Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.11.2019 року у справі №805/1427/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 805/1427/17

адміністративне провадження № К/9901/33380/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Яковенка М. М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання утриматись від вчинення дій, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної податкової служби (правонаступник Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби) на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 (головуючий суддя Сіваченко І. В., судді: Блохін А. А., Геращенко І. В. ),

УСТАНОВИЛ:

У березні 2017 року Державне підприємство "Вугільна компанія "Краснолиманська" (далі - ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська", позивач) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс ВПП ДФС, відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило: визнати протиправним та скасувати рішення від 17.03.2017 № 3 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках на погашення податкового боргу ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська"; зобов'язати Офіс ВПП ДФС утриматись від прийняття рішень щодо стягнення податкового боргу, що виник до 01 січня 2017 року, з банківських рахунків позивача на підставі абзацу 2 пункту 95.5 статті 95 ПК.

Обґрунтовуючи позов, ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська" посилалося на те, що рішення від 17.03.2017 № 3 було прийняте на підставі абзаців 2-6 пункту 95.5 статті 95 ПК у редакції, яка набрала чинності з 01.01.2017, в порушення частини 1 статті 58 Конституції України, оскільки це рішення стосується правовідносин, які мали місце до 01.01.2017, а саме: стягнення податкового боргу, який виник до 01.01.2017. Крім того, позивач наголошував на тому, що рішення від 17.03.2017 № 3 не відповідає підпункту 87.3.8 пункту 87.3 статті 87 ПК, оскільки стосується стягнення заборгованості з поточних рахунків, які використовуються позивачем для сплати та/або погашення заборгованості із заробітної плати та сум нарахованих на цю заробітну плату податків. Також позивач вказував, що списання коштів з банківського рахунку за вимогою контролюючого органу можливе лише на підставі рішення суду, як це передбачено за процедурою стягнення податкового боргу, визначеною Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 07.06.2017, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019, адміністративний позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував рішення Запорізького управління Офісу ВПП ДФС від 17.03.2017 № 3 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу. У задоволенні іншої частини вимог відмовив.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що: контролюючим органом в оскарженому акті індивідуальної дії не зазначено та не надано суду належних доказів, що податковий борг, щодо порядку погашення якого прийнято рішення, не сплачений позивачем протягом 90 календарних днів з моменту його виникнення. Зазначення у рішенні від 17.03.2017 № 3 про стягнення "усієї суми податкового боргу" порушує права позивача, оскільки згідно з бухгалтерською довідкою про стан заборгованості позивача перед бюджетом у складі податкового боргу позивача є сума, термін прострочення сплати якого менше 90 календарних днів. Рішення про погашення усієї суми податкового боргу ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська" у порядку, визначеному пунктом 95.5 статті 95 ПК, суди попередніх інстанцій визнали порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо неприпустимості незаконного втручання публічної влади у мирне володіння майном.

Офіс ВПП ДФС подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач вказує на те, що постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.06.2017 ухвалено внаслідок неповного з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору, а суд апеляційної інстанції безпідставно погодився з висновком суду першої інстанції. Офіс ВПП вказує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм абзацу другого підпункту 59.5 статті 59, пункту 87.1 статті 87, пунктів 95.1,95.5 статті 95 ПК, посилаючись на те, що контролюючим органом дотримано усіх вимог податкового законодавства в рамках процедури стягнення податкового боргу, який перевищує 5 мільйонів гривень, не сплачений протягом 90 календарних днів, та за відсутності з боку держави зобов'язань щодо повернення позивачу помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення як необґрунтовану та безпідставну.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська" здійснено електронне податкове звітування шляхом подання податкових декларацій з податку на додану вартість, в яких задекларувало суми податкових зобов'язань: за жовтень 2016 року - 11 080 368,00 грн (отримано контролюючим органом
21.11.2016); за листопад 2016 року - 9 002 984,00 грн (отримано контролюючим органом 20.12.2016); за грудень 2016 року - 14 603 446,0 грн (отримано контролюючим органом 20.01.2017); уточнюючий розрахунок до декларації за грудень 2016 року -7 154 114,00 грн (отримано контролюючим органом 20.02.2017).

Виконуючим обов'язки заступника начальника Офісу ВПП ДФС - начальником Запорізького управління Офісу ВПП ДФС Северін А. В. прийнято рішення від
17.03.2017 № 3, в якому зазначено, що відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська".

На виконання зазначеного рішення контролюючим органом були направлені до банківських установ, в яких відкриті рахунки ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська", інкасовані доручення на загальну суму 11 080 368,00 грн, які, однак, були повернуті без виконання.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених частин 1 та 2 статті 341 КАС .

Пунктом 54.1 статті 54 ПК встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені частин 1 та 2 статті 341 КАС . Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого частин 1 та 2 статті 341 КАС для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених частин 1 та 2 статті 341 КАС .

Відповідно до положень пунктів 203.1,203.2 статті 203 ПК податкова декларація з ПДВ подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відтак, граничним строком сплати задекларованої ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська" у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року суми податкового зобов'язання (11 080 368,00 грн), яка є узгодженою в силу норми пункту 54.1 статті 54 ПК, був день із датою 01.12.2016.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, така сума податкового зобов'язання позивачем протягом граничних строків сплати самостійно погашене не була.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення (пункт
59.5 цієї статті).

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК).

Застосувавши норму частини 4 статті 78 КАС, суди першої та апеляційної інстанцій визнали встановленим у цій справі факт направлення на адресу позивача податкової вимоги про сплату податкового боргу, виходячи із встановлених у постановах Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2016 у справах № 805/1393/16-а та № 805/1576/16-а за позовами Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС до ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська" про стягнення боргу обставин щодо направлення підприємству податкових вимог від 08.02.2010 № 1/4 та від 06.05.2010 № 2/25.

Суди правильно застосували норми пунктів 59.1,59.5 статті 59 та пункту 95.2 статті 95 ПК, зробивши висновок, що у разі коли податковим органом направлено податкові вимоги/податкову вимогу щодо раніше існуючого податкового боргу, а після цього сума податкового боргу збільшилася на суму новоствореного податкового боргу, то у контролюючого органу не виникає обов'язку надсилати платникові податку податкову вимогу на суму новоствореного боргу. У такому разі право на стягнення новоствореного податкового боргу у податкового органу виникає на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21.12.2016 № 1797-VIII (далі-Закон № 1797-VIII), який набрав чинності з 01.01.2017, змінено механізм стягнення коштів з рахунків платника у банках.

У відповідності з нормами абзацу другого ~law21~ у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені Податкового кодексу України строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

Системний аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за таких умов: 1) виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати; 2) податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень; 3) платнику податків направлено податкову вимогу, з дня надіслання якої минуло не менше 60 календарних днів; 4) відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

Сукупність вказаних обставин обумовлює правомірність рішення контролюючого органу про стягнення коштів платника податків за рахунок готівки або з рахунків, які йому відкриті в банках, на погашення податкового боргу.

За змістом рішення від 17.03.2017 № 3 за рахунок стягнення безготівкових коштів з рахунків ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська" підлягає погашенню уся сума податкового боргу підприємства, яка в нього є станом на дату прийняття цього рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий борг ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська" станом на 17.03.2017 в цілому складав 131 515 705,70
грн, а податковий борг, термін несплати якого був менше 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань, - 47 133 947,06 грн.

За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку, що визначена у рішенні від 17.03.2017 № 3 до стягнення "уся сума податкового боргу" позивача станом на
17.03.2017 включає і суму податкового боргу, термін несплати якого менш ніж 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, а відтак зазначене рішення прийняте з порушенням встановленої пунктом 95.5 статті 95 ПК процедури стягнення коштів з рахунків платника у банках без звернення до суду.

Довід Офісу ВПП, що у ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська" станом на
17.03.2017 був податковий борг, який не був сплачений протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, що давало підставу застосувати для його погашення порядок, встановлений абзацом другим пункту 95.5 статті 95 ПК, хоч і є обґрунтованим, однак, не є прийнятним для оцінки рішення від 17.03.2017 № 3 як правомірного. Принцип правової визначеності як загальний правовий принцип поширюється, в тому числі на етап правозастосування. Органи державної влади повинні дотримуватися цього принципу та забезпечувати правову передбачуваність прийнятих ними рішень, що досягається, зокрема чіткістю визначення правового стану особи, якої стосується індивідуальний акт.

Вирішуючи спір про правомірність рішення суб'єкта владних повноважень, адміністративний суд перевіряє це рішення на відповідність критеріям правомірності, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). В разі якщо рішенням порушені права, свободи або законні інтереси особи, яка оскаржила до суду це рішення, суд визнає протиправним та скасовує індивідуальний акт чи окремі його положення, як це передбачено пунктом 2 частини 1 статті 5 КАС. Суд не наділений повноваженнями вносити зміни до рішення суб'єкта владних повноважень, зокрема визначити, яка сума податкового боргу підлягає стягненню, якщо сума податкового боргу в рішенні не вказана.

За правилом частини 3 статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

08.02.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 №460-IX, пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 №460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 №460-IX.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

У зв'язку з утворенням як юридичних осіб публічного права територіальних органів Державної податкової служби України (далі - ДПС) та реорганізації деяких територіальних органів Державної фіскальної служби України шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів ДПС згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 суд допустив процесуальну заміну відповідача відповідно до частини 1 статті 52 КАС.

Керуючись статтями 52, 250, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЄ. А. Усенко М. М. Гімон М. М. Яковенко