Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 червня 2018 року

Київ

справа №804/3242/17

адміністративне провадження №К/9901/3677/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача Бевзенка В.М.,

суддів - Шарапи В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів Прудника С.В., Булкіної Л.Є., Царікової О.В.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року (постановлену у складі колегії суддів Прокопчук Т.С., Шлай А.В., Кругового О.О.)

у справі за позовом ОСОБА_2

до Державної казначейської служби України

про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Державної казначейської служби України щодо невиконання рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 15 січня 2014 року у справі № 202/38557/13-а;

- зобов'язати Державну казначейську службу України, відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, починаючи з 10 квітня 2015 року;

- стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 50000,00 грн. моральної шкоди.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанції

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року залишено без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року, якою у задоволені позову відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву до неї

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції у своєму рішенні норм та процесуального права, вважає його незаконним та необґрунтованим, просить ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

На виконанні у ДКС України з 14 квітня 2015 року перебуває виконавчий лист, виданий Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська по справі № 202/38557/13-а, щодо стягнення на користь ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 4 300 грн., боржником за яким є Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради.

Листом №12-18/848-3868 від 05 травня 2016 року, на подану позивачем 20 квітня 2016 року заяву ДКС України роз'яснено, що зазначений виконавчий лист прийнято на облік для виконання за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504040 «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою», однак на виконання бюджетної програми КПКВК 3504040 Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» передбачено лише 144 757,50 грн., а отже Казначейством буде здійснено перерахування зазначених коштів на користь позивача, лише після виконання рішень судів, що надійшли раніше даного виконавчого листа.

Враховуючи наявність факту не перерахування коштів за рішенням суду протягом 3 місяців, що передбачає стягнення компенсації в розмірі 3 % річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, відповідно до приписів ст. 5 Закону №4901-VI та з метою стягнення спричиненої йому відповідачем моральної шкоди, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДКС України, відповідно до наданих повноважень, здійснює виконання рішень судів, дотримуючись пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та пункту 3 Порядку виконання рішень, якими передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів та у межах суми, передбаченої законом про Державний бюджет України на відповідний рік за бюджетною програмою КПКВК 3504040, що відповідає принципу справедливості та забезпечує рівні права стягувачів на одержання коштів Державного бюджету за рішенням суду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що листом від 05 травня 2016 року № 12-18/848-3868 Державна казначейська служба України повідомила позивача, що виконавчий лист по справі № /38557/13-а прийнято на облік для виконання за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504040 "забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою". В той же час, на виконання бюджетної програми КПКВК 3504040 Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» передбачено 144757,50 тис. грн. Враховуючи наведене, після виконання рішень судів, що надійшли раніше виконавчого листа № 202/38557/13-а, казначейство України здійснить заходи щодо перерахування коштів на користь позивача.

Разом з тим, відповідачем протягом 2015 - 2016 років направлялися запити до Міністерства фінансів України, Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, Прем'єр міністру України щодо збільшення відповідних бюджетних асигнувань, що свідчить про вжиття ним усіх необхідних заходів для своєчасності виконання відповідного судового рішення, а отже й відсутності протиправності дій в частині його несвоєчасного виконання, що тягне за собою виплату компенсації, відповідно до приписів статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4901-VI від 05 червня 2012 року.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що відповідачем прийнято до виконання виконавчий лист позивача і вживаються всі передбачені законодавством заходи щодо його виконання із дотриманням принципу черговості, тобто на виконанні у ДКС України знаходились рішення судів, що надійшли та зареєстровані раніше виконавчого листа позивача, а списання коштів на користь позивача відкладено в зв'язку з недостатністю коштів для здійснення безспірного списання.

Перерахування коштів стягувачам із затримкою відбувається не через протиправні дії або бездіяльність Казначейства, а виключно у зв'язку з наявністю сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів та передбаченими у Законах про Державної бюджет України обмеженими асигнуваннями для погашення наявної заборгованості за поданими судовими рішеннями.

Отже суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про відсутність протиправних дій чи бездіяльності з боку відповідача у цій справі.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, судом першої та апеляційної інстанцій було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами процесуального права. У зв'язку з цим, Суд робить висновок, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 242, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М.Бевзенко

Судді В.М.Шарапа

Н.А.Данилевич