Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2019 року

м. Київ

справа №284/743/17

адміністративне провадження №К/9901/42919/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Стародуба О.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 284/743/17

за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира (далі - Управління соцзахисту) про зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Управління соцзахисту

на постанову Народницького районного суду Житомирської області від 30 серпня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Діброви О.В. та

ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Шевчук С.М., суддів Бучик А.Ю., Мацького Є.М., -

ВСТАНОВИВ:

03 серпня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_2 у виплаті нарахованої відповідно до постанови Народицького районного суду Житомирської області від 09 вересня 2014 року №284/1705/14-а доплати до заробітної плати за статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII), за період з 01 травня 2014 року по 31 липня 2014 року;

- зобов'язати Управління соцзахисту виплатити йому доплату до заробітної плати відповідно до статті 39 Закону № 796-XII, за період з 01 травня 2014 року по 31 липня 2014 року.

Позов обґрунтовано тим, що постановою Народицького районного суду Житомирської області від 09 вересня 2014 року у справі № 284/1705/14-а, яка набрала законної сили, Житомирську філію публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Укртелеком» було зобов'язано провести донарахування вищевказаних коштів й відповідні нарахування проведено, але відповідач, будучи розпорядником коштів, їх не виплачує, посилаючись на те, що судом на Управління соцзахисту не було покладено обов'язок виплачувати нараховані кошти, що призвело до порушення прав позивача.

Народницький районний суд Житомирської області постановою від 30 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, задовольнив позовні вимоги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що Управління соцзахисту, будучи уповноваженим органом та розпорядником коштів для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зобов'язане прийняти розрахунки, надані Народницькою районною державною адміністрацією, та подати органам Державного казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків, а також, виплатити позивачу кошти, нараховані згідно постанови Народицького районного суду від 09 вересня 2014 року по справі №284/1705/14-а.

07 листопада 2017 року Управління соцзахисту звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Народницького районного суду Житомирської області від 30 серпня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивна, зокрема, тим, що відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 15 червня 2015 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» вказаному міністерству видатки на виконання судових рішень не передбачено. Так само як і в 2014 році.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13 листопада 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Касаційний адміністративний суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних постанови та ухвали судів попередніх інстанцій - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Суди встановили, що постановою Народицького районного суду Житомирської області від 09 вересня 2014 року №284/1705/14-а зобов'язано Житомирську філію ПАТ «Укртелеком» провести ОСОБА_2 донарахування доплати до заробітної плати (стаття 39 Закону № 796-XII) за період з 01 травня по 31 липня 2014 року в розмірі трьох мінімальних заробітних плат, визначених Законом України від 16 січня 2014 року № 719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік», щомісяця, з урахуванням виплачених коштів, та подати розрахункові документи до управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради міста Житомира.

ПАТ «Укртелеком» було проведено перерахунок відповідних коштів й подано розрахунок відповідачу по справі, але у виплаті позивачу було відмовлено, оскільки судом на Управління соцзахисту не було покладено обов'язок виплачувати нараховані кошти.

Зазначені обставини підтверджуються копією постанови Народицького районного суду Житомирської області від 09 вересня 2014 року №284/1705/14-а (а.19-21) та листом Управління соцзахисту від 20 червня 2017 року №К-247 (а.с.2).

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 62 Закону № 796-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Статтею 63 цього Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.

З метою вдосконалення системи проведення соціальних виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову, якою затверджено Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 20 вересня 2005 року №936 (далі - Порядок № 936).

Цей Порядок визначає механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінсоцполітики.

Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами є структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних і Київської міської держадміністрацій, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад, Фонд соціального захисту інвалідів (пункт 2 Порядку № 936).

Згідно пункту 5 цього Порядку № 936 соціальні виплати, доплати (види допомоги), передбачені підпунктами 6 - 13 (пункт 11 - стаття 39 Закону № 796-XII) пункту 4 цього Порядку, проводяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та фізичними особами - підприємцями (далі - підприємства) відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Абзацом 6 пункту 6 цього Порядку передбачено, що уповноважений орган перевіряє, реєструє, обліковує розрахунки та подає органам Казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків, що провадяться в установленому законодавством порядку.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що на виконання судового рішення у справі 284/1705/14-а ПАТ «Укртелеком» було проведено перерахунок відповідних коштів й подано розрахунок Управлінню соцзахисту.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інтонацій про задоволення позовних вимог, з огляду на те, що будучи уповноваженим органом та розпорядником коштів для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинно прийняти розрахунку, надані Народницькою районною державною адміністрацією, та подати органам Державного казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків, та виплатити позивачу кошти, нараховані згідно постанови суду у справі № 284/170514-а.

При цьому колегія суддів завертає увагу на те, що відповідно до судової практики Європейського Суду з прав людини, труднощі держави не можуть перешкоджати в отриманні компенсації («Долгов проти України від 19 квітня 2005 року), економічні труднощі не можуть бути виправданням Уряду («Черняєв проти України» від 26 липня 2005 року), органи державної влади не повинні посилатися на брак грошових коштів, як на виправдання невиконання рішення суду («Деркач та Палек проти України» від 21 грудня 2004 року).

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Верховний Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами першої та апеляційної інстанції оскаржуваних рішень і погоджується з їх висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира залишити без задоволення.

Постанову Народницького районного суду Житомирської області від 30 серпня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року у справі № 284/743/17 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

О.П. Стародуб ,

Судді Верховного Суду