Історія справи
Ухвала КАС ВП від 04.10.2018 року у справі №826/1740/18
ПОСТАНОВА
Іменем України
15 березня 2019 року
Київ
справа №826/1740/18
касаційне провадження №К/9901/65578/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Управління) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2018 (головуючий суддя - Троян Н.М., судді Мєзєнцев Є.І., Файдюк В.В.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-банк» (далі - Товариство) до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) про визнання протиправним та скасування рішенн,
УСТАНОВИВ:
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 13.04.2018, ухваленим у порядку письмового провадження, позов задовольнив повністю: визнав незаконною та скасував вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2017 № Ю-3721-25 на суму 622603,16 грн., прийняту Управлінням.
30.08.2018 Управління подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. До апеляційної скарги Управління додало заяву про поновлення строку подання апеляційної скарги, яке обґрунтувало тим, що про існування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2018 скаржник дізнався випадково з інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень, оскільки Управління не було учасником (стороною) справи, тоді як суд вирішив питання про права, свободи, інтереси чи обов'язки саме Управління.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11.09.2018 апеляційну скаргу Управління залишив без руху з підстав її невідповідності вимогам пункту 1 частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства, оскільки до апеляційної скарги не було додано документа про сплату судового збору, а також з підстав невідповідності апеляційної скарги вимогам частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки апеляційну скаргу було подано після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, а вказані Управлінням причини пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, оскільки в тексті апеляційної скарги Управлінням було зазначено, що ДФС України вчинялися дії щодо заміни сторони у справі, проте відповідне клопотання було подано ДФС України до канцелярії суду першої інстанції після ухвалення остаточного рішення по суті спору, а саме - 16.04.2018. Вказаною ухвалою скаржнику було надано десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
26.09.2018 Управління подало до суду апеляційної інстанції клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, яке обґрунтувало тим, що податковим органом вживаються усі можливі заходи для сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі, на підтвердження чого надало службову записку № 10600/26-15-10-07-34 від 18.09.2018, скеровану до Управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11.10.2018 клопотання Управління про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги залишив без задоволення та відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційної скаргою Управління на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2018 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки апелянт не повідомив які саме заходи ним були вжиті для сплати судового збору, а також оскільки апелянт не вказав інші поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Управління оскаржило ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2018 до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 16.01.2019 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, оскільки не надав належної правової оцінки тому, що: до клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги додавалась копія службової записки № 10600/26-15-10-07-34 від 18.09.2018, скерованої до Управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності; строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції був пропущений Управлінням з незалежних від нього підстав, а не за наслідком неналежного виконання своїх обов'язків або ж зловживання процесуальними правами.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.01.2019 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 29.01.2019.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом частин другої, третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України вирішення питання про відкриття апеляційного провадження обумовлено, зокрема, відповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 цього Кодексу та строками її подання.
Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Положеннями частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною третьою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
За таких обставин та з огляду на завдання адміністративного судочинства Шостий апеляційний адміністративний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження (ухвала від 11.10.2018) діяв відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки при поданні до суду апеляційної інстанції клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору, Управління не було обмежене правом усунути недоліки апеляційної скарги в частині подання заяви про поновлення строку із зазначенням інших підстав для поновлення строку, оскільки зазначені скаржником у доданій до апеляційної скарги заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави для поновлення строку були визнані Київським апеляційним адміністративним судом неповажними згідно ухвали від 11.09.2018, яка набрала законної сили і оскаржена Управлінням не була.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене вище, касаційна скарга Управління підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2018 - без змін.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2018 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк
Т.М. Шипуліна