Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.06.2019 року у справі №826/11186/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2019 року

Київ

справа №826/11186/17

адміністративне провадження №К/9901/14940/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року (суддя-доповідач Сорочко Є.О., судді: Коротких А.Ю., Федотов І.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 червня 2016 року №79427-13 про нарахування йому грошового зобов`язання з транспортного податку за 2016 рік в сумі 25000,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 лютого 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Копію зазначеного рішення (яке постановлено судом в порядку письмового провадження) надіслано на адресу позивача, визначену ним в позовній заяві, - АДРЕСА_1 та 03 квітня 2018 року одержано особою, яка в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зазначила «ОСОБА_2/жена».

Вважаючи, що при прийнятті рішення від 28 лютого 2018 року судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 22 лютого 2019 року подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, одночасно порушивши й питання поновлення строку апеляційного оскарження, в обґрунтування поважності причин пропуску якого зазначив, що копії оскаржуваного рішення не одержував (оскільки за адресою, на яку суд направив таку копію не мешкає з 2012 року), його адвокат неодноразово звертався до суду із заявами про видачу копії судового рішення, проте одержав останню лише 24 січня 2019 року після ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою від 04 березня 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку апеляційного оскарження й залишив подану ним апеляційну скаргу без руху, надавши можливість протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали подати заяву про поновлення строку, вказавши інші підстави для цього.

Копію зазначеної ухвали представником позивача адвокатом Базиком О.П. одержано 27 березня 2019 року, проте у встановлений судом строк недолік апеляційної скарги не усунуто, будь-яких заяв не надіслано.

Ухвалою від 15 квітня 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погоджуючись із постановленою судом ухвалою від 15 квітня 2019 року, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив її скасувати з підстав, що вже наводились ним в апеляційній скарзі для поновлення строку апеляційного оскарження, та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду попередньої інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування апеляційним судом при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.

При цьому за змістом частини 3 статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Як передбачено частиною 1 статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

За змістом частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 КАС України).

Отже, у випадку пропуску строку апеляційного оскарження підставами для його поновлення є порушення особою питання про це та наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Водночас статтею 44 КАС України закріплено обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заборона зловживання процесуальними правами встановлена й в частині 1 статті 45 КАС України, згідно з якою учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Таким чином, виконання обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання апеляційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, відтак ОСОБА_1 як особа, зацікавлена в апеляційному оскарженні рішення суду першої інстанції, зобов`язаний був вчиняти усі можливі та залежні від нього дії для своєчасного подання апеляційної скарги (зокрема, цікавитись ходом розгляду справи, прийнятим у ній рішенням тощо), а в разі пропуску цього строку - навести поважні й документально підтверджені підстави, що зумовили цей пропуск.

В той же час, постановляючи ухвалу від 04 березня 2019 року, Шостий апеляційний адміністративний суд встановив, що копію рішення суду першої інстанції 03 квітня 2018 року одержано особою, яка в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зазначила «ОСОБА_2/жена», а відтак відповідно до положень частини 4 статті 126 КАС України й пункту 99 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270, воно вважається врученим належним чином.

Твердження позивача про те, що копії рішення суду першої інстанції він не отримував, оскільки за адресою: АДРЕСА_1 не мешкає з 2012 року, а з дружиною ( ОСОБА_2 ) розлучився в грудні 2012 року, на підтвердження чого додав копію рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 26 грудня 2012 року у справі №2604/20008/12, правильно не були взяті до уваги апеляційним судом, оскільки вказана адреса визначена позивачем самостійно як в позовній заяві (поданій, як вже зазначалось, у вересні 2017 року), так і в укладеному із адвокатом договорі про надання правової допомоги від 01 березня 2017 року й при цьому жодних повідомлень про зміну місця проживання (як це передбачено процесуальним законодавством) ОСОБА_1 не подавав, іншої адреси (зокрема, для листування) не зазначав.

До того ж і в тексті доданого позивачем рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 26 грудня 2012 року у справі №2604/20008/12 хоча й вказано, що подружжя ОСОБА_1 спільно не проживає, проте не зазначено, за якою саме адресою, доказів же того, що за адресою: АДРЕСА_1 залишилась проживати колишня дружина позивача останнім не надано.

Будь-яких документів в підтвердження того, що він після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 наразі не одружений (а відтак рекомендований лист з копією рішення суду першої інстанції одержала саме неповноважна особа) позивач суду також не представляв.

Що ж до посилань позивача на те, що його адвокат неодноразово звертався до суду із заявами про видачу копії судового рішення, проте одержав останню лише 24 січня 2019 року після ознайомлення з матеріалами справи, то, як встановив апеляційний суд, на підтвердження таких звернень ОСОБА_1 додано лише одну заяву від 12 квітня 2018 року, в задоволенні якої судом було відмовлено з огляду на несплату ним судового збору за повторну видачу копії судового рішення (зважаючи на обставину отримання такої копії 03 квітня 2018 року).

Крім того після звернення із заявою від 12 квітня 2018 року (зміст якої свідчить про обізнаність представника позивача (який до того ж є фаховим юристом - адвокатом та надає юридичні послуги на професійній основі) з датою прийнятого судом першої інстанції рішення) він понад десять місяців очікував на надходження його копії й із заявою про ознайомлення з матеріалами справи звернувся лише 24 січня 2019 року, тобто більш як через одинадцять місяців з дня ухвалення рішення, намір оскарження якого він мав.

Водночас касаційним судом враховується й та обставина, що рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 лютого 2018 року надіслано до Єдиного державного реєстру судових рішень 12 березня 2018 року, зареєстровано у ньому 13 березня 2018 року та оприлюднено - 14 березня 2018 року, відтак позивач і його адвокат також не були позбавлені можливості ознайомитись з текстом судового рішення за допомогою зазначеного реєстру.

За наведеного, Верховний Суд приходить до висновку, що позивачу обґрунтовано відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року.

Доводи ж касаційної скарги не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду