Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.02.2020 року у справі №280/1068/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 квітня 2020 року

справа №280/1068/19

адміністративне провадження №К/9901/5067/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Ханової Р. Ф.,

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області

на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року (судді Дурасова Ю. В., Божко Л. А., Лукманова О. М.)

у справі №280/1068/19

за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя"

до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області

про визнання неправомірною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі), Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (далі -відповідач 2 у справі) про визнання неправомірною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність податкового органу, яка полягає у не наданні до Головного управління державної казначейської служби України у Запорізькій області висновку про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку - Приватного акціонерного товариства "Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя" за лютий 2015 року в розмірі 8 836 995,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Запорізькій області на користь Товариства заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року в розмірі 8 836 995,00 грн. Визнано неправомірною бездіяльність відповідача, яка полягає у не наданні у довільній формі письмового документа щодо стану розрахунків з податку на додатну вартість на звернення позивача № 33 від 31.01.2019, та зобов`язано податковий орган надати у довільній формі письмовий документ щодо стану розрахунків з податку на додатну вартість Товариства. Визнано неправомірною бездіяльність податкового органу, яка полягає у нездійснені коригування (виправлення) записів Інтегрованої картки платника податків шляхом відображення суми бюджетної заборгованості за сумою податку на додану вартість у розмірі 8 836 995,00 грн, яка була заявлена платником податків до відшкодування податковою декларацією з податку на додану вартість за лютий 2015 року, та зобов`язано відповідача провести коригування (виправлення) записів Інтегрованої картки платника податків шляхом відображення суми бюджетної заборгованості за сумою податку на додану вартість у розмірі 8 836 995 грн, яка була заявлена платником податків до відшкодування податковою декларацією з податку на додану вартість за лютий 2015 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

02 жовтня 2019 року ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дати отримання цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання копії апеляційної скарги для відповідач - 2 та документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

23 жовтня 2019 року ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду відповідачу відмовлено в задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

12 грудня 2019 року Головне управління ДФС у Запорізькій області повторно подало апеляційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року. Одночасно відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке обґрунтовано тим, що відповідач був позбавлений можливості виконати вимоги процесуального закону щодо сплати судового збору у зв`язку із відсутністю бюджетних призначень на сплату судового збору. Також зазначає, що на момент подачі даної апеляційної скарги вимоги Закону України «Про судовий збір» виконано.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2020 року визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу відповідача залишено без руху, встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги шляхом подання клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із наведенням інших поважних причин такого пропуску, якщо такі є.

27 січня 2020 року відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, обґрунтовуючи пропуск строку апеляційного оскарження відсутністю бюджетних асигнувань для сплати судового збору на час первинного подання апеляційної скарги. Зазначив, що повторна подача апеляційної скарги здійснена одразу після отримання відповідного документа про сплату судового збору. При цьому, не зазначає інших поважних причин пропуску строку звернення до суду, ніж ті, що були зазначені раніше.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження з посиланням на пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки підстави, наведені скаржником для поновлення строку апеляційного оскарження, ухвалою суду апеляційної інстанції від 10 вересня 2019 року визнано неповажними. Крім того, інші зазначені скаржником обставини для поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 03 лютого 2020 року, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для розгляду справи по суті. В обґрунтування касаційної скарги та причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, скаржник мотивує відсутністю фінансування на сплату судового збору.

06 квітня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Товариство просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Одночасно Товариством заявлено клопотання про закриття провадження у справі з мотивів відсутності у позивача на момент подання цього клопотання документів, які підтверджували б повноваження особи, яка підписала касаційну скаргу. Суд відхиляє це клопотання позивача з огляду на наявність документів, які підтверджують повноваження особи, яка підписала касаційну скаргу, дослідження та прийняття їх судом на стадії відкриття провадження у справі.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено строки апеляційного оскарження.

Частиною першою вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Суд апеляційної інстанції встановив, що оскаржуване рішення Запорізького окружного адміністративного суду винесено 19 серпня 2019 року, копія якого отримана відповідачем 09 вересня 2019 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення. Таким чином, з урахуванням приписів статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, останнім днем подачі апеляційної скарги вважається 09 жовтня 2019 року. Разом з тим, остання апеляційна скарга подана відповідачем відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду першої інстанції лише 12 грудня 2019 року. При цьому, відповідач надав платіжні доручення № 7 від 14.11.2019 та № 702 від 17.09.2019 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Єдиною підставою поважності пропуску строку на апеляційне оскарження та його поновлення відповідач вказує те, що був позбавлений можливості виконати вимоги процесуального закону щодо сплати судового збору у зв`язку із відсутністю бюджетних призначень на сплату судового збору.

Суд вважає, що наведені скаржником доводи не можуть бути підтвердженням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

В той же час, з огляду на приписи, зокрема, статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Крім того, Суд зазначає, що судовий збір за подання апеляційної скарги сплачений згідно з платіжними дорученнями № 702 від 17.09.2019 та № 7 від 14.11.2019, тоді як апеляційна скарга подана лише 12.12.2019.

Доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції в межах розумного строку у період з моменту сплати судового збору до подання апеляційної скарги, матеріали справи не містять.

З огляду на зазначене, Суд приходить до висновку, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року у справі №280/1068/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Р. Ф. Ханова

І. А. Гончарова

І. Я. Олендер