ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №813/2747/16

адміністративне провадження №К/9901/31625/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року у складі судді Хоми О.П.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року у складі суддів Онишкевича Т.В., Сапіги В.П., Носа С.П.

у справі № 813/2747/16 (876/7902/16)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридично-землевпорядна фірма»

до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

9 серпня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридично-землевпорядна фірма» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (після реорганізації Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області) (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило (з урахуванням уточнення позовних вимог) визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким зобов'язано сплатити штраф за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб, з мотивів безпідставності його прийняття.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24 грудня 2015 року № 0009321502.

Суди попередніх інстанцій при прийнятті рішення дійшли висновку, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до Державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для притягнення його до фінансової відповідальності у вигляді штрафу, передбаченої Податковим кодексом України.

У березні 2017 року податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 25 січня 2013 року Товариством подано податкову декларацію платника єдиного податку за IV квартал 2012 року за № 53778 на суму 11280,00 грн.

25 квітня 2013 року подано податкову декларацію платника єдиного податку за І квартал 2013 року на суму 17163,00 грн.

13 червня 2013 року Товариство листом № 1 просило перезарахувати помилково сплачені кошті на рахунок єдиного податку, на підставі чого сформовано висновок на перекидку помилково сплачених коштів № 1393 від 19 червня 2013 року з рахунку районного бюджету Брюховицької селищної ради 31415697700011 (код бюджету - 51) на рахунок міського бюджету Шевченківської міської ради 31418698700007 (код бюджету - 52).

21 червня 2013 року управлінням Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Львова зараховано кошти на рахунок єдиного податку юридичних осіб міського бюджету Шевченківської міської ради.

28 квітня 2015 року Товариством подано податкову декларацію платника єдиного податку за І квартал 2015 року на суму 66685,00 грн.

28 липня 2015 року Товариством подано податкову декларацію платника єдиного податку за І півріччя 2015 року на суму 92191,00 грн.

10 червня 2015 року Товариством подано до ДПІ у Шевченківському районі лист № 1 з проханням перекинути помилково сплачені кошти з рахунку єдиного податку районного бюджету Брюховицької селищної ради 31415697700011 (код бюджету - 51, код платежу 18050300) на рахунок єдиного податку міського бюджету Шевченківської міської ради 31418698700007 (код бюджету - 52, код платежу 18050300).

На виконання вказаного листа координаційно-моніторинговим відділом податкового органу у Шевченківському районі сформовано висновок на перекидку помилково сплачених коштів №1665 від 21 жовтня 2015 року.

27 жовтня 2015 року, 28 жовтня 2015 року та 29 жовтня 2015 року управлінням Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Львова кошти зараховано на рахунок міського бюджету Шевченківської міської ради.

Вказані обставини не є спірними між сторонами та не поставлені під сумнів доводами касаційної скарги.

Податковим органом проведено камеральну перевірку своєчасності сплати Товариством узгоджених податкових зобов'язань до бюджету. Результати перевірки оформлено актом № 236/15-30 від 24 грудня 2015 року.

Податковим органом встановлено порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, яке полягає у порушенні строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб.

На підставі акта перевірки 24 грудня 2015 року керівником податкового органу винесено податкове повідомлення-рішення №0009321502, яким зобов'язано Товариство сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 33360,30 грн за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб (за затримку на 160, 122, 71, 70, 69 та 32 календарних дня).

Згідно з розрахунком штрафної санкції, органом доходів і зборів порушення строків сплати грошового зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб визначено як різниця між датою перерахування органом Казначейства коштів на відповідний рахунок та датою настання граничного строку сплати податку за податковими деклараціями.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, та не поставлено під сумнів доводами касаційної скарги, що порівняльний аналіз граничних термінів сплати податкових зобов'язань за відповідними податковими деклараціями з фактичними датами сплати єдиного податку свідчить, що фактично такий податок сплачувався Товариством завчасно, тобто задовго до настання граничного терміну.

Водночас, при сплаті єдиного податку з юридичних осіб у вказані вище податкові періоди Товариством допущено помилку у номерах рахунку, на який такий податок належало сплачувати: у 2013 році кошти сплачено на рахунок єдиного податку з юридичних осіб Брюховицької селищної ради (яка знаходиться у Шевченківському районі м. Львова), у 2015 році - на рахунок податку з доходів фізичних осіб ДПІ у Шевченківському районі м. Львова.

Відповідно до пункту 57.1 статті Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилом пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу. Зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, за несвоєчасну сплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

Частиною першою статті 43 Бюджетного кодексу України встановлено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно з частиною п'ятою статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Верховний Суд погоджується з думкою суду апеляційної інстанції, що вирішуючи спір суд першої інстанції правомірно врахував висновок щодо застосування норм пункту 57.1 статті 57, пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, викладений у постанові Верховного Суду України від 16 червня 2015 року у справі № 21-377а15, за яким усуваючи неоднакове застосування судом касаційної інстанції цієї норми, дійшов висновку що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Крім того, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету.

З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що допущена помилка у номері рахунку, на який належало сплатити єдиний податок, допущена Товариством у спірні періоди, під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, не містить ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання та не є достатньою правовою підставою для висновку про порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання і застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року у справі № 813/2747/16 (876/7902/16) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер