Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року

Київ

справа №806/53/14

адміністративне провадження №К/9901/40062/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова група «Мегабуд» на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 (суддя - Шевчук С.М.) у справі №806/53/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова група «Мегабуд» до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова група «Мегабуд» (далі - ТОВ «Фінансова група «Мегабуд») звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом в якому, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - Новоград-Волинська ОДПІ) від 02.08.2013 № 00001462200 та № 00001472200.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22.09.2017 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської ОДПІ № 00001462200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1140316,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської ОДПІ № 00001472200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 219261,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 у задоволенні клопотання ТОВ «Фінансова група «Мегабуд» про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено. Апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанцій від 22.11.2017 ТОВ «Фінансова група «Мегабуд» оскаржило його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 та направити справу для продовження розгляду або на новий розгляд до цього ж суду.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції зазначаючи про неповажність причин несплати судового збору, відсутність доказів вжиття дієвих заходів щодо його сплати, не зазначив у мотивувальній частині чому надані ним докази не взято до уваги, та які підтверджують відсутність господарської діяльності підприємства за останні роки, закриті банківські рахунки, бухгалтерський баланс та податкова звітність якого вказує на майновий стан - відсутність рухомого та нерухомого майна готівкових коштів у касі та грошей на рахунках, підприємство перебуває у стані припинення, а відповідно не може залучити кошти для сплати судового збору. Таким чином, відмовляючи у клопотанні про відстрочення сплати судового збору та повертаючи апеляційну скаргу порушив право сторони у справі на справедливий судовий захист та обмежив доступ до правосуддя.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Кодексом адміністративного судочинства України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду, який полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.

Частиною шостою статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою) передбачено, що до апеляційної скарги, зокрема, додається документ про сплату судового збору.

Згідно з частиною третьою статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою) до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено (в редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою), що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 апеляційну скаргу Білоцерківської ОДПІ було залишено без руху з підстав невідповідності вимогам частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків до 15.11.2017 шляхом надання документа про сплату судового збору.

В межах строку, наданого для усунення недоліків ТОВ «Фінансова група «Мегабуд» звернулось до Житомирського апеляційного адміністративного суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору до ухвалення апеляційним судом рішення за їх апеляційною скаргою, яке мотивовано тим, що підприємство вже тривалий час не здійснює господарську діяльність та знаходиться в стані припинення, банківській рахунки закриті, що підтверджується копіями звітності за 2016 рік та довідками з банку .

Зазначені у поданому клопотанні причини визнано неповажними й ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 у задоволенні клопотання ТОВ «Фінансова група «Мегабуд» про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено, апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що зваживши на таке клопотання чекав до 22.11.2017 на подання позивачем доказів сплати судового збору.

Так, згідно зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Аналогічні положення закріплено й у статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції).

Разом з тим, положення статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Водночас підстави для відмови суду у подібних клопотаннях мають бути аргументовані.

Однак, відмовляючи у задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору та повертаючи апеляційну скаргу одночасно визнаючи її неподаною, апеляційний суд не надав можливості особі, яка з нею звернулась, відреагувати на позицію суду щодо вирішення заявленого клопотання.

Крім того, суд апеляційний інстанції не зазначив, які саме документи необхідно надати заявнику апеляційної скарги для того, щоб скористатися правом на відстрочення сплати судового збору, і зробив передчасний висновок про невиконання ним вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Поряд з цим, слід зазначити те, що при обмеженні апеляційного та касаційного оскарження судових рішень порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950р., яка ратифікована Законом України від 17.07.97 №475/97.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». У справі Bellet v. Fгапсе Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Отже, невиконання судом апеляційної інстанції своїх, законодавчо закріплених, обов'язкових повноважень щодо перегляду рішення суду першої інстанції, нівелює можливість у поновлені порушених прав та обмежує право доступу до суду (доступу до суду апеляційної інстанції), яке передбачено Конституцією України та Європейською конвенцією про захист прав людини і основних свобод.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції з 15.12.2017) підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі; справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до Житомирського апеляційного адміністративного суду, а саме - для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова група «Мегабуд» задовольнити.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду