Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.06.2018 року у справі №818/3584/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 червня 2018 року

Київ

справа №818/3584/15

адміністративне провадження №К/9901/8898/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.07.2016 у складі судді Шаповала М.М. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2016 у складі колегії суддів: Калиновського В.А. (головуючий), Шевцової Н.В., Філатова Ю.М. у справі №818/3584/15 за позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Сумської області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Прокуратури Сумської області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 02.10.2015 №746к про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення із займаної посади та з органів прокуратури;

- поновити його на посаді старшого слідчого прокуратури Сумського району та в органах Прокуратури Сумської області;

- зобов'язати відповідача виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням індексації в загальному розмірі 46269,77грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року у справі №1870/8103/12 ОСОБА_2 було поновлено на посаді старшого слідчого прокуратури Сумського району. Однак реального виконання рішення суду шляхом поновлення на посаді не відбулося, оскільки відповідачем до виконання службових обов'язків його допущено не було. Натомість спірним наказом позивача незаконно звільнено з органів прокуратури за прогул.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач, приймаючи спірний наказ, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Не погоджуючись з постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та передчасність судових рішень, просить їх скасувати та направити справу на новий судовий розгляд.

Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги полягають у тому, що застосування щодо нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів прокуратури за прогул є незаконним, оскільки реальних заходів для виконання рішення суду відповідачем не вживалося, до виконання службових обов'язків він не допускався.

Вказує, що судами обох інстанцій не було взято до уваги відсутність факту ознайомлення позивача з наказом про поновлення на посаді та не надано оцінку факту реального виготовлення такого наказу значно пізнішою датою, ніж та, що зазначена датою його видання. Крім того, відповідачем було допущено ряд порушень під час проведення службового розслідування, зокрема, не надано позивачу можливості надати пояснення, не ознайомлено з висновком розслідування. Притягнення до дисциплінарної відповідальності відбулося з порушенням строків, встановлених ст.148 Кодексу законів про працю України.

Зазначає, що судом не взято до уваги та не перевірено підтверджені належними документами факти тривалого перебування позивача на лікуванні.

Звертає увагу касаційного суду на те, що апеляційним судом було розглянуто справу за відсутності позивача, без належного повідомлення про день та час апеляційного розгляду. У зв'язку з цим його було позбавлено права подати додаткові докази, надати додаткові пояснення, заявити відвід складу суду, тобто обмежено доступ до правосуддя та право на судовий захист.

Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

На обґрунтування заперечення відповідач вказує на те, що спірний наказ є законним, а доводи позивача про зворотне - не підтверджені належними та допустимими доказами. Дисциплінарне стягнення до ОСОБА_2 застосовано у повній відповідності з вимогами Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 06.11.1991. Порядок проведення службових розслідувань прокуратурою порушено не було, позивачу надсилалися у встановленому порядку всі документи, що стосувалися проведеного щодо нього розслідування (перевірки).

Після прийняття рішення про поновлення позивача на посаді, йому неодноразово на вказані ним адреси надсилалися повідомлення про необхідність негайно приступити до роботи, проте позивач не вжив жодних заходів для отримання листів відповідача.

Зазначає, що ОСОБА_2 був обізнаний з наказом від 24.02.2015 №183к про поновлення його на посаді принаймі з 30 березня 2015 року (під час ознайомлення із текстом постанови державного виконавця відділу Державної виконавчої служби про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа про поновлення позивача на посаді старшого слідчого прокуратури Сумського району). До органів прокуратури у період з 24.02.2015 по 02.10.2015 будь-яких звернень, листів, клопотань від ОСОБА_2 щодо ознайомлення з наказом про поновлення на посаді не надходило, що свідчить про його обізнаність із текстом наказу та відверте небажання приступати до виконання службових обов'язків.

Відповідно до статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 після закінчення навчання в Національній юридичній академії України був прийнятий з 30 квітня 1999 року на роботу до органів прокуратури Сумської області і призначений виконуючим обов'язки стажиста на вакантну посаду слідчого прокуратури Сумського району, 06.12.1999 був призначений на посаду слідчого прокуратури Сумського району, а 27.12.2010 - на посаду старшого цієї прокуратури.

28 серпня 2012 року позивач був звільнений з посади старшого слідчого прокуратури Сумського району за порушення Присяги працівників прокуратури (стаття 46-2 Закону України «Про прокуратуру»).

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року в справі №1870/8103/12 за позовом ОСОБА_2 було визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Сумської області №1125к від 27.08.2012 «Про звільнення з роботи», поновлено ОСОБА_2 в органах прокуратури Сумської області на посаді старшого слідчого прокуратури Сумського району, стягнуто на його користь 134324,25 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2015 року залишено в силі постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.08.2014 у справі № 1870/8103/12 щодо поновлення ОСОБА_2 в органах прокуратури Сумської області на посаді старшого слідчого прокуратури Сумського району.

24 лютого прокурор Сумської області на виконання постанови Сумського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2015 року видав наказ №183к, яким скасував наказ №1125к від 27.08.2012 про звільнення молодшого радника юстиції ОСОБА_2 з посади старшого слідчого прокуратури Сумського району за порушення вимог Присяги працівників прокуратури та поновив його на посаді старшого слідчого прокуратури Сумського району з 27 серпня 2012 року.

У трудовій книжці ОСОБА_2 на підставі наказу №1125к від 27 серпня 2012 року був зроблений запис №18 про звільнення його за порушення Присяги працівників прокуратури (стаття 46-2 Закону України «Про прокуратуру»), а на підставі наказу №183к від 24 лютого 2015 року - запис №19 про визнання недійсним запису №18 та про поновлення позивача на попередній посаді.

Наказом прокурора Сумської області №746к від 02 жовтня 2015 року ОСОБА_2 звільнено із займаної посади та з органів прокуратури «за невиконання службових обов'язків та прогули без поважних причин». На підставі цього наказу у трудовій книжці позивача зроблено запис № 20 «звільнений з посади старшого слідчого прокуратури Сумського району за прогул без поважних причин на підставі п.4 ст.40 КЗпП».

В тексті наказу №746к від 02 жовтня 2015 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» зазначено, що, будучи поновленим на посаді за рішенням суду наказом прокурора Сумської області № 183к від 24.02.2015 старший слідчий прокуратури Сумського району ОСОБА_2 протягом тривалого часу (з 24.02.2015 по 02.10.2015) не з'являвся на робочому місці і не приступив до виконання службових обов'язків. Службовою перевіркою за фактом тривалої відсутності ОСОБА_2 на роботі не встановлено поважних причин його невиходу на роботу протягом усього часу відсутності та підтверджено факт вчинення ОСОБА_2 прогулу.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій проаналізували норми Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 №322-VІІІ, Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року N1796-XII, Порядку проведення тестування для зайняття посади прокурора місцевої прокуратури, Порядку проведення чотирирівневого відкритого конкурсу на зайняття посад керівників місцевих прокуратур, їх перших заступників та заступників, затверджених наказом Генеральної прокуратури України від 20 липня 2015 року №98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 липня 2015 року за № 929/27374; дослідили подані під час судового розгляду в першій інстанції докази, Сумським окружним адміністративним судом були допитані свідки.

При цьому, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем були виконані усі встановлені вимоги законодавства щодо виконання рішення суду про поновлення на роботі, а вказані позивачем причини його невиходу на роботу є надуманими і не доведеними належними і допустимими доказами. Суди зазначили, що у даній ситуації позивач фактично втратив будь-який реальний зв'язок з роботою в органах прокуратури.

За наслідками попереднього розгляду справи колегія суддів касаційного суду, перевіривши доводи та вимоги касаційної скарги, а також правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, приходить до висновку про наявність обов'язкової підстави, визначеної п.3 ч.3 ст.353 КАС України, для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд.

Згідно зі статтею 55 Конституції України (в редакції, чинній до 30.09.2016) права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а в силу вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене справедливими судовими процедурами.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 196 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017), апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 49 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017), особи, які беруть участь у справі, мають право знати про дату, час і місце судового розгляду справи.

В силу вимог частини 2 статті 122 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017), судовий розгляд адміністративної справи здійснюється в судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року, розгляд справи було проведено відповідно до частини 4 статті 196 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) за відсутності сторін.

Зазначена норма передбачала, що неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Тобто, апеляційний суд може здійснити апеляційний розгляд справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, лише переконавшись у належному повідомленні останніх про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Відповідно до частин 1-3 ст.33 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017), судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.

Повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі, з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.

Судовий виклик або судове повідомлення осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки, складеного відповідно до статті 34 цього Кодексу факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефонограмою, опублікування у друкованому засобі масової інформації.

В силу вимог частин 1-3 статі 35 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017), повістка вручається під розписку. Повістка може бути вручена безпосередньо в суді. Суд може за згодою особи, яка бере участь у справі, видати їй повістку для вручення іншій особі, яка викликається до суду.

Особа, яка вручає повістку, зобов'язана повернути до адміністративного суду розписку адресата про одержання повістки, яка приєднується до справи.

Повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Повістка у справах, для яких встановлено скорочені строки розгляду, має бути вручена у строк, достатній для прибуття до суду.

Таким чином, про належне повідомлення особи про час і місце розгляду справи у даному випадку може свідчити лише розписка, яка в матеріалах справи відсутня.

У апеляційній скарзі від 5 серпня 2016 року ОСОБА_2 зазначив інформацію щодо двох своїх адрес, згідно з матеріалами справи одна з них є адресою реєстрації (АДРЕСА_1), а друга - місцем фактичного проживання (АДРЕСА_2).

Згідно з супровідним листом від 12.08.2016 №818/3584/15 копія ухвали про відкриття провадження та судова повістка були надіслані позивачу лише на одну з відомих адрес - місця реєстрації. Конверт із вказаною кореспонденцію було повернуто суду органом поштового зв'язку без вручення за закінченням терміну зберігання.

Проте, зазначений конверт з відправленням на ім'я ОСОБА_2 не може вважатися доказом належного повідомлення позивача про дату, час і місце апеляційного розгляду, оскільки місце його фактичного проживання не співпадає з місцем реєстрації, про що позивач зазначив у апеляційній скарзі. Натомість, за місцем фактичного проживання ОСОБА_2 про час і місце розгляду апеляційної скарги не повідомлявся.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у апеляційного суду на момент здійснення апеляційного розгляду доказів належного повідомлення позивача про дату та час такого розгляду.

Апеляційна скарга позивача містить клопотання про апеляційний розгляд справи за його участю.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» («Nadtochiy v. Ukraine», заява N7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Ухвалюючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції викладені вимоги законодавства до уваги не взяв, розглянувши справу за відсутності ОСОБА_2, щодо якого відсутні докази належного повідомлення про час та місце розгляду справи 30 серпня 2016 року.

Суд розгляд справи не відклав, причини неявки позивача в судове засідання не з'ясував, порушив конституційне право ОСОБА_2 на участь у судовому розгляді, не забезпечив йому можливості надати суду докази та навести доводи, чим порушив вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції під час розгляду справи було допущено порушення норм процесуального права в частині обов'язку повідомити належним чином осіб, які беруть участь у справі про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Відповідно до частини 4 статті 343 КАС України (в редакції, чинній з 15.12.2017), суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 353 КАС України (в редакції, чинній з 15.12.2017), порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Керуючись статтями 341-343, 353, 355-356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року у справі №818/3584/15 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Сумської області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимішеного прогулу скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич ,

Судді Верховного Суду