Історія справи
Ухвала КАС ВП від 25.12.2019 року у справі №815/611/16
ПОСТАНОВА
Іменем України
16 січня 2020 року
Київ
справа №815/611/16
адміністративне провадження №К/9901/14716/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шарапи В.М.,
суддів - Стеценка С.Г., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2016 року у складі судді: Свиди Л.І. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2016 року у складі колегії суддів: Шевчук О.А. (головуючий), суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г. у справі за позовом ОСОБА_3 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області (далі - Департамент ДАБІ в Одеській області), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання неправомірним та скасування наказу, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом у якому просив:
1.1. визнати неправомірним та скасувати наказ Департаменту ДАБІ в Одеській області від 4 вересня 2015 року №64 «СК» «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт», яким було скасовано реєстрацію декларації від 12 серпня 2015 року №082152230729 про початок виконання будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку та відкритого басейну за адресою: АДРЕСА_2.
2. Одеський окружний адміністративний суд постановою від 4 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2016 року, позов задовольнив.
2.1 Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) покладено обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень. Оскільки обставини, викладені у спірному наказі, відповідачем не доведені, то є всі підстави для його скасування.
3. Судами попередніх інстанцій встановлено:
3.1 12 серпня 2015 року Департамент ДАБІ в Одеській області зареєстрував за №082152230729 декларацію про початок виконання будівельних робіт будівництва індивідуального житлового будинку та відкритого басейну за адресою: АДРЕСА_2 .
3.2 21 серпня 2015 року з прокуратури Одеської області до Департаменту ДАБІ в Одеській області надійшла колективна скарга ОСОБА_1 та інших осіб щодо незаконного будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначена скарга стала підставою для оформлення направлення №2465 від 27 серпня 2015 року та проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті будівництва індивідуального житлового будинку та відкритого басейну за адресою: АДРЕСА_2 , за результатами якої 27 серпня 2015 року складений акт перевірки.
3.3 Зазначеною перевіркою встановлено, що:
- виявлено будівництво 4-поверхового житлового будинку з плоскою покрівлею розмірами 20,82*16,39 м;
- замовником будівництва виконуються роботи з влаштування балконів по периметру вказаного будинку з другого по четвертий поверхи;
- з тильного боку будинку встановлені випуски арматури в міжповерхових перекриттях для з`єднання існуючої частини будинку з новою, що не передбачено проектною документацією;
- виконуються будівельні роботи зі з`єднання існуючого стрічкового фундаменту під чашу басейна з фундаментом будинку та залиття єдиної залізобетонної монолітної плити для влаштування нової частини будинку, яка не передбачена проектною документацією,
- розташування міжкімнатних перегородок не відповідає вимогам проектної документації.
3.4 4 вересня 2015 року, на підставі виявлених порушень, Департаментом ДАБІ в Одеській області винесений наказ №64 «СК» «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт».
3.5 Не погоджуючись з вищезазначеним наказом, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання його неправомірним та скасування.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися із касаційною скаргою, у якій просять скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
4.1. На обґрунтування касаційної скарги зазначили, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.
4.2. Зокрема, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на обґрунтування касаційної скарги посилаються на те, що відповідачем виявлено факт подання позивачем недостовірних даних, наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом і як наслідок - скасування такої декларації.
5. Позивач заперечення на касаційну скаргу не подав.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
6. Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
7. Правовідносини у сфері містобудівної діяльності регулюються: Законом України від 17 лютого 2011 року №3038-VІ «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №3038-VІ), Порядком виконання будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок №466).
8. Відповідно до частини другої статті 39-1 Закону №3038-VI у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
9. Аналогічні положення викладені у пункті 14 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466 (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу).
10. Аналіз наведених положень свідчить про те, що Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», зокрема, статтею 39-1 встановлено єдину підставу для скасування реєстрації декларації, а саме: подання замовником недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом.
11. При цьому, такі недостовірні дані повинні відповідати одній із наступних умов, які дають підстави вважити об`єкт самочинним будівництвом: об`єкт збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; об`єкт збудований або будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи; об`єкт збудований або будується без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта.
12. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, підставою для скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт слугували встановлені перевіркою порушення, а саме виявлено будівництво 4-поверхового житлового будинку з плоскою покрівлею розмірами 20,82*16,39 м, замовником будівництва виконуються роботи з влаштування балконів по периметру вказаного будинку з другого по четвертий поверхи; з тильного боку будинку встановлені випуски арматури в міжповерхових перекриттях для з`єднання існуючої частини будинку з новою, що не передбачено проектною документацією; виконуються будівельні роботи зі з`єднання існуючого стрічкового фундаменту під чашу басейна з фундаментом будинку та залиття єдиної залізобетонної монолітної плити для влаштування нової частини будинку, яка не передбачена проектною документацією, розташування міжкімнатних перегородок не відповідає вимогам проектної документації.
13. Суди попередніх інстанцій задовольнили позовні вимоги та скасували наказ Департаменту ДАБІ в Одеській області від 4 вересня 2015 року №64 «СК».
14. Надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права при встановленні фактичних обставин справи та винесенні рішень, колегія суддів доходить до висновку про неповноту дослідження поданих доказів, що відповідно до пункту першого частини другої статті 353 КАС України (у редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.
15. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що всі порушення, які зазначені відповідачем у спірному наказі стосуються фактичної не відповідності об`єкта будівництва проектній документації на це будівництво. Проте така невідповідність не доведена відповідачем.
16. Суди зазначили, що будівництво 4-поверхового будинку здійснюється відповідно до проєкту на індивідуальний житловий будинок з відкритим басейном, наданому позивачем. При цьому, дані щодо наданого проекту містяться в декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованій відповідачем 12 серпня 2015 року (далі - декларація).
17. Проте, як убачається із матеріалів справи позивачем здійснюється будівництво багатоквартирного житлового будинку замість індивідуального житлового будинку.
Цільове призначення земельної ділянки, на якій здійснюється будівництво багатоквартирного житлового будинку визначено для здійснення індивідуальної житлової забудови.
18. Щодо визначення категорії складності об`єкта будівництва:
18.1 Згідно пункту 4.1 ДСТУ-НБВ. 1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об`єктів будівництва», прийнятого наказом Мінрегіону України від 14 травня 2013 року №195, категорію складності об`єкта будівництва на підставі класу наслідків (відповідальності) визначають відповідно до таблиці А. 1 Додатку А, якщо об`єктом будівництва є окрема будівля, будинок, споруда, лінійний об`єкт інженерно-транспортної інфраструктури.
18.2 Також, відповідно до пункту 4.4 клас наслідків (відповідальності) об`єкту будівництва визначають незалежно за кожною з наведених у таблиці 1 характеристикою можливих наслідків від відмови об`єкту:- можлива небезпека для здоров`я і життя людей, які постійно перебувають на об`єкті;- можлива небезпека для здоров`я і життя людей, які періодично перебувають на об`єкті; - можлива небезпека для життєдіяльності людей, які перебувають зовні об`єкта; - обсяг можливого економічного збитку; - можливість втрати об`єктів культурної спадщини;- можливість припинення функціонування об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури.
18.3 Згідно з пункту 5.1 ДСТУ-НБВ. 1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об`єктів будівництва», прийнятого наказом Мінрегіону України від 14 травня 2013 року №195, для об`єктів будівництва невиробничого призначення кількість осіб, для яких враховується можлива небезпека, визначається таким чином:- у житлових будинках - кількість осіб, які постійно перебувають на об`єкті, визначається за нормою 21 квадратний метр загальної площі на власника(наймача) та кожного члена його сім`ї та додатково 10,5 квадратних метрів на сім`ю (зазначена норма не застосовується при проектуванні гуртожитків та житла соціального призначення).
18.4 Враховуючи площу об`єкта будівництва 1305,4 кв.м та вимоги законодавства категорія складності об`єкта повинна бути - ІІІ, проте у спірній декларації зазначено ІІ. Це свідчить про те, що проект індивідуального житлового будинку було розроблено з порушенням норм ДБН, пожарних та санітарних норм, оскільки під час його розробки не враховано складність об`єкта будівництва та наявність сусідніх будівель.
19. У касаційній скарзі скаржники зазначають, що в спірній декларації містяться недостовірні відомості щодо відповідальної особи, під керівництвом якої розроблено проєктну документацію на будівництво. Так, у спірну декларацію внесено дані ОСОБА_4 , як головного інженера цього проєкту, який відповідно до вимог закону, немає відповідного кваліфікаційного сертифікату архітектора для виконання робіт (послуг) з архітектурно-об`ємного проєктування, а має лише право на виконання робіт (послуг) з інженерного-будівельного проєктування. Тобто в тексті Декларації відсутні відомості про належну відповідальну особу, під керівництвом якої розроблена проєктна документація на будівництво і яка має відповідний кваліфікаційний сертифікат, яким передбачена його компетентність на виконання робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури.
20. Отже, декларація про початок виконання будівельних робіт від 12 серпня 2015 року містить низьку недостовірних, неповних та суперечливих відомостей, на що не звернули суди попередніх інстанцій.
21. Згідно статті 26 Закону №3038-VІ розробленню проектної документації передує отримання замовником або проєктувальником вихідних даних.
22. Відповідно до статті 29 Закону №3038-VІ складовими вихідних даних, є містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проєктування.
23. Згідно статті 31 зазначеного Закону проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.
24. Згідно листа Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради від 17 вересня 2015 року (а/с 8 том ІІ) технічні умови на проектування житлового будинку по АДРЕСА_2 не видавались.
25. У матеріалах справи міститься рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 24 вересня 2015 року №328 (а/с 7, ІІ том), яким скасовано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, видані Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради 27 листопада 2014 року, як наслідок здійснення замовником будівництва будівельних робіт по АДРЕСА_2, які не відповідають вихідним даним на проектування.
26. У зв`язку із цим порушенням розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 20 січня 2016 року №42 (а/с 5) зобов`язано позивача знести самочинно збудований будинок АДРЕСА_2.
27. Зазначені обставини викладались скаржниками у письмових поясненнях, наданих до суду першої інстанції, в апеляційній скарзі, проте суди попередніх інстанцій у порушення вимог статтей 11, 86, 159 КАС України (у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) їх не з`ясували.
28. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) гарантує особі право на справедливий судовий розгляд, який забезпечується, у тому числі, шляхом з`ясування судами усіх обставин справи та обґрунтованості судових рішень.
29. Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголосив, що "<...> згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. <...> Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (пункт 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (Заява №4909/04) від 10.02.2010).
30. Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлені всі обставини справи, які мають важливе значення для її правильного вирішення.
31. З огляду на вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій зроблені без встановлення фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а відтак є передчасними.
32. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
33. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
34. Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не досліджено зібрані у справі докази, а суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому відсутні правові підстави для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень.
35. Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.
36. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
37. Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
38. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2016 року - скасувати.
39. Справу за позовом ОСОБА_3 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання неправомірним та скасування наказу направити на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
40. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді: С.Г. Стеценко
С.М. Чиркін