера здійснюється на підставі інформації, наданої органами державного архітектурно-будівельного контролю, протягом одного робочого дня з дня її отримання.

Процедура прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначається Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011року №461, відповідно до п.3 якого прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до I - III категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органами державного архітектурно-будівельного контролю поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Згідно з п.17 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011року №461 реєстрація декларації або видача сертифіката чи їх дублікатів здійснюється шляхом внесення даних до реєстру з дотриманням вимог Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та "Про адміністративні послуги".

Згідно з ч.8 ст.36 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.

Відповідно до ч.2 ст.39-1 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі набрання законної сили судовим рішенням про скасування містобудівних умов та обмежень відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду звертається до суду із позовом про скасування реєстрації такої декларації або про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення.

Згідно ст. 41 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний нагляд - сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право:

1) безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню;

2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону;

3) видавати обов`язкові для виконання приписи щодо:

а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт;

4) проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації;

4-1) проводити перевірку відповідності будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що використовуються під час будівництва об`єктів, вимогам державних стандартів, норм і правил згідно із законодавством;

6) залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій;

7) одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Забороняється витребовувати інформацію та документи податкової, фінансової звітності, щодо оплати праці, руху коштів та інші, не пов`язані із здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю;

8) вимагати у випадках, визначених законодавством, вибіркового розкриття окремих конструктивних елементів будинків і споруд, проведення зйомки і замірів, додаткових лабораторних та інших випробувань будівельних матеріалів, виробів і конструкцій;

9) забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію;

10) здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням аудіо- та відеотехніки;

11) здійснювати контроль за дотриманням порядку обстеження та паспортизації об`єктів, а також за реалізацією заходів щодо забезпечення надійності та безпеки під час їх експлуатації.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю у своїй діяльності взаємодіє з органами виконавчої влади, що здійснюють контроль за дотриманням природоохоронних, санітарно-гігієнічних, протипожежних вимог, вимог у сфері охорони праці, енергозбереження та інших вимог, передбачених законом, а також з органами Національної поліції, прокуратури, державної статистики та іншими правоохоронними і контролюючими органами.

Забезпечення діяльності органу державного архітектурно-будівельного контролю та його працівників необхідними засобами здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю підлягають обов`язковому державному страхуванню у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постанови органів державного архітектурно-будівельного контролю можуть бути оскаржені до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або до суду.

У разі заподіяння шкоди, завдання збитків внаслідок порушення працівниками органу державного архітектурно-будівельного контролю вимог, встановлених цим та іншими законами, а також вимог щодо перевірок суб`єкт господарювання може звернутися до суду із заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Суб`єкт господарювання має право звернутися до суду щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю.

З метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду:

1) перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об`єктами нагляду;

2) витребовують від органів державної влади, фізичних та юридичних осіб документи і матеріали щодо предмета нагляду, одержують інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз даних, створених органами державної влади;

3) мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів, приміщень, документів та матеріалів, необхідних для здійснення нагляду;

4) вимагають від органів державного архітектурно-будівельного контролю проведення перевірок у разі наявності ознак порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

5) залучають у разі потреби до здійснення нагляду фахівців підприємств, установ, організацій, контрольних і фінансових органів.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право:

1) видавати обов`язкові до виконання об`єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

2) притягати посадових осіб об`єктів нагляду до відповідальності за вчинені правопорушення відповідно до закону;

3) ініціювати притягнення посадових осіб об`єктів нагляду до дисциплінарної відповідальності;

4) вносити подання про звільнення посадової особи об`єкта нагляду до органу, який здійснив його призначення;

5) вносити подання про позбавлення права виконувати певні види робіт посадової особи об`єкта нагляду до органу, яким таке право надавалося;

6) скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

За невиконання письмових вимог головних інспекторів будівельного нагляду об`єкти нагляду несуть відповідальність відповідно до закону.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, здійснює контроль за додержанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури.

Розглядаючи справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.

З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України (в редакції на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Спором адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач обґрунтовував свої вимоги, крім іншого, тим, що будівельні роботи порушують їх права на безпечні умови проживання в будинку, оскільки забудовником грубо ігноруються будівельні норми в частині відступів від існуючих будівель.

Отже, позивач, звертаючись до суду з позовом, звертав увагу на порушення будівельними роботами його права на безпечне життя та довкілля.

Правовий акт індивідуальної дії породжує права й обов`язки тільки для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано.

Таким чином, відсутність у будь-кого (крім власника нерухомого майна), у тому числі і позивача, прав чи обов`язків у зв`язку із оскаржуваним рішенням (дією) не породжує для останнього права на звернення із цим позовом у порядку адміністративного судочинства.

Спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок проведення третьою особою незаконної реконструкції належної їй частини будинку, яка заподіяла шкоду майну позивача, а тому у позивача виникла необхідність захисту його цивільних (майнових) прав, у зв`язку із чим він звернувся до органів архітектурно-будівельного контролю, а в подальшому до суду.

Вимоги щодо неправомірності реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт є похідними і можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення третьою особою будівельних робіт у своїй частині будинку.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Вказаний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 №815/1568/16.

У справі що розглядається, позивач оскаржує декларацію, яка є правовим актом індивідуальної дії. Такі правові акти породжують права й обов`язки тільки для третьої особи, якій їх адресовано.

Крім того, оскаржуваним рішенням надано дозвіл на виконання будівельних робіт третій особі. При цьому позивач не був заявником на отримання такого дозволу, а оскаржуючи рішення про надання такого дозволу, фактично заперечує права третьої особи на користування земельною ділянкою та розпорядження належним йому на праві власності майном.

Тобто, спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок проведення третьою особою будівельних робіт, які, на думку позивача, порушують його право власника і користувача, за захистом якого він звернувся до суду.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку про те, що юрисдикція адміністративних судів на спірні правовідносини не поширюється та необхідність вирішення спору в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Керуючись ст. 345, 349, 354, 356 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт- закрити.

Роз`яснити ОСОБА_2 , що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції цивільного суду та що він вправі протягом десяти днів з дня отримання нею відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді: А. А. Єзеров

Л. В. Тацій