Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року

Київ

справа №812/177/15

адміністративне провадження №К/9901/48622/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.10.2017 (суддя - Свергун І.О.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018 (судді: Міронова Г.М. (головуючий), Арабей Т.Г., Геращенко І.В.) у справі №812/177/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД» (далі - позивач, ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД») звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 03.02.2015 №11-25.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 2 057 996,78 грн є неузгодженою сумою, а вимога про сплату суми ПДВ разом зі штрафними (фінансовими) санкціями є неправомірною, оскільки відповідно до висновку Луганської регіональної торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили від 25.07.2014 № 25.12-762, у позивача з 16.07.2014 настав факт дії обставин непереборної сили по виконанню законодавчих актів України щодо подачі звітності, справляння та сплати податків і обов'язкових платежів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12.10.2017, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018, задоволено адміністративний позов часткового. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 03.02.2015 №11-25 у частині визначення ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД» суми податкового зобов'язання у загальному розмірі 2 505 549,60 грн (у т.ч.: 2 066 083,10 грн - за основаним платежем, 439 466,50 грн - штрафні (фінансові) санкції (штрафи)), з яких: по земельному податку з юридичних осіб в розмірі 20 548,38 грн; по орендній платі з юридичних осіб в розмірі 1 166 601,72 грн; з податку на додану вартість в розмірі 1 318 399,50 грн (у т.ч.: 878 933,00 грн - за основаним платежем, 439 466,50 грн - штрафні (фінансові) санкції. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що у період з липня 2014 року по січень 2015 року позивач був звільнений від обов'язку зі сплати земельного податку з юридичних осіб та з орендної плати з юридичних осіб в силу норм Закону №1669, який передбачає звільнення під час проведення антитерористичної операції суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Крім того, суди дійшли висновку про те, що спірна податкова вимога у частині сплатити суми ПДВ в розмірі 1 318 399,50 грн є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 08.07.2014 №0000034800, сума боргу за яким включена до спірної вимоги, вважається відкликаним в силу приписів п.п. 60.1.4. п. 60.1. статті 60 Податкового кодексу України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.10.2017 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018 у частині задоволення позовних вимог з податку на додану вартість у сумі 1 318 399,50 грн та прийняти у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у вказаній частині.

6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД» зареєстровано в якості юридичної особи 18.06.2001 за №1 376 120 0000 000008, станом на час винесення спірної вимоги перебувало на обліку в СДПІ ОВП у м. Луганську та є платником податку на додану вартість.

03.02.2015 відповідачем виставлено податкову вимогу форми «Ю» №11-25, відповідно до якої контролюючий орган вимагав від позивача сплатити суму податкового боргу, включаючи штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та пеню, які станом на 02.02.2015 становили 3 459 510,96 грн, у тому числі: земельний податок з юридичних осіб - 20 548,38 грн (за основним платежем); орендна плата з юридичних осіб - 1 166 601,72 грн (за основним платежем); податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - 2 057 996,78 грн, у тому числі: за основним платежем - 1 597 813,11 грн, штрафні санкції - 439 466,50 грн, пеня - 20 717,17 грн; збір за проведення торгової діяльності (роздрібна торгівля), сплачується юридичними особами, що справлявся до 01.01.2015 - 22 719,08 грн (за основним платежем); збір за проведення торгової діяльності (оптова торгівля), сплачується юридичними особами, що справлявся до 01.01.2015 - 1 109,00 грн; збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, нарахований до 01.01.2015 - 190 536,00 грн (за основним платежем).

25.02.2015 позивач надіслав на адресу відповідача заперечення на вимогу від 03.02.2015 №11-25, в яких, окрім іншого, з урахуванням фактичного призупинення господарської діяльності та висновку від 25.07.2014 №25.12-762 Луганської регіональної торгово-промислової палати просив вважати вказаний лист заявою про продовження граничних строків подання звітності, перегляду рішень про донарахування зобов'язань, у тому числі нарахованих згідно з вимогою форми від 03.02.2015 №11-25 та продовжити граничні строки подання звітності, а також розгляд рішень про донарахування зобов'язань, так як для правильного визначення зобов'язань необхідні фінансово-господарські документи, які залишились в зоні АТО.

27.03.2015 позивач повторно звернувся до відповідача з листом № 53, в якому просив відкликати вимогу від 03.02.2015 № 11-25 у відповідності до п.п. 60.1.2 п. 60.1 статті 60 Податкового кодексу України.

Контролюючим органом надано відповідь від 24.03.2015 №755/10/28-05-48, відповідно до якої позивачу було відмовлено в перегляді спірної податкової вимоги.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем та вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу того, що станом на момент винесення спірної вимоги (03.02.2015) було відсутнє рішення суду, яке набрало законної сили щодо скасування податкового повідомлення-рішення, яке стало підставою для винесення спірної вимоги у частині сплати ПДВ. Касаційна скарга інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі контролюючим органом не вказано, у чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права скаржником не наведено.

9. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу контролюючого органу залишити без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги, з огляду на відсутність у діях позивача протиправного діяння, що призвело до неналежного виконання вимог податкового законодавства.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1 Стаття 14

10.1.1. Підпункт 14.1.153 пункту 14.1

Податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

10.1.2 Підпункт 14.1.175 пункту 14.1

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

10.2 Стаття 59

10.2.1 Пункт 59.1

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

10.3 Стаття 60

10.3.1 Пункт 60.1

10.3.1.1 Підпункту 60.1.4

Податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

10.3.2 Пункт 60.5

У випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Відповідно до розрахунку суми податкових зобов'язань, визначених у податковій вимозі форми «Ю» від 03.02.2015 № 11-25, сума боргу з податку на додану вартість складає 2057996,78 грн, у т. ч.: 138454,11 грн по декларації № 9035346465, 878933,00 грн та 439466,50 грн по податковому повідомленню-рішенню № 0000034800, 580426,00 грн по декларації № 9041955096 та пеня у розмірі 20717,17 грн.

Контролюючий орган не погоджується з скасуванням спірної вимоги у частині суми ПДВ в розмірі 1 318 399, 50 грн., з яких 878 933, 00 грн. - за основним платежем, 439466, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13.07.2015 у справі № 812/490/15, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015, адміністративний позов ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 08.07.2014 № 0000034800 задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 08.07.2014 №0000034800 про збільшення ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основаним платежем - 878933 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 439466,50 грн.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку відносно того, що спірна податкова вимога форми «Ю» від 03.02.2015 № 11-25 в частині зобов'язання сплатити суму ПДВ в розмірі 1318399,50 грн, з яких: 878 933,00 грн - за основаним платежем, 439 466,50 грн - штрафні (фінансові) санкції (штрафи), є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 08.07.2014 № 0000034800, сума боргу за яким включена до спірної вимоги, вважається відкликаним у силу приписів п.п. 60.1.4. п. 60.1. статті 60 Податкового кодексу України.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

13. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

14. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені в запереченні на позовну заяву, в апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

15. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішень) та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

16. Згідно статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

17. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій відносно того, що на момент прийняття судами спірних рішень, податкове повідомлення-рішення, на підставі якого виник податковий борг у позивача, що стало підставою для винесення спірної вимоги, скасоване у судовому порядку, а отже вважається відкликаним.

18. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи статті 14, 59, 60 Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.10.2017 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018 у справі слід залишити без задоволення.

19. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

20. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.10.2017 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018 у справі №812/177/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду