Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.04.2020 року у справі №812/1556/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 квітня 2020 року

Київ

справа №812/1556/15

адміністративне провадження №К/9901/27063/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року (головуючий суддя - Тихонов І.В.)

та на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Сухарьок М.Г., судді - Блохін А.А., Гаврищук Т.Г.)

у справі №812/1556/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна"

до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області, Управління Державної казначейської служби у м. Сєвєродонецьку Луганської області

про стягнення з державного бюджету надміру сплаченого податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

У жовні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна" (далі - позивач, Платник, Товариство) звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач 1, контролюючий орган, ДПІ у м. Северодонецьку), Управління Державної казначейської служби у м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - відповідач 2, розпорядних бюджетних коштів, Управління ДКС у м. Сєвєродонецьку), в якому просило:

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства бюджетну заборгованість з податку на додану вартість згідно податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року у сумі 3 377 642, 00 грн.

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача пеню у розмірі 139 806, 62 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, що полягала у невиконанні обов`язку щодо формування та направлення протягом п`яти днів органу державної казначейської служби висновку із зазначенням підтвердженої суми бюджетного відшкодування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна" за червень 2015 року;

- стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна" бюджетну заборгованість з податку на додану вартість згідно податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року у сумі 3 377 642, 00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що за відсутності рішення про відмову контролюючого органу в наданні бюджетного відшкодування, а також визнання податковим органом в судовому засіданні наявності у позивача підстав для бюджетного відшкодування, позовні вимоги Товариства про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість підлягають задоволенню. При цьому, Луганський окружний адміністративний суд зазначив про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача пені.

Постанова Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржувалась.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області задоволено частково, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року змінено, абзац третій постанови Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року в справі № 812/1556/15 викладено в наступній редакції:

"Зобов`язано Державну податкову інспекцію у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» з відповідного бюджету заборгованості з податку на додану вартість в сумі 3 377 642, 00 грн».

В іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року - залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив про помилковість висновків суду, що належним способом захисту прав позивача є стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, оскільки бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням встановленої законом процедури, яка не передбачає можливості здійснення бюджетного відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення.

Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про відсутність його протиправної бездіяльності з огляду на те, ним сформовано та направлено до ГУ ДФС у Луганській області відповідні узагальнені матеріали.

Позивач постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року у касаційному порядку не оскаржував.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача 1.

21 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи 20 липня 2015 року позивач подав до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунок суми відшкодування.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень 2015 року.

За результатами перевірки складено довідку від 19.08.2015 №161/12-14-15-03/14-31337612, в якій зазначено, що перевіркою не встановлено порушень при відображенні позивачем сум ПДВ у декларації за червень 2015 року.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України), Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року №39 (далі - Порядок №39) та Порядком формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 03.02.2011 №68/23, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 року за №199/18937 (далі - Порядок 68/23).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 ПК України.

Згідно з п. 200.1-200.2, 200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п. 200.7 ст. 200 ПК України).

Відповідно до п. 200.10, 200.11 ст. 200 ПК України Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Згідно щ п. 200.12, 200.13 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення (п. 200.23 ст. 200 ПК України).

Відповідно до п. 9 Порядку №39 на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п`яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Пунктом 2 Порядку №68/23 встановлено, що органи державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі протягом місяця, виходячи з наявних матеріалів, що можуть свідчити про підтвердження нарахування бюджетного відшкодування, забезпечують подання до центрального органу державної податкової служби зведеної інформації про можливі загальні обсяги відшкодування податку на додану вартість коштами у кожному регіоні у розрізі платників (щодо яких наявні зазначені матеріали) за деклараціями, сума заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість за якими з урахуванням уточнюючих розрахунків становить 100 тис. грн. і більше (далі - інформація).

Згідно з пунктами 4-5 Порядку №68/23 не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання узагальнених матеріалів, органи державної податкової служби за місцезнаходженням платника за результатами підтвердження достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість формують висновки із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, реєстри яких органи державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі направляють до центрального органу державної податкової служби для формування узагальненої інформації

Центральний орган державної податкової служби не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання еєстрів висновків, здійснює формування узагальненої інформації щодо (визначених у висновках) обсягів сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість окремо за платниками, які мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість, іншими платниками та платниками, у яких суми до бюджетного відшкодування заявлені в період дії Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) та залишились невідшкодованими. Зазначену інформацію на постійній основі (щоденно) не пізніше наступного робочого дня після її формування направляє: до Державного казначейства України; одночасно органам державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для подачі висновків органам державного казначейства.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що у разі виконання платником податків, який має право на отримання бюджетного відшкодування, вимог статті 200 Податкового кодексу України, за умови підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що достовірність декларування позивачем заявленої до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість за червень 2015 року підтверджена контролюючим органом за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства.

Верховний Суд приймає до уваги доводи скаржника про те, що 25.08.2015 ним сформовано та направлено на адресу ГУ ДФС у Луганській області узагальнені матеріали з приводу можливих обсягів відшкодування грошовими коштами за суб`єктами підприємницької діяльності, щодо яких наявні зазначені матеріали за деклараціями, зокрема, по Товариству з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» на суму невідшкодованого ПДВ у розмірі 3 375 473, 00 грн, а тому він не допускав протиправної бездіяльності, разом з цим зазначає наступне.

У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Частиною 1 статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова