Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.08.2018 року у справі №814/740/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року

Київ

справа №814/740/16

провадження №К/9901/13590/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру України у Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру України у Миколаївській області, у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2, 00 га, для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка знаходиться в межах території Краснопільської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області розглянути відповідно до вимог чинного законодавства клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2, 00 га в межах території Краснопільської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області щодо не розгляду клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2, 00 га, для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка знаходиться в межах території Краснопільської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. Рішення судів мотивовано тим, що Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області перевищено місячний строк розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а тому така бездіяльність відповідача є протиправною. Однак, зважаючи на те, що фактично клопотання було розглянуто, суди дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо необхідності повторного його розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_3 звернулось із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року у справі № 814/1759/15 за позовом, зокрема, ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити дії, позов задоволено. Визнано протиправною відмову та зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га в межах території Краснопільскої сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.

02 листопада 2015 року ОСОБА_3 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га в межах території Краснопільскої сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.

Листом № 19-14-0.22-5210/2-16 від 06 квітня 2016 року Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області відмовило позивачу у задоволенні вказаного клопотання з посиланням на те, що ухвалою Миколаївського адміністративного суду від 23 грудня 2015 року у справі № 814/4359/15 про забезпечення адміністративного позову заборонено вчиняти дії, спрямовані на передачу в оренду або у власність земельних ділянок орієнтовною площею 2,0 га в межах території Краснопільської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

6. Касаційна скарга ОСОБА_3 обґрунтована тим, що відповідь Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, викладена у листі № 19-14-0.22-5210/2-16 від 06 квітня 2016 року, не узгоджується з вимогами статті 118 Земельного кодексу України.

7. Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області своїх доводів відносно касаційної скарги не висловило.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

8. Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

9. За змістом частин першої - третьої та п'ятої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

10. Частиною шостою та сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

11. У частинах першій та третій статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

12. Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;

13. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14. Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

15. За змістом частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої та другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За змістом частини першої та шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України,у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

16. Враховуючи обставини справи, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, відмовляючи ОСОБА_3 листом № 19-14-0.22-5210/2-16 від 06 квітня 2016 року у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, які не передбачені законодавством, діяло протиправно.

17. З урахуванням викладеного належним та ефективним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 02 листопада 2015 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

18. Колегія суддів прийшла до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій у частині позовних вимог підлягають скасуванню із ухваленням нового судового рішення про задоволення позову, зобов'язавши Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 02 листопада 2015 року.

19. В решті судові рішення підлягають залишенню без змін, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

20. ОСОБА_3 сплатила судовий збір у сумі: відповідно до квитанції № ПН3405 від 19 квітня 2016 року до Миколаївського окружного адміністративного суду за подання адміністративного позову - 1102,40 грн.; відповідно до квитанції № ПН600 від 14 вересня 2016 року до Одеського апеляційного адміністративного суду за подання апеляційної скарги - 1212,64 грн., відповідно до квитанції № ПН2257 від 06 грудня 2016 року до Вищого адміністративного суду України за подання касаційної скарги - 1322,88 грн., на загальну суму 3637,95 грн.

21. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду вирішено питання про розподіл судових витрат, та відповідно до задоволених позовних вимог стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру України у Миколаївській області на користь ОСОБА_3 551,20 грн.

22. Отже, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні з адміністративним позовом, апеляційною та касаційною скаргами, підлягає стягненню з Головного управління Держгеокадастру України у Миколаївській області за рахунок бюджетних асигнувань вказаного суб'єкта владних повноважень, з урахуванням стягнутої суми.

Керуючись статтями 341, 345, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року скасувати в частині позовних вимог ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру України у Миколаївській області про зобов'язання вчинити дії.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 02 листопада 2015 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2, 00 га в межах території Краснопільської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.

В решті постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області судовий збір, сплачений ОСОБА_6 у сумі: відповідно до квитанції № ПН3405 від 19 квітня 2016 року до Миколаївського окружного адміністративного суду за подання адміністративного позову - 551,20 грн; відповідно до квитанції № ПН600 від 14 вересня 2016 року до Одеського апеляційного адміністративного суду за подання апеляційної скарги - 1212,64 грн., відповідно до квитанції № ПН2257 від 06 грудня 2016 року до Вищого адміністративного суду України за подання касаційної скарги - 1322,88 грн., на загальну суму - 3086,72 грн.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя М. І. Гриців