ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
14 травня 2019 року
справа №813/1345/16
адміністративне провадження №К/9901/39536/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,
суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року у складі судді Грень Н.М.
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року у складі суддів Довга О.І., Матковська З.М., Запотічний І.І.
у справі № 813/1345/16 (876/9843/16)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В :
19 квітня 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, позивач у справі) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (після реорганізації Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Львівській області) (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив (з урахуванням уточнення позовних вимог) визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, визначено грошове зобов'язання з військового збору, застосовано штрафні санкції та вимогу, якою зобов'язано сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску з мотивів безпідставності їх прийняття.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30 березня 2016 року №0000431700, №0000471700, визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій № 0000451700 від 30 березня 2016 року, визнано протиправною та скасовано вимогу № Ф-0000461700 від 30 березня 2016 року про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску.
Приймаючи рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що в матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку правочинів позивача. Відтак висновки акта перевірки про відсутність господарських операцій позивача з ТОВ «АНБ ГРУП» та ТОВ «БК Інтерсталь» не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
У березні 2017 року податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
У запереченні на касаційну скаргу позивач повторює доводи, викладені в позовній заяві, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що податковим органом з 16 лютого 2016 року по 29 лютого 2016 року проведено документальну планову виїзну перевірку Підприємця щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт №191/1702/2021414971 від 15 березня 2016 року (далі - акт перевірки).
Висновками акта перевірки встановлено порушення Підприємцем:
- вимог пункту 167.1 статті 167, пункту 177.1, пункту 177.2 пункту 177.4 статті 177, пункту 138.2 пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб в розмірі 231481,10 грн, в тому числі за 2014 рік в розмірі 77673,07 грн, за 2015 рік - 153808 грн.
- вимог пункту 2 частини першої статті 7 та частини 11 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 жовтня 2010 року № 2464-VІ, у результаті чого занижено сума єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, у розмірі 28739,92 грн, а саме: за грудень 2014 року на 7184,98 грн, за січень 2015 року на 7184,98 грн, за лютий 2015 року на 7184,98 грн та серпень 2015 року на суму 7184,98 грн.
- вимог пункту 57.1 статті 57 розділу ІІ Податкового кодексу України в результаті несвоєчасної сплати податку з доходів фізичних осіб.
- вимог підпункту 1.3 пункту 16 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму військового збору на 9082,11 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем 30 березня 2016 року керівником податкового органу винесено:
- податкове повідомлення-рішення № 0000431700 про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 289351,34 грн (в т.ч. 231481,07 грн - основного платежу, 57870,27 грн - штрафних санкцій);
- податкове повідомлення-рішення № 0000471700 про визначення грошового зобов'язання з військового збору та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 11352,76 грн (в т.ч. 9082,21 грн - основного платежу, 2270,55 грн - штрафних санкцій);
- рішення № 0000451700 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом не нарахованого єдиного внеску на суму 1796,25 грн;
- вимогу № Ф-0000461700 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 28739,92 грн.
Порушення, згідно акта перевірки, полягають у тому, що господарські операції позивача з ТОВ «АНБ ГРУП» та ТОВ «БК Інтерсталь» є безтоварними, відтак позивачем безпідставно завищено валові витрати, занижено податок на прибуток та неправомірно сформовано податковий кредит.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (надалі Закон 996) встановлено, що первинний документ це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення і повинен мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Статтею 1 Закону України 996 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону 996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Підприємцем відповідно до договору поставки № 09/301 від 30 вересня 2014 року придбано в постачальника ТОВ «АНБ ГРУП» товар рудстійку, дуб діам. 24 см. і більше, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, сплата коштів за отриманий підтверджується платіжними дорученнями. Заборгованість між сторонами відсутня.
Отриманий товар Позивачем реалізовано на ВПУ «Західвуглепостач» ДП «Львіввугілля», що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товару.
Підприємцем відповідно до договору поставки № 09/301 від 30 вересня 2014 року придбано в постачальника ТОВ «БК Інтерсталь» товар рудстійку, дуб діам. 24 см. і більше, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, сплата коштів за отриманий товар підтверджується платіжними дорученнями на ТОВ «Агротрейд 2015» та ТОВ «АНБ ГРУП» згідно договорів про відступлення права вимоги від 30 квітня 2015 року та від 17 серпня 2015 року №12/567/7. Заборгованість між сторонами відсутня.
Отриманий товар Позивачем реалізовано на ВПУ «Західвуглепостач» ДП «Львіввугілля», що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товару
Судами попередніх інстанцій не надано оцінку первинним документам, копії яких долучено до матеріалів справи, на відповідність вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема не перевірено, чи дають вказані документи можливість ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій. При оцінці спірних господарських операцій Підприємця суди першої та апеляційної інстанції обмежились переліченням документів, не здійснивши їх аналіз.
Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою наявність у провадженні слідчого управління ГУ МВС України у Львівській області кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015140080002262 від 14 серпня 2015 року, про вчинення кримінального правопорушення, за попередньою правовою кваліфікацією частини 1 статті 205 Кримінального кодексу України відносно службових осіб ТОВ «Анб груп». Суди обмежились констатацією, що представником відповідача вироку, який набрав законної сили щодо вказаного кримінального провадження до матеріалів справи не долучено, а відтак, факт порушення такого не може бути покладено в основу встановлення реальності чи нереальності господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом. При цьому результати кримінального провадження залишені поза увагою судового розгляду.
Суд не погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій. Частинами 4, 5 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення судом першої інстанції) встановлено, що суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.
Суд може збирати докази з власної ініціативи.
Враховуючи, що наслідки кримінального провадження №12015140080002262 від 14 серпня 2015 року мають суттєві наслідки для розгляду даної справи, суд першої інстанції зобов'язаний встановити стан вказаного кримінального провадження.
Частинами 1, 4 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції, яка діяла на момент розгляду справи судом першої інстанції) встановлено, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.
Оригінали письмових доказів, що є у справі, повертаються судом після їх дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання законної сили судовим рішенням у справі за клопотанням осіб, які їх надали. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.
В супереч вказаним вимогам, оригінали письмових доказів в матеріалах справи відсутні, жодна копія не засвідчена судом.
За таких обставин Суд позбавлений можливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване та законне рішення.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Львівській області задовольнити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року у справі № 813/1345/16 (876/9843/16) скасувати.
Адміністративну справу № 813/1345/16 (876/9843/16) направити на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф. Ханова
Судді: І.А. Гончарова
І.Я. Олендер