Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.12.2019 року у справі №580/2221/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2020 року

Київ

справа №580/2221/19

адміністративне провадження №К/9901/34010/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу №580/2221/19

за позовом заступника прокурора Черкаської області до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області, про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року (прийняте головуючим суддею Кульчицьким С.О.), на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року (прийняту у складі колегії: судді-доповідача - Беспалова О.О., суддів: Ключковича В.Ю., Пилипенко О.Є.)

УСТАНОВИВ:

І. Рух справи

1. У липні 2019 року заступник прокурора Черкаської області (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області (далі - відповідач, ГУ ДКС України в Черкаській області, Казначейство), в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо повернення без виконання виконавчого листа від 13 травня 2016 року № 695/1788/15-ц;

- зобов`язати Казначейство вжити заходи щодо виконання виконавчого документу від 13 травня 2016 року № 695/1788/15-ц про стягнення із Головного територіального управління юстиції у Черкаській області на користь прокуратури Черкаської області 1071, 86 грн. судового збору.

1.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач повернув виконавчий лист позивачу, оскільки у ньому не зазначено код ЄДРПОУ стягувача. На думку позивача, такі дії ГУ ДКС України в Черкаській області є протиправними, оскільки орган казначейства може самостійно отримати вказаний код за безкоштовним запитом на офіційному сайті Міністерства юстиції України.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області 13 травня 2016 року видано виконавчий лист № 695/1788/15-ц, у якому зазначено строк на пред`явлення виконавчого листа до 29 березня 2017 року. Боржником у даному виконавчому листі була реєстраційна служба Золотоніського міськрайонного управління юстиції Черкаської області, а стягувачем - прокуратура Черкаської області.

3. За результатами пред`явлення виконавчого листа до виконання відділом примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Черкаській області 07 червня 2016 року відкрито ВП №51350991.

4. Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 31 січня 2019 року у справі № 695/1788/15-ц змінено боржника - реєстраційну службу Золотоніського міськрайонного управління юстиції Черкаської області правонаступником - Головним територіальним управлінням юстиції у Черкаській області.

5. 02 квітня 2019 року вказаний виконавчий лист повернуто державним виконавцем на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

6. 08 квітня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою № 05/1-317 про безспірне списання коштів з рахунків Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

7. 11 квітня 2019 року відповідач листом № 13-12-02-10/927 повернув позивачу виконавчий лист без виконання з підстав відсутності у ньому коду ЄДРПОУ позивача та повідомив про необхідність при повторному зверненні надати копії документів, які свідчитимуть про направлення та повернення виконавчого документа органами ДВС, або копії ухвали про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

8. Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

9. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року, позовні вимоги задоволено.

9.1. Визнано протиправними дії ГУ ДКС України у Черкаській області щодо повернення без виконання виконавчого листа від 13 травня 2016 року №695/1788/15-ц.

9.2. Зобов`язано ГУ ДКС України у Черкаській області вжити заходів щодо виконання виконавчого документу від 13 травня 2016 року №695/1788/15-ц про стягнення із Головного територіального управління юстиції у Черкаській області на користь прокуратури Черкаської області 1071 грн. 86 коп. судового збору.

10. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач діяв неефективно, не скористався усіма наданими йому повноваженнями для реалізації права позивача та повернув без виконання виконавчий лист, який поданий в межах строку на його пред`явлення, що свідчить про протиправність таких дій, а тому відповідача слід зобов`язати вжити заходів щодо виконання виконавчого документу від 13 травня 2016 року № 695/1788/15-ц.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

18. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДКС України у Черкаській області звернулось із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просило:

- скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань прокуратури Черкаської області на користь ГУ ДКС України у Черкаській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 5 763,00 грн. та за подання касаційної скарги в розмірі 7684,00 грн.

19. Також представником Казначейства подані додаткові пояснення до касаційної скарги, в яких зазначено про виконання рішення у справі №580/2221/19, оскільки 20 грудня 2019 року проведено безспірне списання коштів на користь позивача згідно з меморіальним ордером від 19 грудня 2019 року №1 (№231342893), що також підтверджується відміткою про оплату на виконавчому листі.

19.1 У додаткових поясненнях відповідач просив доповнити касаційну скаргу вимогою про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань прокуратури Черкаської області на користь ГУДКС України у Черкаській області судові витрати у вигляді стягнутого судового збору на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі № 580/2221/19 в сумі 3 842,00 грн.

20. У касаційній скарзі зазначено, що оскаржувані судові рішення підлягають скасування, оскільки прийняті із порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповно з`ясованих обставинах справи.

21. Відповідач вважає, що виконавчий лист ним повернуто із законних підстав - відсутність коду ЄДРПОУ стягувача та порушення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

22. Відповідач вказав на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо можливості пред`явлення виконавчого листа до виконання протягом року, оскільки, відповідно до частини першої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган, можуть бути пред`явленні до примусового виконання протягом трьох місяців.

23. Представник відповідача зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо перебування на виконанні в органі ДВС виконавчого листа з 2016 року по 2019 рік, оскільки це дати повернення такого виконавчого листа після пред`явлення його до виконання.

24. На касаційну скаргу ГУ ДКС України у Черкаській області подано відзив, в якому позивач просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

24. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. На момент видання виконавчого листа №695/1788/15-ц Золотінським міськрайонним судом Черкаської області умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначав Закон України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон N 606-XIV).

26. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 18 Закону N 606-XIV у виконавчому документі зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, власне ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб`єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

27. Частиною першою статті 22 Закону N 606-XIV визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

28. Пунктом 1 частини першої статті 23 Закону N 606-XIV передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, при пред`явленні виконавчого документа до виконання.

29. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845).

30. Пунктом 6 Порядку № 845 передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

-заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення);

- оригінал виконавчого документа;

- судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

- оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).

31. Підпунктом 1 пункту 9 Порядку № 845 визначено, що орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим Законом України "Про виконавче провадження".

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

32. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон N 460-IX).

33. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

34. Частинами першою-другою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

35. Предметом спору у даній справі є дії Казначейства щодо повернення виконавчого документу стягувачу внаслідок не зазначення коду ЄДРПОУ стягувача та пропущення строку для виконання виконавчого документа.

36. Суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, дійшли висновку щодо протиправності дій Казначейства стосовно повернення без виконання виконавчого документа стягувачу.

37. Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

38. Судами попередніх інстанцій встановлено, що подана до казначейства заява позивача містила код ЄДРПОУ стягувача. А тому суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність реальних перешкод для відповідача у прийнятті виконавчого документа до виконання, внаслідок не зазначення цього коду у самому виконавчому документі.

39. Щодо дотримання позивачем строків пред`явлення виконавчого документа, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

40. Судами попередніх інстанцій встановлено, що граничний строк на пред`явлення виконавчого листа №695/1788/15-ц від 13 травня 2016 року, зазначений в цьому листі, є 29 березня 2017 року.

41. На момент видання спірного виконавчого документа діяв Закон N 606-XIV, статтею 23 якого передбачалось переривання строків пред`явлення внаслідок пред`явлення його до виконання.

42. Також судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що спірний виконавчий документ було пред`явлено до виконання декілька раз, однак у 2016 році та у 2019 році повернуто стягувачу.

43. Отже, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що граничний строк пред`явлення виконавчого листа №695/1788/15-ц від 13 травня 2016 року не є 29 березня 2017 року, як вказано у самому виконавчому документі, оскільки він переривався. А тому позивач звернувся до Казначейства у межах законодавчо встановлених строків на пред`явлення виконавчого листа до виконання.

44. Окрім того, Верховний Суд зазначає, що підставою повернення позивачу виконавчого листа Казначейством без виконання є саме не зазначення в ньому коду ЄДРПОУ стягувача.

45. Колегія суддів Верховного Суду вказує на необґрунтованість доводів відповідача щодо застосування до виконавчого листа №695/1788/15-ц від 13 травня 2016 року трьох місячного строку пред`явлення до виконання, передбаченого Законом № 1404-VIII, оскільки на момент видання цього виконавчого документу діяв Закон N 606-XIV, який встановлював річний строк для його пред`явлення до виконання. Також у самому виконавчому листі №695/1788/15-ц від 13 травня 2016 року встановлено річний строк для пред`явлення до виконання.

46. Проте, Верховний Суд наголошує, що судом першої інстанції було неправильно здійснено розподіл судових витрат. Суд апеляційної інстанції дане порушення норм процесуального права не усунув.

47. Відповідно до частин другої, п`ятої, шостої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

48. У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

49. Отже, загальне правило розподілу судових витрат полягає у тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. При цьому відповідачу - суб`єкту владних повноважень, можуть компенсуватись лише документально підтверджені витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

50. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції стягнув за рахунок асигнувань ГУ ДКС України у Черкаській області на користь прокуратури Черкаської області витрати зі сплати судового збору.

51. Таким чином, судами попередніх інстанцій було порушено норми процесуального права щодо розподілу судових витрат, оскільки суб`єкту владних повноважень не можуть компенсуватись судові витрати щодо сплати судового збору.

52. Частинами першою, другою, четвертою статті 351 КАС України передбачено, що підставами, зокрема, для зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

СУДОВІ ВИТРАТИ

53. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області задовольнити частково.

2. Змінити рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року, виключивши з рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року четвертий абзац резолютивної частини щодо розподілу судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

О.В. Калашнікова

М.В. Білак

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду